Необхідність форми та методи державного регулювання ринкової економіки. Економічні функції держави.

Необхідність, що перетворює можливість у дійсність, полягає у відбуванні збільшення проблем, які є можливість здолати за допомогою державного регулювання.
Державне регулювання економіки – це система типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, що здійснюється відповідними державними установами та суспільними організаціями з метою стабілізації та прискорення економічних процесів та пристосування їх до існуючої соціально – економічної системи.

Основні форми державного регулювання економіки:

- бюджетно-податкове регулювання – пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету і державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни;

- кредитно-грошове регулювання – діяльнісь держави спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки;

- адміністративно-економічне регулювання передбачає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи і реалізації цілей суспільства (демонополізація, роздержавлення, приватизація, макроекономічне планування і програмування, формування системи економічних та соціальних стандартів і нормативів, регламентування зовнішньоекономічної діяльності);

- цінове регулювання – вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судових заходів з метою проведення кон’юктурної та структурної політики, приборкання інфляції, стимулювання виробництва, його модернізації, посилення конкурентноздатності і національної економіки, пом’якшення соціальної напруги.

Методи державного регулювання економіки – це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально- економічний розвиток країни.
Прямі меоди ДРЕ – методи, за допомогою який дердава безпосередньо втручаеться в економічні процеси (держконтркт, держзамовлення, субсидія, субвенції, дотації, прямі витрати уряду, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, ліцензування, встановлення державних стандартів і нормативів тощо);
Непрямі методи ДРЕ – сукупність опосердкованих засобів державного впливу на діяльність суб”єктів економіки (система правових та економічних методів).
Правові методи ДРЕ – система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання (визначають правовий простір).
Економічні методи ДРЕ – створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання і зумовлювати їхню поведінку ( ставка податків, облікова ставка, митний тариф, норма амортизації тощо).

Адміністративні методи ДРЕ – заходи державної влади – заборони, дозвіл або примус ( укази, розпорядження, ліцензування, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, введення економічних, харчових, фармацевтичних, соціальних, екологічних стандартів і нормативів, контрольза виконанням законів, указів, розпоряджень тощо, санкції за порушення та ін.)

Існують основні функції державного регулювання економіки:
• цільова
• стимулююча
• нормативна (регулююча)
• коригуюча
• соціальна
• безпосереднє управління неринковим сектором економіки
• контролююча
Також виділяють мінімальні функції держави:
• створення правової бази
• захист конкуренції
• забезпечення економіки необхідною кількістю грошей
• мінімізація негативних екстерналій
• розподіл і перерозподіл доходів
• виробництво суспільних товарів і благ

Економічне зростання: його сутність, типи та фактори.

Економічне зростання – складова частина суспільного відтворення.
Під економічним зростанням розуміють розвиток національної економіки протягом певного періоду часу, що вирішується абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД) в цілому, або темпами приросту цих показників в розрахунку на душу населення.
Економічне зростання – це один з трьох можливих варіантів розвитку економіки. Ці варіанти економічного розвитку такі:
1) стагнація – скорочений обсяг виробництва; звужене відтворення;
2) “нульове” зростання; обсяги виробництва залишаються незмінними; можна говорити про просте відтворення;
3) економічне зростання; розширене обсягів виробництва; можна говорити про розширене відтворення;
Економічне зростання може здійснюватися, якщо на ринку є: додаткові засоби виробництва, додаткові засоби існування, необхідна кількість вільних робочих рук. Економічне зростання представляє собою результат збільшення пропозиції ресурсів і технічного процесу.
Отже, економічне зростання – розширення відтворення процесу виробництва у збільшеному масштабі.
Джерелом економічного зростання є нагромадження капіталу. В сучасних умовах воно здійснюється на основі прискорення науково–технологічного прогресу.
Розрізнябть екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання.
Екстенсивний тип досягається завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. Обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці, залучення у виробництво нових джерел сировини, палива,енергії, використання додаткових земельних площ, а також на основі незмінної ефективності використання засобів праці.
Інтенсиіний тип характеризується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх. Здійснюється на базі технічного і технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природних ресурсів тощо.
Факторами економічного зростання називають ті явища і процеси, які впливають на обсяги реального виробництва та якість зростання.
Розрізняють прямі та непрямі фактори.
Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання:
- удосконалення технології та організації виробництва;
- збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів;
- збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;
- розвиток підприємства.
Непрямі фактори - впливають на можливість реалізації потенціалу прямих факторів:
- рівень цін на виробничі ресурси;
- рівень податків;
- норма позичкового процента;
- ступінь монополізації ринку.