Загальна характеристика інституту виконання судових рішень

Виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження та ґрунтується на засадах законності, рівності прав громадян, обов’язковості виконання судових рішень та рішень інших уповноважених органів. Виконавче провадження – це вид державно-правового примусу, що спрямований на організацію процесу, з примусової реалізації рішень судів та інших органів (посадових осіб), у випадку невиконання їх фізичними та юридичними особами у добровільному порядку. Значення виконавчого провадження полягає у забезпеченні реального захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом примусової реалізації як судових рішень і ухвал, так і актів інших юрисдикційних органів. Примусове виконання рішень є сукупністю дій органів і посадових осіб – державних виконавців, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, і які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених ЗУ № 606-XIV у редакції від 9.03.2011 р.«Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами України. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України. Рішення про стягнення з юридичної особи грошових коштів виконує комерційний банк, який обслуговує цю особу. Чинні норми Закону України "Про виконавче провадження"передбачають два порядка виконання рішень у межах виконавчого провадження.Перший порядок - самостійний. Другий порядок - примусовий. Підставою для порушення виконавчого провадження може бути виконавчий лист, судовий наказ виконавчий напис нотаріуса, рішення третейського суду та інше.

Виконавчі документи пред’являються до виконання протягом 1 року.   Це означає, що після спливу такого однорічного строку за відсутності реального виконання вимоги стягувача будуть вважатися погашеними та не підлягатимуть примусовому виконанню надалі.   Згідно зі ст. 115 ГПК рішення, ухвали, постанови господарського суду є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, передбаченому розділом XIV ГПК та ЗУ «Про виконавче провадження». Законом України від 24 березня 1998 р. «Про державну виконавчу службу»  визначено основи організації та діяльності державної виконавчої служби. Набрання рішенням, ухвалою, постановою господарського суду законної сили означає, що наявність чи відсутність прав і фактів, які лежать в їх основі, встановлено судом остаточно і ці встановлені судом права підлягають безперечному виконанню за вимогою уповноважених осіб. Рішення, ухвали, постанови господарського суду набирають законної сили негайно після їх прийняття, але законодавець передбачив не негайне виконання рішення, а лише негайне набрання законної сили рішенням, ухвалою, постановою господарського суду після їх прийняття.

Інформаційне забезпечення.Державний виконавець має право безпосереднього доступу до баз даних і реєстрів (зокрема електронних), які містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти (БТІ, земельного кадастру, МРЕО). Органи виконавчої влади надають цю інформацію на письмовий запит державних виконавців у триденний термін із часу його отримання. Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Усі судові рішення судів загальної юрисдикції включаються в Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) – це база даних судових рішень, створена відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року. Доступ до тексту документів здійснюється через мережу Інтернет за адресою: reyestr.court.gov.ua