Роль фінансів в процесі розширеного відтворення

Функціонування фінансів у суспільному господарстві здійснюється через створення грошових цільових фондів, що дозволяє тісно ув’язати суспільні, колективні і особисті інтереси та активно впливати на процеси відтворення.

Процес відтворення у динаміці може бути відображений як сукупність циклів, що повторюються безперервно. Кожний цикл складається з 4-х послідовних взаємопов’язаних стадій:

· В – виробництва;

· Р – розподілу;

· О – обміну;

· С - споживання.

Можливим лише після того, як створена в процесі виробництва і розподілена в процесі обміну вартість буде спожита шляхом створення певних фондів і задоволення особистих і виробничих потреб. Останні являють собою відправну точку початку наступного циклу відтворення.

Роль фінансів у виробництві можна показати через формулу кругообігу суспільного капіталу, яка має такий вигляд:

I фаза кругообігу капіталу відповідає підготовчий стадії процесу відтворення. Першу фазу кругообігу ще називають грошовою і вона частково відповідає стадії С – О_с  процесу відтворення.

II фаза відповідає безпосередньо стадії виробництва, коли відбувається створення додаткової вартості - продуктивний капітал перетворюється в товарну форму. Ця фаза кругообігу називається виробничою.

III фаза кругообігу капіталу відповідає двом стадіям процесу відтворення Р-О і частково С, колитоварна форма Т´ перетворюється в нову грошову форму Г´, шляхом формування відповідних фондів грошових засобів. Ця фаза називається товарно-грошовою.

Значна роль відводиться державі, яка повинна сприяти розширенню виробничого процесу. Вона організовує державне споживання (G), податкові пільги, виплачує трансферти (Тр), субсидії і проводить інші дії, які стимулюють особисте і виробниче споживання.

Фінансова система країни являє собою складну сукупність кредитно-фінансових відносин, які носять багаторівневий та багатофакторний характер. Вони опосередковують як вертикальні, так і горизонтальні економічні відносини та господарчі зв’язки між усіма суб’єктами економіки, представниками яких виступає держава, юридичні та фізичні особи.

Податки немовби витискаються із кругообігу. Проте, пройшовши крізь структурні ланки фінансової системи, вони знову вливаються в кругообіг але вже у вигляді G, C, Тр, і.

Ø При цьому отримуєм такі результати:

·  Гґ= Г – просте відтворення;

· Гґ>Г – розширене відтворення;

· Гґ<Г – спад (стагнація) виробництва.

Принципи побудови фінансової системи і її класифікація

Фінансова система України виникла із здобуттям країною незалежності і відразу відчула на собі всю жорстокість і безкомпромісність міжнародної фінансової системи. Раціональна організація фінансової системи – дуже важлива і складна задача, від рішення якої в значній мірі залежить ефективність всієї економіки та рівня життя населення.

Фінансова система країни являє собою складну сукупність кредитно-фінансових відносин, які носять багаторівневий та багатофакторний характер. Вони опосередковують як вертикальні, так і горизонтальні економічні відносини та господарчі зв’язки між усіма суб’єктами економіки, представниками яких виступає держава, юридичні та фізичні особи.

Розглядати фінансову систему будемо у двох аспектах: за внутрішньою структурою та організаційною (управлінською) структурою.

За внутрішньою структурою фінансова система являє собою сукупність відносно відокремлених взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу, споживання і перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об’єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для більшості розвинених країн.

В Україні згідно внутрішньої структури функціонує єдина комплексна фінансова система. В межах кожної з названих сфер, у відповідності з роллю суб’єкта в суспільному виробництві,  виділяють окремі ланки (див. схему), що групуються у розгалужену схему.

Ланка “ Державних бюджетів ” на сьогодні є найрозвинутішою.

До складу ланки “Державна кредитна система” входить та частина фінансових ресурсів, яка передана населенням із власних доходів у розпорядження держави.

 Ланка “Державна страхова система” розвивається в напрямку вдосконалення забезпечення захисту від різних негативних наслідків суб’єктів господарювання і населення.

Ланка “Позабюджетні фонди” місцевих Рад потребує наукове обґрунтування їхньої величини у ВВП, у фінансових ресурсах держави.

        Схема внутрішньої будови фінансової системи

Найменш методично і науково розроблена підсистема “Фінанси господарюючих суб’єктів”. Прийняття законів України про підприємництво та про господарчі товариства створило нормативну базу для їх фінансової діяльності в умовах ринку і приватної власності. Проте в Україні дуже важливою проблемою є розробка форм і методів управління фінансами підприємств різних форм власності.

 Ланка “Комерційна кредитна система” мало розвинута і, як правило, виступає в основному у формі різних комерційних банків, ломбардів, трастових компаній та інших установ.

Потребує наукового обґрунтування ланка “Комерційна страхова система”, яка повинна забезпечити ефективне функціонування страхового ринку в Україні.

Ланка “Фінансовий ринок” набула інтенсивного розвитку. Особливо ринок цінних паперів (або фондовий ринок), на якому з початку 1995 року понад 80% його обсягу становили акції компаній різних форм власності.

За організаційною структурою фінансова система України являє собою сукупність фінансових органів та інститутів, які керують грошовими потоками, що відображає суб’єктивну сторону побудови фінансової системи.

Принцип побудови фінансової системи - фіскальний федералізм. Цей принцип передбачає здійснення чіткого розмежування функцій управління між різними рівнями фінансової системи при дотримуванні самостійності і відповідальності кожного рівня управління.