У чому полягає метод спорудження підземних сховищ нафтопродуктів методом вилуговування солі?

При створенні підземних ємностей вилуговуванням враховуються:

- наявність потужного соляного пласта на необхідній глибині;

- наявність джерел прісної води;

- можливості відведення та скидання розсолу (кращий варіант – його переробка з наступним використанням);

- наявність необхідних транспортних засобів, шляхів сполучення або близькість нафтопродуктопроводу;

- сприятливе розташування по відношенню до місць збуту нафтопродуктів.

Кам’яна сіль (галіт) характеризується границями міцності: на стиснення від 25 МПа до 30 МПа, на розтяг від 0,5 МПа до 1,6 МПа, на згин від 2,5 МПа до 4,0 МПа. Важливою властивістю кам’яної солі є здатність різко збільшувати пластичні властивості при підвищенні тиску (до 27,5 МПа). Пластичність кам’яної солі зростає при змочуванні. При цьому капілярні тріщини в кристалах зачиняються, що призводить до значного збільшення границі міцності на розтяг. Пластичність солі залежить від часу. При довготривалій дії тиску навіть невеликі впливи викликають текучість кам’яної солі. Тому поклади кам’яної солі в товщі земної кори мають низьку проникливість та пористість. Вказані властивості кам’яної солі є сприятливими для створення в її покладах підземних сховищ нафтопродуктів.

Створення підземних ємностей у покладах кам’яної солі здійснюється циркуляційним вилуговуванням – розчиненням солі водою, яка подається через свердловину з одночасним витискуванням розсолу на поверхню. У середньому в одному м³ води за температури 20 ^оС може розчинитися 360 кг солі.

З метою керування процесом формування ємності при вилуговуванні в пласт вводять нерозчинник – частіше всього нафтопродукт, для зберігання якого призначена підземна ємність (в окремих технологіях застосовують водоповітряну суміш). Створювати сховище можна за наступними технологічними схемами :

- “знизу–догори”;

- “згори–донизу”;

- комбінованим способом.

На рисунку 3.27 показані принципові схеми створення підземного сховища для нафтопродуктів. Воду в свердловину подають відповідно до регламенту. Над гирлом свердловини облаштовують оголовок (рисунок 3.28), який забезпечує подачу в свердловину робочих агентів (води, повітря), видачу розсолу і можливість зміни режиму роботи свердловини (прямотечія – протитечія).  

Які об’єкти входять до складу підземного сховища нафтопродуктів?

Підземні сховища складаються з підземної ємності (порожнини в гірській породі), свердловини з системою технологічних трубопроводів та комплексу наземних споруд

У чому полягає технологія створення ПС нафтопродуктів методом камуфлетного вибуху?

Технологія створення сховищ у пластичних породах методом камуфлетного вибуху полягає у виконанні певної послідовності операцій (рисунок 3.31). Свердловину, яка обладнана обсадною колоною, бурять на певний розмір - до глибини, що відповідає висоті майбутньої ємності. Спочатку в свердловині висаджують заряди вибухової речовини (ВР) для утворення порожнини для розміщення основного заряду ВР. Внаслідок повного камуфлетного вибуху основного заряду пластичне середовище стискується, а потім деформується, утворюючи порожнину сфероїдовидної форми з ущільненими стінками

Найбільш сприятливими породами для створення сховищ таким методом є пластичні глини та суглинки, оскільки вони мають достатні незворотні пластичні деформації при дії вибуху.

При створенні підземних ємностей методом камуфлетного вибуху застосовують зосереджені заряди ВР (тротил пресований та гранульований, алюмотол, некондиційний піроксиліновий порох та ін.), які тонуть у воді та добре в ній детонують.

Основним недоліком сховищ такого типу є відносна недовговічність, оскільки з часом вони деформуються через руйнування окремих блоків породи. Існує ряд способів підвищення стійкості стінок сховищ шляхом нанесення облицювальних матеріалів. До них відносяться механічний спосіб нанесення облицювання, а також формування покриття вибухом. Існують технології створення підземних ємностей камуфлетними вибухами, при яких здійснюється доступ людини всередину для проведення кріплення стінок ємності.

Які сховища нафтопродуктів відносяться до шахтних?

Сховища шахтного типу складаються з системи гірничих виробок – виробок допоміжного призначення для розкривання та виробок-ємностей, в яких потім буде зберігатися нафтопродукт. Вертикальні виробки в період будівництва використовують для спускання та підіймання людей, вантажів, виймання породи, вентиляції, прокладання комунікацій та ін.

Найбільш сприятливими породами для створення сховищ шахтного типу є осадові породи (вапняки, доломіти, гіпс, крейда та ін.) та метаморфічні породи (глинисті та шиферні сланці, кварцити, кременистий сланець).

  З однієї свердловини можна розробляти декілька ємностей для різних нафтопродуктів. Такі комплексні сховища деколи досягають об’єму 100000 м³.

Які документи надаються замовнику до початку випробовувань резервуарів перед введенням в експлуатацію?

Всю технічну документацію на виконані роботи, у тому числі:

- сертифікати (або їх копії) на сталеві конструкції, що засвідчують якість металу та зварювальних матеріалів;

- дані про зварювальні роботи, що були проведені під час будівництва резервуара;

- акти на приховані роботи при підготовці основи та гідроізолюючого шару;

- результати контролю зварних з’єднань резервуара відповідно до діючих нормативних документів.

Для резервуарів із понтоном (плаваючою покрівлею) додатково надається технічна документація на конструкцію понтона (покрівлі), акти випробовувань понтона (покрівлі) на герметичність після монтажу.

Як проводяться гідравлічні випробовування резервуарів?

  Шляхом їх заповнення водою

Який технічний документ є основним при експлуатації резервуара?

  Головним та обов’язковим технічним документом на резервуар є технічний паспорт.

Які основні відомості повинен містити технічний паспорт на резервуар?

дані про резервуар, його технічні характеристики, характеристики експлуатаційних навантажень, а також їх зміни внаслідок технічних обстежень резервуара, дати та види технічних обстежень, відомості про аварії ( пошкодження, виявлені дефекти та ін.), дати та види робіт. Форма паспорта встановлюється правилами технічної експлуатації резервуарів.

Які основні документи додаються до технічного паспорта резервуара?

  До технічного паспорта додається основна проектна, монтажна та експлуатаційна документація на резервуар

У чому полягає щоденний огляд резервуарів?

  Візуальний огляд.

Чим визначаються терміни поточного огляду обладнання резервуарів?

  Правилами технічної експлуатації нафтобаз.

Як встановлюється контроль за основою резервуара?

Які операції проводяться при технічному обстеженні резервуарів?

-розрахункову перевірку працездатності несучих та захисних конструкцій з урахуванням виявлених дефектів і пошкоджень;

-оцінку загального технічного стану, визначення допустимих режимів експлуатації резервуара до проведення чергового технічного обстеження або обґрунтування непридатності резервуара для подальшої експлуатації;

-визначення терміну чергового технічного обстеження.