Знайдіть правильну відповідь

Боєць (т,Т)рохименко(,;) лежач(і,и) на спост(и,е)режному пункті(,;) пр(и,е)мружив оч(и,і)(:,) на(т,д) його головою високо стояло со(лн,н)це. (Світло-сірі, Світло сірі) хмарини(,;) (з,с)хожі на баб(и,е)не літо(,;) лише (на мить, намить) заткали були (жовтогаряче, жовто- гаряче)(,;) ро(с,з)печене світило. На(т,д) рікою (з,3)бруч полум(ь,’)янів г(а,о)рячий серпневий день. (Яскраво-червона, Яскраво червона) шелюга(,;) верболіз (де-не-де, де не де) заступили перед со(лн,н)цем цю ріку ніби (навмисне, на вмисне)(,;) щоб не висохла. (т,Т)рохименко знічев(ь,')я звів свої оч(и,і) до со(лн,н)ця. Зацікавився(,;) чого раптом по(т,ть)марилося. Ні(,;) усе нібито гаразд. Ле(х,г)кий (вітер-пустун, вітер пустун) зігнав зовсім (не прохану, непрохану) хмарину(,;) і со(лн,н)це знову засвітило яскраво. (з,3)бруч(,;) де замаскова(нн,н)им лежав на березі (т,Т)рохименко(,;) так само тихо(,;) (весело-спокійно, весело спокійно) плюскотів (поміж, по між) стернями(,;) як і до того. Більше (будь-яких, будь яких) змін на дільниці вартового (не було, небуло). (т,Т)рохименко ві(д,т)сунув рукою польового бінокля(,;) об(и,е)режно протер його (округло-лупаті, округло лупаті) оч(и,і) і в сотий раз(,;) може(,;) оглянув б(е,и)реги (з,3)бруча(,;) що тяглися аж (ген-ген, ген ген) до обрію(,;) оперезані (де-не-де, де не де) (темно-зеленими, темнозеленими) непроглядними кущ(а,я)ми й густим верболозом.

Десь далеко(,;) випроставши спину(,;) стояв по тім боці ріки с(и,е)лянин- хлібороб. У білих штанях(,;) постолах(,;) у якомусь каптурі без рукавів(,;) він був (з,с)хожий здалеку на лелеку(,;) що (несподівано, не сподівано) (с,з)пустився замість болота на сиві жита. С(и,е)лянин стояв (і, й) пильно гострив бруском косу(,;) а коли скінч(і,и)в гострити(,;) тоді застромив бруска в дерев(ь,’)яну кобуру при боці й пальцем провів по лезу коси. (“-)Бач(і,и)ш(,;) на со(лн,н)це оглядає(ть,т)ся(,;) - сказав (уголос, у голос) вартовий(,;) - (з,с)постерігаюч(і,и) за ним(,;) - дощ(ю,у)(,;) мабуть(,;) бої(ть,т)ся в жнива”.

Варіант № 5

Знайдіть правильну відповідь

Десь (далеко-далеко, далеко далеко) (в,у)дома серпанкові простори струменя(ть,т)ся пі(д,т) (жовтогарячим, жовто-гарячим) со(лн,н)цем бе(с,з)крайніх степів(,;) земля дихає весняно. Над (жовто-золотими, жовто золотими) від коло(с,сс)я полями(-,) прозорість до найда(ль,л)ших обріїв. Тут (щодень, що день) (молочно-сиві, молочно сиві) тумани. З (похмуро-сірих, похмуро сірих) хмар(,;) ни(з,зь)ко навислих над плацдармом(,;) (л,лл)ють холодні дощ(и,і)(,;) якісь аж ніби чорні. Це наш тя(ж,щ)кий передв(и,е)сняний плацдарм за річкою (г,Г)роном. Весь він як (невилазна, не вилазна) багнюка. Талі води(,;) підступаюч(і,и) зусібіч до наших позицій(,;) зал(и,е)вають бліндажі(,;) траншеї(,;) вогневі то(ч,чь)ки(,;) і (нічим, ні чим) становищ(а,я) (не змінити, незмінити). Солдатові доводи(т,ть)ся і (в,у)день і (в,у)ноч(і,и) стояти в глибокій крижаній каламуті(,;) не сходяч(і,и) з місця(,;) тримати свою ч(я,а)стку плацдарму серед цих підступних(,;) що повсякчас пр(е,и)бувають(;,) в(и,е)сняних вод.

Поруч з іншими стоїть у (темно-каламутній, темно каламутній) воді і мій з(и,е)мляк (і,І)ван (а,А)ртеменко(,;) хлопець із наших ст(е,и)пів. Його (не обтяжують, необтяжують) думки про майбутні ревматизми. Йому на думці зовсім інше(:,) (“,) (в,В)есна іде(,;) братці“.

Родом (а,А)ртеменко із тих місць(,;) де без (кінця-краю, кінця краю) простяглися неоглядні простори(,;) де ст(и,е)пами протікає (з,с)гадувана в літописах (к,К)алка-ріка(,;) що ще з (давніх-давен, давніх давен) бач(і,и)ла одну з найкровопролитніших битв історії. Там(,;) на (к,К)алці(,;) колись ру(с,сь)кі дружини зіткнулись у тя(ш,ж)кому двобої з хижими ватагами (ч,Ч)ингісханових полч(и,і)щ. А зараз вона тихо тече (посеред, по серед) ст(и,е)пового різнотрав(ь,')я(,;) щоліта вабляч(и,і) дітвору своїми (не глибокими, неглибокими)(,;) але ч(и,і)стими й ласкавими водами. Під час (а,А)ртеменкових розповідей нам яскраво уявлялася ріка (к,К)алка(,;) що десь там в(ь,')ється по степових просторах.

Варіант № 6

Знайдіть правильну відповідь

Над степом уже (давним-давно, давним давно) зійшов (місяць-молодик, місяць молодик) і поч(я,а)в усе пер(и,е)вертати у срібло(:,) по хлібах (побігли, по бігли) блискуч(и,і) (сріблясто-сірі, сріблясто сірі) хвилі(,;) на траві заграла роса(,;) (з,с)далеку (ген-ген, ген ген) було видно с(и,е)ло і садки(,;) наче із (ть,т)мяного срібла(,;) а через степ(,;) що простягнувся без (кінця-краю, кінця краю)(,;) потягся (білосніжний , біло-сніжний) шлях.

(“-)Як же зоряно(,;) як зоряно(, -)” промовив мимохі(т,д)ь дід (м,М)ирон(,;) захоплено дивляч(и,і)сь (у,в)гору на (темно-сріблясте, темно сріблясте) небо(,;) де густо-пр(и,е)густо позапалювалися зірки. Було тихо у степу цієї лі(ть,т)ньої ночі. Со(лн,н)це забрало з собою своє золото(,;) свою спеку і разом весь гомін щоде(нн,н)ий. Земля(,;) як нагодована д(е,и)тина в колисці(,;) солодко дрімала. Тихо(,;) тільки (вряди-годи, вряди годи) ч(ю,у)ти свист перепела та (нечасто, не часто) (-,) іржання коней(,;) що паслися на толоці.

Дід (м,М)ирон (мало-помалу, мало по малу) підійшов до коней(,;) перев(ь, ')язав їм пута і вернувся до чоловіків(,;) що попр(и,е)водили коней на ніч. Товар(е,и)ші (м,М)иронові завжди просили щось ро(с,з)казати(,;) він ро(з,с)повідав їм про давні-пр(е,и)давні часи(,;) про які сам ч(ю,у)вав ще (замолоду, за молоду)(,;) і про різні ч(ю,у)деса(,;) які з ним (час від часу, час-від-часу) траплялися. Умів дід (м,М)ирон і з нечистою силою раду собі давати. Примітивши(,;) що всі чоловіки (поволі, по волі) заснули(,;) він ліг і сам коло них(,;) та заснути не міг(,;) бо всякі думки поч(я,а)ли лізти йому в голову. Не любив дід (м,М)ирон спати(,;) через те й ходив сам у степ з кі(нь,н)ми(,;) а то (мігби, міг би) й сина котрого-небудь послати.

Варіант № 7

Знайдіть правильну відповідь

(Не часто, Нечасто) трапляє(ть,т)ся в (у,У)країні така людина(,;) яка б(,;) проживши (у,в)весь вік (;,)(не була, небула) (ні разу, ніразу) в (золотоверхому, золото- верхому) (к,К)иєві. Той(,;) хто був(,;) пам(ь,')ятає Бра(тс,ц)тво на (п,П)одолі(:;) в(и,е)соку (дз,з)віницю з годи(нн,н)иками(,;) муровану кругом неї (темно-сіру, темно сіру) огорожу(,;) п(ь,')ятиголову(,;) пишно розмальовану церкву(,;) в(и,е)сокі кам(ь,')яниці навколо неї. Але ще зовсім іншим був (к,К)иїв декі(ль,л)ка століть тому. Тоді ще стояла дерев(ь,')яна церква ге(т,ть)мана (п,П)етра (к,К)онашевича-(с,С)агайдачного. І огорожа(,;) і (дз,з)віниця(,;) і всі бра(тсь,ць)кі школи(-,) усе те було ще дерев(ь,')яне. (Усередині, У середині) в м(а,о)настиреві ріс тоді густий старосвітський сад(,;) разом з двором подарова(нн,н)ий колись Бра(тс,ц)тву. На (тому-то, тому то) дворі гетьман (с,С)агайдачний (с,з)будував церкву і м(а,о)насти(р,рь) із бра(тсь,ць)кими школами. Було тоді там (на що, нащо) подивитися(:,) і церква(,;) і огорожа навколо Бра(тс.ц)тва були ро(с,з)мальовані (ченцем-художником, ченцем художником)(,;) що вималював усе те(,;) що з (діда-прадіда, діда прадіда) хвилювало всіх українців. Попри сюжети і персонажі з (б,Б)іблії було вималювано там і коза(ць,тсь)ке лицарство(,;) щоб народ дивився та (не забував, незабував)(,;) як за дідів і за батьків діялося. Були там намальовані і (н,Н)ечай(,;) і (м,М)орозенко(,;) що воювали за волю (у,У)країни(,;) і козак (б,Б)айда(,;) що (не зламав, незламав) своєї віри(,;) і славний (с,С)амійло (к,К)ішка(,;) що визволив себе і (товаришів-побратимів, товаришів побратимів) із турецької неволі.

Але найцікавішим було те(,;) коли попри стіни Бра(тс,ц)тва проходили (козаки-запорожці, козаки запорожці)(,;) які прощ(я,а)лися з мирським світом. Як (доживе-таки, доживе таки) якийсь запорожець до великої старості(,;) коли вже вою­вати більше (не здужає, нездужає)(,;) то наб(ь,')є гаманець дукатами.

Варіант № 8