Призначення і основні конструктивні особливості кульових резервуарів

Геометрична форма таких резервуарів - куля найкраще сприймає внутрішній тиск у порівнянні з іншими формами оболонок. Товщина стінки резервуарів кулястої форми значно менша товщини стінки РВС такого ж діаметра. При кулястій формі резервуара досягається найменша площа оболонки. Для розміщення таких резервуарів необхідна менша площа, втрати нафтопродуктів від випаровування мінімальні. Одночасно, вартість таких резервуарів досить висока, оскільки існують певні технічні складності при їх виготовленні та монтажу.

Сучасний метод спорудження сферичних резервуарів полягає у збиранні з укрупнених блоків – пелюстків та напівсфер. Елементи сферичної оболонки виготовляють на заводі максимально допустимих розмірів за умов транспортування. Збирання та з’єднання пелюстків здійснюється автоматичним зварюванням з обертанням оболонки на спеціальному маніпуляторі. Сферичну оболонку виготовляють із сталей, що мають високі пластичні властивості як за позитивних, так і від’ємних температур довкілля. В основному застосовують сталь 09Г2С з товщиною стінки від 12 мм до 38 мм.

  Опори для сферичних резервуарів виконують у вигляді вертикальних трубчастих стояків, що прилягають до оболонки по дотичній. Між стояками існують хрестові зв’язки. Кількість стояків кратна кількості пелюстків. Стояки спираються на залізобетонний фундамент. Опорна конструкція резервуара при експлуатації повинна забезпечувати розширення сферичної частини та не змінювати напруження в оболонці. Для підвищення надійності експлуатації у місцях примикання опор приварюють розподільні прокладки, що підсилюють оболонку резервуара.

Іншим видом опор для сферичних резервуарів є опори у вигляді циліндричного стакану та опори, що складаються з окремих нахилених стояків. Останні збігаються донизу у вигляді кошика. Окремі стояки в усіх системах з’єднані між собою зв’язками.

Сферична оболонка резервуара обладнана патрубками для встановлення запобіжних клапанів, приладів відбирання проби і визначення рівня нафтопродукту, непримерзаючого клапана, термометрів, патрубками для закачування та відкачування нафтопродукту, люків та ін. Отвори, які мають діаметр понад 200 мм, підсилюються спеціальними коміром (тієї ж самої товщини, та з того ж металу, що і оболонка). Зовнішній діаметр коміра в два рази більший діаметра отвору.

На купольній частині резервуара монтують площадку обслуговування з огороджувальним поруччям. Біля резервуара споруджують шахтну драбину, яка кріпиться анкерними болтами до фундаменту. Всередині резервуара розміщена оглядова драбина серповидної форми, яка за допомогою шарнірів кріпиться до купола і днища резервуара.

Сферичні резервуари відносяться до посудин, що працюють під тиском, тому до них ставляться особливі вимоги, які дозволяють максимально безпечно їх експлуатувати - такі резервуари повинні мати не менше двох запобіжних клапанів, пристроїв для відбирання рідкої та парової фаз, термометри для визначення температури рідини, запірні пристрої для відключення резервуара від приймально-роздавального трубопроводу, системи для продування резервуара інертними газами та парою, пристрій для видалення підтоварної води та важких залишків, люки-лази для обслуговуючого персоналу та вентиляції. На приймально-роздавальному трубопроводі встановлюють швидкісний клапан, який дозволяє відключати резервуар від трубопроводу при пошкодженні останнього.

Призначення і основні конструктивні особливості траншейних резервуарів.

Сталеві підземні траншейні резервуари в основному призначені для довгострокового зберігання нафтопродуктів.

При проектуванні таких резервуарів необхідно:

- максимально використовувати ґрунтовий котлован як складову частину конструкції;

- для основи металевого днища застосовувати замість залізобетону гідрофобний грунт;

- у якості несучих елементів перекриття застосовувати економічні та широко розповсюджені в техніці конструкції ферм.

Це прямокутна в плані підземна споруда у вигляді котловану, що виритий у грунті з похилими з усіх боків укосами під кутом 30 ^о. По днищу та бічним поверхням виконана гідроізоляція з гідрофобного грунту, по якій укладають сталеву оболонку з рулонів товщиною 5 мм. Основою резервуара є піщана подушка товщиною 0,2 м з гідрофобним шаром від 0,1 м до 0,2 м. Підземну споруду покривають кроквяними фермами прогоном 18 м з кроком 6 м, які, в свою чергу, покриті сталевими щитами розміром у плані 6х3 м. Щити присипаються грунтом. Кроквяні ферми закріплюються на опорах, які укладені в грунті, у площинах ферм встановлюються криволінійні шпангоути, що спираються на їхні пояси. Листову оболонку резервуарів укладають на гідроізоляцію днища та кромки бічних поверхонь і приварюють внапусток. Поглиблення між похилими оболонками, що перетинаються, покривають зверху накладкою – сталевою стрічкою шириною 20 мм, товщиною 5 мм і приварюють внапусток. У межах криволінійних шпангоутів бічні оболонки з зовнішньої сторони загинають радіусом 1600 мм і приварюють до поличок ферм резервуара.

Температурні впливи в процесі експлуатації траншейних резервуарів компенсуються за рахунок хропунів та нерівностей днища (компенсатор відсутній).

Для спорудження траншейних резервуарів на заводах резервуарних конструкцій виготовляють два бічних рулони та один середній.

Резервуари траншейного типу розраховані для роботи у сухих грунтах. Рівень ґрунтових вод повинен бути нижче днища не менше, ніж на один – два метра. За наявністю ґрунтових вод вище позначки днища повинен бути облаштований відповідний дренаж.

Днище резервуара повинно мати нахил в одну сторону (і = 0,003) для стікання підтоварної води, кислот та лугів, що виділяються з продукту. Посередині резервуара на випадок негерметичності днища та бічних поверхонь оболонки під днищем укладається контрольно-сигнальний лоток для відведення в каналізацію витоків продукту.

Для відкачування нафтопродуктів з траншейних резервуарів застосовують занурені насоси.