Знайдіть правильну відповідь

Заняття № 9

Повторити за українським правописом §118-121

за Ющуком І.П. «Практикум з української мови» §119-123. Зробити аналіз допущених помилок.

Варіант № 1

Знайдіть правильну відповідь

Запізнилася в(е,и)сна в цьому році. В(е,и)сна пр(е,и)чаїлась у сірій корі грунту(,;) у д(ири,ере)вах (,;) у воді. Лише котики в лугах (,;) зодягши хутряні кожушки (;,) пов(е,и)скакували(;:) та ще бруньки (,;) хоч і повільно, але (невідступно, не відступно) (,;) з кожним днем круглішали все більше (,;) набрякали (,-) і їхні кл(е,и)йкі окови (,-) (невитримуючи, не витримуючи) внутрі(ш,шь)ньої напруги(-,) (ледь ледь, ледь-ледь) лопали (-,) виказували оч(я,а)м торжествуюч(ю, у) з(и,е)лену барву майбу(т,ть)ньої в(е,и)сни.

Відійшли проліски в лісі (-,) а вже засиніли фіалки (,-) засвітився над опалим листям лісовий сон (,-) вайлувата й трохи смішна в певності своєї краси квітка (,-) а д(е,и)рева стояли голі і (-,) облиті байдужим промі(н,нн)ям (,-) сіяли (на всібіч, навсібіч) тонкий (,;) ледь уловлюва(н,нн)ий смуток. Лише на б(е,и)різках вирі(з,зь)блювалося перше листячко (;-) ніжне(,;) мов д(е,и)тяче зітхання (-,) і з його появою помолодшали (,-) стали одухотвор(и,е)ними самі б(и,е)різки (-,) (денеде, де-не-де) вкрапл(и,е)ні в похмурий хаос дубів та грабів (,-) і (в,вв)есь ліс н(и,е)мов здобувся на просвіток (,-) на надію.

(Повітряж, Повітря ж) якесь б(и,е)(с,з)пристрасне (,-) стримане. (Чомуце, Чому це) раптом (навесні, на весні) забракло йому емоцій (;,) шалу пахощів (,;) які дурманять і (п,п')яня(ть,т)(,-) де пропала його здатність пробу(дж,ж)увати в люд(с,сь)кій істоті тугу (,-) мов бру(н,нь)ка (-,) віру в (спокон вічний, споконвічний) ро(с,з)квіт пр(е,и)роди (.?) Емоції (те ж, теж) (,-) видно (,-) пр(е,и)чаїлися (-,) і шал буйний в(и,е)сни заховався десь (,-) поз(е,и)рає на світ цей (добро душним, добродушним)(-,) спокійним зором ро(с,з)квітлих по оз(е,и)рцях та калюжах жовтих латашників(. ...)

В(е,и)сну(, ;) л(е,и)бонь(-,) зачарували(,-) замовили(,-) а тепер вона ч(е,и)кає й (неможе, не може) доч(е,и)катися на слово(; ,) яке (від разуж, відразу ж) випустить її на волю.

Варіант № 2

Знайдіть правильну відповідь

Мати копає картоплю. У повітрі стої(т,ть) сухуватий пил(:,) а тепла з(е,и)мля пахне втомою. Мат(и,е)р(е,и)не л(е,и)це запорошилося сірою з(и,е)млею(;,) руки (тако ж, також) запороше(нн,н)і(:,) ті(л,ль)ки карі її очі з живч(е,и)ками зіни(ць,ц) бл(е,и)ща(т,ть) свіжо й чисто. Іноді випростує(т,ть)ся і(;,) сперши(с,сь) на заступ(:,) ві(т,д)почиває. І чує(-,) мабу(т,ть)(:,) як (в,у)же мріє про спочинок город(-,) як тоскно (з,с)крикую(т,ть) в охололій в(е,и)шині запізнілі перелітні птахи. Павутина баб(и,е)ного літа пл(е,и)ве зві(д,дд)алік(;,) як чиєсь зітха(н,нн)я, вона знаходи(т,ть) пос(ири,ере)д городу нашу матір(:,) чіпляє(т,ть)ся за пл(и,е)че(-,) струм(,ие)нисто тр(и,е)мти(т,ть)(;,) потім перепл(е,и)ває на мат(е,и)р(е,и)ні чорні коси(;,) умал(ьо,йо)вує(т,ть)ся сив(е,и)ною(:,) (с,з)дригає(т,ть)ся(-,) потім о(д,т)риває(т,ть)ся – й легко сотає(т,ть)ся в повітрі(-,) поблискує білясто(,:) тане.

    (Про що, Прощо) думає мати? (Про те, Проте)(-,) що отакою ж павутинкою баб(е,и)ного літа о(т,д)сріблює(т,ть)ся її жи(т,тт)я(:,) чи пр(е,и)гадує себе дівч(е,и)нкою(-,) котра вперше вийшла в поле і мало (незахлинулася, не захлинулася) од радості(-,) пробудж(е,и)ної жи(т,тт)ям та чебрецевим простором(:,) од ві(т,д)ч(ю,у)ття поли(н,нн)ової волі(:,) од чудува(н,нн)я волошкою(;,) котра заз(е,и)рнула в очі вічним поглядом? Чи думає (проте, про те)(;,) як (в,у) війну н(и,е)сла своїх дітей(;,) н(и,е)сла вночі(-,) провалюючи(с,сь) по коліна в сокрий сніг(;,) н(и,е)сла (-,) закушуюч(і,и) до крові губи(-,) н(и,е)сла, ковтаюч(і,и) сл(ьо,йо)зи, свій цвіт(:,) своє майбутнє(.?) Мусила їх рятувати од смерті(;,) котра насувалася на с(и,е)ло. А чи пр(е,и)гадує той де(н,нь)(-,) коли вперше відчула(-,) що вона ж(е,и)ве на з(и,е)млі (?!)

Варіант № 3

Знайдіть правильну відповідь

Мене все жи(тт,т)я вабля(ть,т) і хв(и,е)люю(ть,т) зорі (,;) їхня доверш(ен,ин)а і завжди нова краса (,;) і таємнича мінливіс(ть,т) (;,) і д(и,е)вовижні ро(з,с)повіді про них. Та й перші спогади мого д(и,е)тинства починаю(ть,т)ся з зірок. І тепер (;,) проживши пі(в,вв)іку (;,) я (з,с)гадую все (: ;) далеке в(е,и)чірнє стави(сь,с)ко (,;) пот(е,и)мнілі в жалобі трави (,;) що завтра стану(ть,т) сіном (,;) в(еле, или)тенські шоломи копи(ць,ц) (,;) оста(нн,н)ій срібний дзвін коси (,:) і перший скрип д(е,и)ркача (,:) і соняшн(и,е)к вогника під косар(сь,с)ким таганком (,:) і пофоркува(нн,н)я невидимих коней (,-) що зайшли в туман (,-) і тонкий посв(и,е)ст дрібних чирят (,-) що (с,з)трушують зі своїх кр(и,е)лець росу (,;) і дитячий схлип річ(е,и)чки (,-) в яку на все літо повходили м(ь‘)ята   (,-) павині вічка (; ,) дикі півн(и,е)ки та й (нежуряться, не журяться) (,-) а цвіту(ть,т) собі.

    А над усім цим світом (,-) де пахощі сіна (з,с)легка пр(и,е)трушує туман і дух молодого (,:) ще (незатужавілого, не затужавілого) з(е,и)рна (,:) сяють найкращі зорі мого д(и,е)тинства. Навіть далекий вогник на хуторі біля містка теж здає(ть,т)ся мені зорею (,-) що стала в чиємусь вікні (,-) щоб радісніше ж(и,е)лося добрим людям. От аби й нам узяти одну зірку в свою оселю… І здається мені (,;) що (,-) минувши пот(е,и)мнілі вітряки (,-) я входжу в синє (крайнебо, край-небо), беру з н(ьо,йо)го свою зірку та й навпростець полями поспішаю в с(е,и)ло.

Варіант № 4

Знайдіть правильну відповідь

Мова (:-) запорука існува(нн,н)я народу. Зах(и,е)ст рідної мови (:-) найпр(и,е)родніший (,;) найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб націона(ль,л)ного самоутвердже(н,нн)я і дія(ль,л)ності в ім(’ь)я народу.

Володі(нн,н)я рідною мовою – (не заслуга, незаслуга) (,;) а обов’язок патріота.

    Ро(з,с)мовляй рідною мовою скрі(зь,з) (,;) де її розумію(ть,т), з усіма (:,) хто її розуміє. (Не поступайся, непоступайся) своїми мовними правами заради вигоди (,;) пр(и,е)вілеїв (,;) лукавої зради (;-) це зрада свого народу.

    Ставл(инн,енн)я до рідної мови має бути таким (,;) як до рідної мат(е,и)рі (:;) її любля(ть,т) не за якість принади чи вигоди (,-) а за те (,-) що вона (-;) мати.

    Сім(’ь)я (:-) перви(нн,н)а клітина нації. Щоб вона (не омертвіла, неомертвіла) і не ві(д,т)пала від національного організму (,;) її має ж(и,е)вити культ рідної мови. Тому ро(з,с)мовляй у сім(‘ь)ї мовою своєї нації (,-) пр(и,е)щеплюй дітям ставл(инн,енн)я як до святині (,;) найдорожчого скарбу.

    (Ніколи, Ні коли) не зуп(и,е)няйся у вивч(е,и)нні рідної мови. Вольтер говорив (:-) “(У,В)сі головні європей(сь,с)кі мови можна вивчити за шіс(ть,т) років (,-) свою рідну треба вчити ціле ж(и,е)ття”.

    Нашому поколі(нн,н)ю випало складне і ві(д,т)повідальне завдання (;-) ві(д,т)родження україн(сь,с)кої мови (;,) державності (,;) нації. За нас ц(ьо,йо)го (ніхто, ні хто) не (з,с)роби(ть,т). Це наш історичний (обов’язок, обовьязок), виправда(нн,н)я нашого перебува(нн,н)я на ц(ьо,йо)му світі. (Не перекладаймо, неперекладаймо) ц(ьо,йо)го тягаря на плечі своїх нащадків (,;) бо може бути (запізно, за пізно). Діймо в (ім’я, імья) нашого народу (,;) найвищих ідеалів людства.

Варіант № 5

Знайдіть правильну відповідь

Солодким (з,с)дає(ть,т)ся в(е,и)сняний дим. Як ті(ль,л)ки танули по долинах і горах сніги (довкола, до вкола) (Д,д)убового (,-) як ті(ль,л)ки ласкаве сонце прогрівало землю (,-) а з полонин пр(и,е)літали теплі вітри (,;) ми виходили на ниву перед нашою давн(ьо,йо)ю хатою. Із самої ос(е,и)ні ст(и,е)рчали, пе(нь,н)ки кукурудзя(нн,н)ого бади(лл,л)я (,-) струхлявілі і пошерхлі на дощах та морозах. (Щоб, Що б) знову зорати ниву (,;) кинути в рі(лл,л)ю з(е,и)рно і заборонувати (,-) треба було її очистити і пр(и,е)порядкувати. Ця робота належала нам (,;) дітям. Чи (незнеї, не з неї) ми поч(и,е)нали пр(е,и)вчатися до з(е,и)млі (,;) зв(е,и)кати до хлібороб(сь,с)кої праці (?!) Чи (не звідси, незвідси) поч(и,е)налися наші в(е,и)сни в с(е,и)лі (!?) Ті самі весни (,-) що пр(е,и)нося(ть,т) благородний і оч(е,и)щаючий клопіт кожному (,:) хто добре пам(’, ь)ятає (:;) вона (,:) мати-земля(,:) не ті(ль,л)ки (любить, любе) ласку (,;) але й сама щедра та ласкава до кожного прац(ьо,йо)витого і в з(е,и)млеробстві невсипущого!

Мотикою ми викопували пе(нь,н)ки (,;) дбайливо струшували (,;) о(бб,б)ивали з корі(нн,н)я з(е,и)мличку (,:) аби цуркалки хутчіш просихали і легше потім (з,с)горали. До (тогож, того ж) нам наша мама казала (,;) що з(е,и)млю палити (-;) неспас(енн,инн)ий гріх (;,) що з(е,и)мля тоді чує кривду і погано роди(ть,т). Може (,-) то була вс(ьо,йо)го наївна мам(и,е)на хитріс(ть,т) (,:) щоб ми рете(ль,л)ніше обтрушували грунт з кор(е,и)настих цурпалків і (не випалювали, невипалювали) родючості з з(е,и)млі. Але в мам(е,и)ну правду ми вірили (,-) як віря(ть,т) у (святість, св’ятість).

Варіант № 6