Знайдіть правильну відповідь

М(и,е)нули (в,В)еликодні с(вя,в'я)та(,;) але мешка(нь,н)ці (к,К)и(є,ї)ва(,;)  незважаюч(і,и) на бу(д,т)ні(:,) (щодня, що дня) після обіду (виходили, ви ходили) то (поодинці, по одинці) (:,) то по (двоє-троє, двоє троє)(,-) (а-то, а то) й цілими гуртами на в(е,и)сокі та круті (к,К)и(є,ї)вські б(е,и)реги й годинами м(е,и)лувалися б(о,а)гатим на воду (д,Д)ніпром - (С,с)лавутою. Як зав(ж,ш)ди (навесні, на весні) (:,) він ро(з,с)л(е,и)вався водою і цього року(-,) ро(с,з)гулявшись(;,) (немовби, не мов би) пер(и,е)повнився нею (вщерть, в щерть)(-,) і вода все пр(и,е)бувала (безкінцякраю, без кінця-краю). Скрі(сь,зь) (:,) куди (неглянеш, не глянеш) з (к,К)и(є,ї)вських гір(;,) пере(т,д) оч(і,и)ма ро(с,з)ст(и,е)лалася (ген-ген, ген ген) бе(з,с)межна (Д,д)ніпровська гладінь.

(Над водою, Надводою) хмарою (нависли, на висли) (біло-сірі, біло сірі) ч(я,а)йки(,;) (які-то, які то) жалібні скигля(т,ть)(;,) а (той, то й) вигукую(ть,т) щось (ніби, ні би) (полюдському, по-людському) (:,) ч(я,а)сто пр(е,и)падають (доводи, до води) (;,) наче (б,бд)жоли (доквіток, до квіток) (:,) стараю(т,ть)ся схопити хо(чь,ч) (сяку-таку, сяку таку) поживу (нальоту, на льоту)(-,) але їхні стара(нн,нь)я зводя(ть,т)ся наніве(ць,ц)(;,) бо вони (ніяк, ні як) (невстигають, не встигають)(:,) вода надто пру(т,д)ка.

Уже (жовто-гаряче, жовтогаряче) промі(нн,нь)я пр(и,е)західного сонця грайливо - бл(е,и)скуч(и,і)ми іскрами ро(з,с)сипає(т,ть)ся по воді(,;) золотить (півкулі, пів кулі) церковних бань на (п,П)одолі(:,) а вода в (Д,д)ніпрі все пр(и,е)буває і пр(и,е)буває. (Нарешті, На решті) (багряно-холодне, багрянохолодне) со(лн,н)це шугнуло за (небокрай, небо край) (- ,) (нанебі, на небі) (з,с)палахнули перші зорі і (зь,з'я)вився (місяць-молодик, місяць молодик). (Немов, Не мов) у вел(е,и)тенському (з,дз)еркалі ві(т,д)билися вони в каламутних (Д,д)ніпрових (ф,хв)илях. (Направому, На правому) в(и,е)сокому березі (Д,д)ніпра(;,) (недалеко, не далеко) ві(д,т) міста(;,) зал(е,и)валися співом соло(в',вь)ї. Їх щ(и,е)бетання(:-) це (пь,п')янка (дзвінко-голоса, дзвінкоголоса) музика(:,) що вільно лине (безупину, без упину) у височ(і,и)нь. Ні(ч,чь)не небо ві(д,т)лунює у (стократ, сто крат) си(ль,л)ніше цю ні(ш,ж)ну мелодію.

(Нарешті, На решті) все заснуло(;:) і повітря(,;) і (навколишні, на вколишні) луки та гаї(;,) й омиті росами квіти(,;) що пер(и,е)стали пахнути.

Заняття № 10

Повторити за українським правописом §118-125

за Ющуком І.П. «Практикум з української мови» §124-126. Зробити аналіз допущених помилок.

Варіант № 1

Знайдіть правильну відповідь

Ізяслав (мало-по-малу, мало-помалу) йшов полем. Була н(и,е)діля(;,) і (непотрібно, не потрібно) сього(д,т)ні поспішати до роботи(,;) він міг ві(т,д)поч(і,и)ти ві(т,д) тижневої праці (насвоєму, на своєму) полі. І він ві(т,д)поч(і,и)вав(:,) ідуч(і,и) (поволі, по волі)(:,) не квапляч(и,і)сь(;,) уп(е,и)ваюч(и,і)сь соня(ш,ч)ним весня(н,нн)им днем(-,) а день був (недушним, не душним)(:,) (всюдисущий, всюди-сущий) вітерець ро(з,с)віював духоту. Разом із (І,і)зяславом з(и,е)млею владно крокувала і в(и,е)сна. Буяли і стрімко тяглися (вгору, в гору) ж(е,и)та і трави. Усе (навкруги, на вкруги) повнилося (зіспіваним, зі співаним) хором гала(стл,сл)ивих птахів. А там (далеко-далеко, далекодалеко) (;,) аж за (небо-краєм, небокраєм) (;,) (с,з)б(и,е)ралися (поодинокі, по одинокі) хмаринки(:,) (щоб, що б) потім (заодно, за одно) з усіма іншими пролинути до(щ,сч)ем над цими ланами(;,) скроплююч(і,и) їх жи(т,тт)єдайною вологою.

Ізяслав зуп(и,е)нився(;,) зад(и,е)вившись у далеч(и,і)нь(:,) пере(д,т) ним широко ро(з,с)ляглися з(и,е)лені поля з буйними хлібами. Зав(ж,ш)ди в цю пору тут ро(з,с)гулював вітер(-;) лани тоді в(е,и)танцьовували то л(и,е)геньким бризом(;,) то валунами (ф,хв)иль. Вітер бав(и,е)вся з ними(;,) а вони(;,) в(и,е)селі(;,) раді(сн,стн)і(;,) повні молодої сили(;,) молодого жи(ть,тт)я(;,) (з,с)в(е,и)вались у його обіймах (тимчасом, тим часом) (темно-багряними,темнобагряними) вивірками. І котилися(;,) котилися (ф,хв)илі не пер(и,е)стаюч(и,і)(;,) усе біжуч(і,и) туди(;,) у (безкраю, без краю) далеч(і,и)нь(;,) де небо сх(е,и)лялося пі(вья,в’я)блуком до з(и,е)млі.

А вітер(;,) в(и,е)селий і дужий(;,) літав (зранку, з ранку) (довечора, до вечора) між блакитним небом і з(и,е)леним морем(;,) (с,з)дає(т,ть)ся(;,) здіймався до самого (жовтогарячого, жовто-гарячого) со(н,лн)ця і (наповнював, на повнював) (і,І)зяславові груди якоюсь (дивно-молодою, дивно молодою) силою. Груди дихали широко(;,) вільно(-,) і все тіло міцне(:,) як сталь(;,) в(и,е)промінювало тр(е,и)пета(нн,н)я цього жи(тт,т)я ві(т,д) одного могут(нн,нь)ого пор(е,и)ва(н,нн)я кудись кинутись(,:) щось (с,з)робити (гарне-прегарне, гарне прегарне). І він сам (непомітив, не помітив)(;,) як те пор(е,и)вання (доруху, до руху) (доділа, до діла) вихоп(е,и)лося з його грудей голосним криком і далеко ро(с,з)котилося полем.

Варіант № 2

Знайдіть правильну відповідь

Коли поїзд (мало-помалу, мало помалу) набл(е,и)жався до (л,Л)ьвова і (зпоза,

з-поза) крутих(,;) в(и,е)соких нас(и,е)пів (зь,з')явилися перші будинки і (напівкруглі, напів-круглі) бані церков(,:) (м,М)арко ві(т,д)чув (невимовну, не вимовну) радість. Він пов(и,е)рнувся (доміста, до міста) своєї ю(нн,н)ості(:,) яке можна було назвати столицею(:,) не додаюч(і,и) до цього слова лапок іронії. Він радо якось по-дитяч(ьо,о)му вітав знайомі окол(е,и)ці. Його зір з пр(е,и)ємністю блукав (попагорбі, по пагорбі) (в,В)исокого (з,3)амку(;,) по (л,Л)исій (г,Г)орі(-,) (з,с)крізь(,:) де він (давним-давно, давним давно) (нераз, не раз) бував.

Ч(і,и)мало ч(я,а)су минуло ві(д,т)тоді(;,) коли він (востаннє, в останнє) був у (л,Л)ьвові. Тоді він знав молодого (ф,Ф)ранка(;,) (п,П)авлика(:,) (б,Б)ачин(с,сь)кого. Нині в цьому місті ходя(т,ть) інш(і,и) люди(;,) ті(;,) що живуть в(е,и)ликим (з,с)ривом вісімнадцятого року і да(ль,л)ших років упертих ж(и,е)ртовних змагань. (м,М)арко поринув у думки(;,) сумуюч(і,и) за минулим. Бе(с,з)межний жаль огортав його(;,) коли він (з,с)гадував (проте, про те)(;,) що з власної в(е,и)ни (нестав, не став) уча(стн,сн)иком боїв за свободу. Так він і незч(ю,у)вся(;,) як потяг поч(я,а)в набл(и,е)жатися до вокзалу. Ще потяг (недоїхав, не доїхав) до (Л,л)ьвів(с,сь)кого вокзалу(-,) а (м,М)арко поч(я,а)в одягатися(,;) поч(ю,у)ваюч(і,и) себе заворож(и,е)ним кораблем із (середньо-вічної, середньовічної) легенди(:,) який блукає (поморях, по морях)(;,) гоне(нн,н)ий вітрами.

(Нарешті, На решті) (м,М)арко вийшов із залізни(чь,ч)ного вокзалу і зуп(и,е)нився як укопа(н,нн)ий. Він відч(ю,у)в якусь дивну атмосферу (неспокою, не спокою) і росту міста боро(ть,дь)би(;,) духовних шукань(;,) дозріва(н,нн)я. (Тимчасом, Тим часом) як (м,М)арко ро(з,с)мірковував(;,) стояч(і,и) перед вокзалом(;,) з ва(ш,ж)ких хмар поч(я,а)в сіятися дрібний до(щ,щь). Це його ро(з,с)будило від (задуми, за думи). Він глянув (уперед, у перед)(:;) хотів увібрати холодним поглядом т(и,е)плоту цього древ(нь,нн)ого рідного міста.

Варіант № 3