Методи і засоби проектування процесу управління підприємством.

При проектуванні масових робіт розробляються типові технологічні схеми і графіки виконання робіт. Це відноситься передусім до робіт, здійснюваних на єдиних стандартних правилах щодо заданої процедурної послідовності. Схеми, карти і графіки виконання робіт затверджуються керівником підприємства і є документом, яким робітники апарату управління повинні керуватися при виконанні своїх обов'язків. В цих документах відображається: призначення роботи; виконавці, службові обов’язки; зміст роботи і її важливі операції; терміни виконання робіт; прийоми і засоби виконання кожної операції; документи, що є результатом виконання роботи.

При проектуванні управлінських робіт використовуються таблично-графічні засоби, де відображена послідовність управлінських операцій.

Найбільш широко в проектуванні використовуються стрічкові та мережеві графіки.

Стрічкові графіки. Всі роботи, що плануються, показуються на календарній сітці у вигляді горизонтальних ліній. Кожна з ліній відповідає терміну виконання роботи і виражена у будь-яких календарних одиницях. На цьому графіку вказується склад робіт, виконавці, терміни початку та закінчення кожної роботи, тобто відображено план робіт.

Мережевий графік. Основними елементами цього графіку є:

1) роботи, які позначаються стрілками. Робота – це процес, що необхідно виконати;

2) події, які позначаються кружками. Подія – це поняття, яке фіксує момент часу, коли починається або закінчується якась робота.

Довжина стрілок не має значення, але послідовність поєднання кругів стрілками, їх взаємне розміщення повинні дати повну уяву про характер майбутнього процесу.

Фіктивні роботи – це роботи, які показують, що наступна подія не може відбутися раніше попередньої. Ці роботи не потребують ніяких витрат. Тривалість таких робіт дорівнюється нулю.

Шлях – це будь-яка безперервна послідовність робіт (стрілок), що поєднують якісь дві події мережі. Шлях, що має найбільшу суму часових оцінок робіт, називаються критичним. І відповідно, роботи та події, що лежать на цьому шляху також будуть називатися критичними. Критичний шлях показує, які роботи треба прискорити, щоб досягти скорочення загального терміну.

Резерв часу – це показник, що відображає ступінь критичності робіт. Роботи з малим резервом називаються підкритичні, а з великими резервом – напружені.

Оптимізація мережевого графіку зводиться до скорочення довжини критичного шляху та вирівнювання протяжності інших шляхів мережі.

Найбільш довгим є третій шлях. Його тривалість складає 71 день. Через 71 день буде завершена остання робота, тобто магазин перейде на самообслуговування. Щоб знайти резерв часу для першого шляху, слід відняти від критичного шляху (шлях 3) тривалість даного шляху (шлях 1). Різниця, яка буде отримана, і є резерв часу для шляху 1.При побудові мережевих графіків користуються такими правилами:

1. Якщо деякі роботи B, C i D починаються після часткового виконання роботи А, або якщо закінчення роботи потребує виконання інших робіт, то робота А розбивається на декілька складових робіт А1, А2, А3.

2. Якщо дві або більше робіт виконуються паралельно, причому починаються та завершуються одночасно в одні і ті ж моменти часу, для їх розмежування вводиться фіктивна праця Х.

3. Визначену групу робіт можна представити у вигляді однієї роботи, якщо ці роботи технологічно пов’язані одна з одною та незалежні від всього проекту в цілому. Ці графіки використовують для складання різноманітних рівнів керівництва.

4. Якщо для виконання визначеної роботи С потрібні результати виконання двох або декількох робіт В і А, а для початку роботи D достатньо мати результат лише однієї з цих робіт, то для графічного зображення такої ситуації звертаються до фіктивної роботи Х. 

Для розрахунку мережевого графіку кожна подія повинна мати визначений номер. Один і той же номер події використовувати двічі не можна. Необхідно уникати взаємного перехрещення стрілок. Краще перемістити подію або зобразити стрілку у вигляді ломаної. Мережевий графік повинен мати кількісні характеристики. Кожна робота, яка входить в мережу, має визначену тривалість, тобто часову оцінку. Для робіт, які часто повторюються, маються нормативні дані. Для робіт, по яким ці дані відсутні, часові оцінки визначити дуже важко, тому використовують метод експертних імовірнісних оцінок.

Задачею управління з використанням мережевого планування є оцінка фактичного ходу виконання робіт, виявлення і аналіз змін, що виникають, коригування плану графіку і перерозподіл ресурсів.

Важливим засобом підвищення ефективності управління є перерозподіл ресурсів з ненапружених робіт і передача їх на критичні роботи.

Мережевий метод планування має ряд переваг:

1. Мережевий графік наглядно відображає склад, послідовність і взаємозв’язок робіт, які необхідні для досягнення поставленої мети.

2. Розробка мережевого графіку дозволяє вже на етапі планування виявити і передбачити усі види робіт, що необхідні для досягнення кінцевого результату.

3. Вияв критичних робіт на основі розрахунку мережі дозволяє зосередити найбільш кваліфіковані кадри, найкращі ресурси саме для цих робіт.