Сутність та особливості здійснення фінансового вирівнювання

• механізм фінансового вирівнювання призначений для реалізації державної політики фінансового вирівнювання, виконання її завдань;

• механізм фінансового вирівнювання покликаний чинити вплив на свій специфічний об’єкт: фіскальні дисбаланси, зменшуючи їх;

• обов’язковим суб’єктом, що його розробляє та користується ним, є держава в особі її центральних органів. Саме вони задають первинний імпульс до побудови цього механізму, виконуючи свої конституційні функції: дбаючи про єдність та територіальну цілісність країни. Навіть у федеративних країнах, де законодавчі та виконавчі органи суб’єктів федерації мають широкі повноваження проводити власну політику стосовно органів місцевого самоврядування нижчого рівня, загальні засади здійснення фінансового вирівнювання, його принципи зафіксовані у федеральних законах або ж конституціях. Визначення держави як обов’язковий суб’єкт, що розробляє та застосовує механізм фінансового вирівнювання, дозволяє розглядати його як складову комплексного механізму державного управління, що являє собою “практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь–яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей”

• механізм фінансового вирівнювання має в своєму розпорядженні специфічні інструменти: міжбюджетні трансферти.

Механізм фінансового вирівнювання являє собою сукупність спеціально розроблених, організаційно впорядкованих і нормативно врегульованих засобів зменшення диспропорцій у бюджетному забезпеченні окремих територій.

Фінансове вирівнювання здійснюється специфічними інструментами: міжбюджетними трансфертами. При побудові та застосуванні певного інструмента використовуються фінансові показники, нормативи, ліміти. Перші характеризують кількісну та якісну сторони соціально–економічних явищ і процесів. До них включаються прогнозовані та фактичні обсяги доходів та видатків бюджетів, обсяг видатків на фінансування окремих повноважень, кількість споживачів суспільних послуг, працівників бюджетної сфери, бюджетних установ, показники їх оснащення (кількість лікарняних ліжок, місць у закладах культури, спорту тощо), податкоспроможність і т. ін.

Нормативи характеризують встановлений рівень фінансування певних видів видатків.

Бюджетний процесс: основні поняття, етапи та учасники

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний кодекс (ст. 19) визначає чотири стадії бюджетного процесу:

– складання проектів бюджету;

– розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

– виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

– підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Бюджетний процес на локальному рівні починається із бюджетної політики, тобто заяв, зроблених політиками для конкретизації їхньої філософії фінансового управління.

При складанні бюджетної політики на наступний рік, визначають її мету і основні завдання, що підлягають розв'язанню протягом поточного року та вказують перелік способів їх реалізації. При цьому цілі і завдання мають пов'язуватися з розв'язанням середньострокових та перспективних проблем.

Бюджетний процес на місцевому рівні