Знайдіть правильну відповідь

Лісову тишу напівсо(н,нн)ого осі(нн,н)ього (пралісу, пра-лісу) (в раз, враз) наповнило тихе (з,дз)юрча(нь,нн)я (невеличкого, не величкого) поті(чь,ч)ка. Б(ь,')є (ж,дж)ерельце (з-під, з під) гори(;,) мов ящ(і,и)рка(:,) (сюди-туди, сюди туди) звиває(т,ть)ся у траві. Мере(г,х)лива стрічка (чим-далі, чимдалі) голубішає і ширшає(;,) і вже (з,дз)юркотить-журкоче струмок (подорозі, по дорозі) наповнююч(і,и)сь з нових джерел. Так і в(е,и)лика ріка поч(і,и)нає(ть,т)ся десь під горою(-,) (налуці, на луці) або в лісі з мале(н,нь)кої крини(чь,ч)ки пульсує жи(тт,т)єдайна артерія землі. У неї вл(е,и)ваю(ть,т)ся струмки і потоки(;,) річе(чь,ч)ки і ріки. Вода мере(г,х)тить(;,) перел(и,е)ває(ть,т)ся(:,) вітер гонить хвилі і ніби хоче зупинити її(;,) а вона все біжить і біжить (безупину, без упину)(;,) заграюч(і,и) з веселим (вітерцем-пустунцем, вітерцем пустунцем). Ріка (непомітно, не помітно) ширшає і поїть уже своїми водами ниви(;,) ліси(;,) луки(:-) усе те(,;) що так прагне цілющ(о,ьо)ї вологи. У воді голубіє небо(;,) по ньому пробігають хмаринки(,:) купає(ть,т)ся со(лн,н)це і пірнають чайки(:,) що пролітають (понад, по над) рі(чь,ч)кою. У її глибині(-,) журавлині ключі і горді орли(;,) які то (по одному, поодному) то (удвох, у двох) кружляють у піднебе(с,сс)і. Тонуть у ній бл(е,и)скавиці(;,) веселки(,:) місяць(:,) рясні зорі(;,) вечірні заграви й рожеві світанки. Плине ш(и,е)рока й гл(и,е)бока ріка з (давніх-давен, давніх давен) повз міста і села(;,) (поміж, по між) плавнями й степами. Аж ось і гирло. Береги ріки обр(и,е)ваю(т,ть)ся(;,) і води ринуть у море(,;) в океан.

Отак і жи(т,тт)я людини. В однієї воно як гір(сь,с)кий потік(,:) що бурує й котить камі(н,нн)я. В іншої(:,) мов у тієї ст(и,е)пової річе(чь,ч)ки, - тихе(;,) мілке(:,) заросле леп(е,и)хою. У тре(тт,ть)ої(-:) як та (живо-дайна, живодайна)(,-) (повновода, повно вода) й могутня ріка(;,) в якої ш(е,и)роке плесо(;,) береги оперезані плавнями(;,) теч(і,и)я ч(и,і)ста і невпи(н,нн)а.

А ч(і,и) задумуємося ми (;,) яке в нас жи(тт,т)я(;,) в яку ріку ми пірнули?

Варіант № 10

Знайдіть правильну відповідь

І сонце ясне на небі(,;) і смуток легкий бере. Ш(и,е)вченко стоїть коло (З,з)олотих воріт(,-) перед ним стоїть мольберт із чистим листком пап(і,е)ру (,-) не поклав сьогодні на той пап(е,і)р (анілінїї, ані лінїї). Може(,-) від того тр(е,и)вожно те(нь,н)кнуло його серце(,;) наче птах крилом зач(и,е)пив(,;) ставав (відтак, від так) замисл(и,е)ний і суворий і слухав мимохі(дь,ть) свій (не спокій, неспокій).

Побіч росло дер(е,и)во(,-) вітер грав на його листі(,;) і світ(о,ло)ті(нн,н)а сітка в ногах у маляра хиталася й тр(и,і)потіла(,;) мінилася і кол(е,и)валася. Знову наблизив руку з олівцем до пап(е,і)ру(, -) але та знову бе(с,з)сило впала. Закинув різко голову(-:) (у горі, угорі) л(е,и)жало (густо зелене, густо-зелене) шатро і пробивалося крізь нього сипучими синіми спалахами небо.

Хтось десь плакав. Шевченко пов(е_; и)рнувся занепоко(ї,є)но й насурмив брови. Ішло по вулиці мале дів(чя,ча)(,-) ішло собі та й плакало(,;) і мало воно залите сльозами лице. Рот був гірко скривл(и,е)ний(,;) а кулачок тер і тер око(,-) наче хотів вит(и,е)рти з нього ще більше сліз.

-Агов! (,-) гукнув тихенько (ш,Ш)евченко, Чого ти плачеш?

Дівча спинилося(,-) ро(с,з)тулило рота(,;) ро(с,з)ширило оч(и,е)нята і на мить припинило плакати. Дивилося на (широкоплечого, широко-плечого) вусатого дяд(и, е)чка(,-) що усміхався до нього так(,;) як усміхалося сонце в одній з бабуси(нн,н)их казок(;,) і йому (с,з)далося(,-) що(,;) може(;,) то і є воно(;,) оте сон(и,е)чко з казок. Дядько стояв на пагорбі(,-) і вся його постать була отороч(е, и)на (зусібіч, з усібіч) жовтавим світлим обрамл(и,е)(нн,н)ям(,-) може(;,) через те(,;) коли всміхався той дяд(и,е)чко(;,) щось таке чудне робилося(:-) сміялися й змор(ж, ш)ки біля очей(,-) і оч(і,и)(,;) і вуса(;,) і все його кругле обли(ч,чч)(я,а).