Спеціальні функції державного екологічного управління

• трансформацією земель залежно від їх цільового призначення;

• станом та якістю ґрунтів і забрудненням ландшафтів;

• станом рослинного покриву земель;

• відновленням порушених земель;

• станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками
вторинного підтоплення і засолення;

• станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів,
заток.

□ Державний комітет по водному господарству здійснює:

• радіологічні й гідрохімічні спостереження за водами (на водногоспо-
дарських системах комплексного призначення, у системах міжгалузе­
вого та сільськогосподарського водопостачання, у зонах впливу
АЕС);

• спостереження за станом ґрунтів у межах впливу меліоративних
систем;

• спостереження за переформуванням берегів і гідрогеологічним
станом у прибережних зонах водосховищ;

• облік ресурсів поверхневих вод.

□ Державний комітет з питань житлово-комунального господарства
здійснює спостереження за:

• якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і
селищ міського типу;

• станом стічної води міської каналізаційної мережі;

• станом зелених насаджень у містах і селищах міського типу;

• проявами небезпечного підняття рівня ґрунтових вод у межах міст і
селищ міського типу.

Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навко­лишнього природного середовища, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів.

Мінекоресурсів разом з іншими органами державної виконавчої влади, названими вище, забезпечує вдосконалення мереж спостережень за станом навколишнього природного середовища, раціоналізацію й оптимізацію ро­боти служб спостережень, уніфікацію методик спостережень та лаборатор­них аналізів, удосконалення бази приладів і систем контролю, створення міжвідомчого банку даних про стан навколишнього природного середови­ща, створення локальних, регіональних і національного центрів моніторин­гу навколишнього природного середовища, а також координує роботу, що проводиться в Україні за міжнародними природоохоронними програмами, у яких використовуються результати моніторингу.

Взаємодія зазначених органів, підприємств, установ, організацій і забез­печення функціонування системи державного моніторингу навколишнього

 Глава 3

 Державна система екологічного управління

природного середовища на всіх рівнях здійснюється відповідно до міжві­домчих положень та технологічних інструкцій.

ЕКОЛОГІЧНА ПАСПОРТИЗАЦІЯ

Екологічна паспортизація є інструментом екологічного обліку суб'єк­тивних характеристик різних об'єктів господарювання для підготовки управлінських рішень. Якщо облік природних ресурсів отримав достатньо розвинутих форм у вигляді кадастрів природних ресурсів, то облік екологіч­них характеристик суб'єктів господарювання потребує адекватного інфор­маційного забезпечення для повноцінного врахування їх впливу на такі при­родні ресурси. Основою екологічного обліку суб'єктів господарювання став екологічний паспорт підприємства.

Необхідність застосування екологічних паспортів визначена в ст. «Дер­жавний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища» закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Нині вважається, що екологічний паспорт є ком­плексним державним документом, який містить характеристики взаємовід­носин будь-якого техногенного або природного об'єкта з навколишнім при­родним середовищем.

Екологічний паспорт промислового підприємства як нормативно-технічний документ був затверджений і вперше введений у дію в 1990 р. ГОСТ 17.0.0.04-90 «Экологический паспорт промышленных предприятий». Цей стандарт розроблений для систематизації інформації, яка визначає вплив підприємства на навколишнє середовище, і контролю за дотри­манням природоохоронних норм та правил у процесі господарської діяль­ності.

Екологічний паспорт призначений для відображення даних, що харак­теризують джерела шкідливого впливу підприємства на довкілля (джерела викидів, скидів, утворення відходів), розсіювання забруднювальних речовин у навколишнє середовище, рівень використовуваних на підприємстві техно­логій, можливостей скорочення цього шкідливого впливу тощо.

На відміну від різних форм екологічної звітності, які характеризують підприємство як джерело шкідливого впливу на довкілля, головною метою введення екологічного паспорта підприємства є створення інформаційної бази для екологізації його технологічних процесів і гармонізації його діяль­ності в системі «природа—суспільство». У цьому контексті розробка й вико­ристання екологічного паспорта підприємства спрямовані на досягнення та­ких цілей:

• створення державної системи обліку та моніторингового контролю за
станом суб'єктів господарювання;

• застосування в системі державного екологічного управління для всіх
суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності, єдиного
інформаційного документа для відображення видів шкідливого впли­ву суб'єктів на природні ресурси та оцінки їхнього комплексного
впливу на довкілля;

194