Знайдіть правильну відповідь

Дмитро (г,Г)р(е,и)горович (я,Я)ворни(ц,ць)кий(-,) автор “(і,І)сторії (3,з)апорі(жсь,зь)ких козаків” – носив у собі (невгасно, не вгасно) бе(с,з)корисл(е,и)ву любов до свого народу(,;) до його історії. Всюди він

з(' ь)являвся як прав­дивий лицар нашого краю. Саме своєю духовною (с,з)містовністю(,;) силою (Д,д)митро (Я,я)ворни(ц,ць)кий пр(е,и)ваблював (до себе, досебе) людей.

У музеї (я,Я)ворни(ць,ц)кого була (сила-силе(нн,н)а, сила силе(нн,н)а) різної (с,з)брої(:,) (з,с)писи та рушниці(,;) шаблі(,;) гармати(,;) туре(ць,ц)кі ятагани. Для нас(,;) тодішн(и,і)х дітлахів(,;) він був посла(нн,н)ий (немовби, не мовби) самою дол(и,е)ю(:,) в іншому світлі(,;) завдяки ро(с,з)повідям профе(сс,с)ора(,;) поставали пер(и,е)д нами й високі могили(,;) де колись стояли коза(кць,ць)кі пікети(,;) і темно-з(и,е)лені байраки із тернами(,;) і камі(н,нн)а гряда (бурхливо-стрімких, бурхливо стрімких) порогів. (По-новому, По новому) ві(т,д)кр(е,и)вався нам (д,Д)ніпро-(с,С)лавута(,;) що на (пів-Європи, пів Європи) срібли(т,ть)ся своїми могутніми водами.

Пр(е,и)хід (Я,я)ворни(ц,ць)кого в с(е,и)ло (щоразу, що разу) сприймався як с(в',в)ято. Ми(,;) хлопчаки(,;) ходили за ним юрми(с,сь)ком(,;) нам подобалося під час ро(с,з)копок в(и,е)конувати (які-небудь, які небудь) доруч(и,е)(нн,н)я профе(с,сс)ора(:,) ми бігали на по(ч,ш)ту(,;) (об,оп)нишпорювали існуюч(и,і) з (давніх-давен, давніх давен) скіф(сь,с)кі кургани(,;) (об,оп)стежували (час-від-часу, час від часу) (Д,д)ніпрові круч(и,і).

В(и,е)ликою подією в д(и,е)тинстві було поїхати в плавні(,;) де дід (К,к)арпо(,;) старий (рибалка-відлюдник, рибалка відлюдник)(,;) стер(и,е)же баштан(,;) а біля його кур(і,е)ня зі старови(н,нн)ою кни(ж,ш)кою в руці(,;) в окулярах на носі с(е,и)дить собі в соло(м,м')яному бр(е,и)лі(,;) поводяч(и,і) вусом(,;) давній (К,к)арпів друг(-,) (д,Д)митро (я,Я)ворни(ц,ць)кий(,;) вич(і,и)туюч(и,і) нові історичні факти про (з,3)апорі(зь,жсь)ку (с,С)іч(,;) про морські походи (козаків-запорожців, козаків запорожців)(,;) про подвиги славетних предків.

(Рано-вранці, Рано вранці)(,-) коли (з,с)хопишся й вибіжи(ш,шь) із кур(і,е)ня(,;) бачи(ш,шь)(,;) як (із-за, із за) кущів (мало-помалу, мало по малу) сходить (світло-рожеве, світло рожеве) сонце.

Варіант № 7

Знайдіть правильну відповідь

Була ранкова пора(,;) коли сонце ще (тільки-но, тільки но) поч(е,и)нало освітлювати пром(и,е)нями навкол(е,и)шню землю(,;) проб(и,е)ваюч(і,и)сь (із-за, із за) небокраю. Дорога заповідалася далека. Від станції до міста м(и,е)не підв(е,и)зли(,;) а чер(и,е)з місто треба було йти пішки. Але місто спало(,;) (за)п(е,и)тати про дорогу (не було, небуло) в кого(,;) і я пішов навма(нн,н)я. Тільки тому пішов(,;) що кра(шч,щ)е (все-таки, все таки) йти(,;) (аніж, а ніж) стояти. Пройшов (два-три, два три) кілометри і (с,з)розумів(,;) що кружляю на місці й ні за що зач(і,е)пит(е,и)ся оком(,;) бо все однакове(:,) глиняні огорож(и,і)(,;) за ними акуратні (хатки-мазанки, хатки мазанки)(,;) зрідка білі(,;) пер(и,е)важно з(и,е)лено-сині. Міцні хати із кругляків(,;) не зач(и,і)н(и,е)ні(,;) а (просто-таки, просто таки) забиті дер(е,и)(в',в)яними віко(н,нн)ицями. (Подекуди, По де куди) робітнич(и,і) бараки і жовті двопов(и,е)рхові будинки залізничного типу. І все це начебто занур(е,и)но в сади і квітники(,;) що ро(з,с)кинулися без (кінця-краю, кінця краю)(,;) немов (різнокольорове, різно кольорове) море. Пер(е,и)важали жовтогаряч(и,і) тюльпани(,;) ч(и,е)рвоно-сизі маки і та незвич(я,а)йна квіточка з чорним бл(е,и)скуч(и,і)м листям(,;) ч(і,и) то багряна(,;) ч(і,и) то ч(и,е)рвоно-фіолетова(,;) яку мешканці міста пр(и,е)носять (з,с)-під льодовиків і називають ласкаво на і(м,м')я та по батькові.

В іншому місці(,;) теж на тій самій бруківці(,;) я побач(і,и)в гайок білих акац(и,і)й. Пов(е,и)рнув за ріг(-,) і раптом назустрі(чь,ч) м(и,е)ні вибігла ціла сім(ь')я в(е,и)соких(,;) тонких(,;) гнучко вигнутих д(и,е)рев. “Східні танцівниці“(,:) - подумав я. Вони й насправді всім(:,) рудуватими голками(,;) п(и,е)рламутровими с(е,и)ре(ж,ш)ками(,;) своєю надзв(е,и)чайною гнучкістю (-,) нагадували дівчат-танцівни(ц,ць). Від них в(е,и)ходив т(е,и)рпкувато-соло(т,д)кий запах.

Варіант № 8

Знайдіть правильну відповідь

Ще (недавно, не давно) ку(щ,щь) гороб(е,и)ни з(и,е)л(е,и)нів своїм рі(зь,з)бленим листям(,;) (з-поміж, з поміж) якого зоріли кетяги ясно-ч(и,е)рвоних ягі(т,д). За якийсь (день-другий, день другий) спал(и,е)не ні(чь,ч)ними й ранковими приморо(с,з)ками листя геть обл(и,е)тіло(-,) гороб(е,и)на ро(з,с)дяглась (наголо, на голо)(,;) (ть,т)мяно поблискуюч(і,и) гі(л',лл)ям(,;) на якому неправдоподібно яскраво спалахнуло безлі(ч,чь) кетягів. Кожна ягі(д,т)ка горіла (немовби, не мовби) кора(л,лл)овим світлом(,;) не обертаюч(і,и)сь на полу(м,м')я(,;) а від(з,дз)еркалююч(и,і) соня(ш,ч)не промі(н,нн)я. Гороб(и,е)на(,;) пр(е,и)краш(и,е)на цими барвист(е,и)ми пр(е,и)родними гірляндами(,;) набрала (звабливо-святкового, звабливо святкового) вигляду. Вона пр(е,и)в(и,е)ртала до себе погляд(,;) як жива істота(,;) в(и,е)промінювала ч(е,и)рвонощоку усмішку(,;) причому усміхалася нестримно наві(дь,ть) тоді(,;) коли (темно-сірі, темно сірі) хмари затягали небо й додолу поч(и,е)нав сіятись дощ(ік,ик).

Проходяч(і,и) поблизу гороб(е,и)ни(,;) що стояла поміж вільх і бері(з,с) у захистку їхнього рясного гі(лл,л')я (не можна, неможна) було втриматися від того(,;) щоб (не поглянути, непоглянути) на її раді(с,ст)ну поставу(,;) яка в(и,е)ражала щ(і,и)ру-щ(і,и)рісіньку втіху зі своєї ру(м,м')яної краси.

Та от(,;) проходяч(і,и) (якось-то, якось то) повз гороб(и,е)ну(,;) оч(я,а)м (не повірив, неповірив)(:,) її кругла крона геть уся була (оп,об)ліпл(и,е)на тілами пташок(,;) які (, :) нал(е,и)тівши цілісі(нь,н)кою зграєю і поч(и,і)плявшись за гілки хвостами (донизу, до низу)(,;) дружно (з,с)кльовували достиглі яскраво-ч(и,е)рвоні ягоди. Видно було (каштаново-бурі, каштаново бурі) спинки(,;) (жовтувато-білі, жовтувато білі) шийки і жовтаві (дз,з)ьобики(,;) які працювали(-,) трудились бе(с,з)пер(е.и)станку(,;) обриваюч(і,и) й поглинаюч(і,и) соковиті ягоди(,;) - це була зграя дроздів(,;) що їх наз(е,и)вають ще гороб(ин,инн)иками. Під їхніми ва(ш,ж)куватими тілами гі(л',лл)я (раз у раз, раз-у-раз) х(е,и)лилося в різні боки(,;) і пташина зграя начебто погойдувалась: то опускалася (донизу, до низу)(,;) то підлітала (в,у)гору.

Варіант № 9

Знайдіть правильну відповідь

Там(,:) високо (в,у) горах (,;) - царство скель і (пра вічних, правічних) лісів. Скільки па(м,м')ятає с(и,е)бе (н,Н)аталя(,;) завжди вона ч(у,ю)є шум поті(чьк,чк)а(,;) що вирує (в,у)низу. Ласкавий(,;) (милозвучний, мило звучний)(,;) він її заколисує веч(і,о)рами(,;) мов колискова пісня. Він же першим будить дівч(и,і)ну (в,у))ранці (м',м)яко (в,у)плітаюч(і,и)сь у ро(з,с)кіш д(е,и)тяч(і,и)х снів(,;) у ту соло(т,д)ку ранкову (напівдрімоту, напів дрімоту)(,;) коли (не відразу, невідразу) й дотями(ш,шь)(:,) потік це ч(і,и)(,;) може(,;) дощ шумить (надворі, на дворі).

(Щоранку, Що ранку) спускає(т,ть)ся лісникова дочка в(ь ')юнкою сте(ш,ж)кою з ка(м',м)янистого (с,з)хилу (в,у)низ (допотоку, до потоку). Ч(и,і)м бли(ж,ш)че потік(,;) тим гучніше(,;) майже ви(з,дз)вонююч(і,и)(,;) вишумовує він (з-поміж, з поміж) камі(нь,нн)я назустрі(чь,ч) дівч(і,и)нці(,;) (с,з)бадьор(ен,енн)ий її приходом. Потік немовби усміхає(т,ть)ся їй в(е,и)блискува(н,нн)ям швидкоплинних хвиль і (білосніжною, біло- сніжною) куч(ю,у)гурою піни(,;) що утворюється під водоспадом. В(е,и)блискують брили(,;) оброслі темно-з(и,е)леним оксамитом водяного моху(,;) ро(с,з)пускає(ть,т)ся (лілейно-білим, лілейно білим) шумови(н,нн)ям потік(,;) виграюч(і,и) на со(лн,н)ці. Цілий ранок гомоніт(и,е)ме він із дівч(і,и)ною(,;) бо кому ж іншому в(и,е)сти з нею мову під час її довгих літніх канікул(?.) (Батько-лісник, Батько лісник) ще до (з,с)хід сонця пішов в (об,оп)хід(,;) і в його ві(т,д)сутність (Н,н)аталя стає тут повновладною х(о,а)зяйкою всього(:,) і рубл(ен,енн)ої хати(,;) і сріблястого потоку(,;) і (в,у)критих лісами гір(,;) що (з,с)відусіль обступають хатину. (Сама-самісінька, Сама самісінька) на всю в(и,е)личезну улоговину(,;) в якій могло б ро(с,з)міститися ч(и,і)мале містечко.

У час негоди(,;) коли (надворі, на дворі) стає темно від густих хмар (,;) (Н,н)аталі довод(е,и)(ть,т)ся с(е,и)діти в хатині(,;) де від ударів грому зн(и,е)нацька здр(е,и)гаю(т,ть)ся стіни.

Варіант № 10