Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Координаційний центр Євроклубів «Pu-Re»Стр 1 из 4Следующая ⇒
План-конспект занять до теми «Інтелектуальні та прикладні (рольові) ігри. Участь в реалізації проектів молодіжного обміну тощо. Організація та проведення дебатних турнірів, конкурсів ораторського мистецтва, командних змагань інтелектуального спрямування» 15.01.13, вівторок. Уявімо собі, що ми – студенти. Мало що дивного, бо насправді років за 3-5 студентство буде вашою атмосферою та способом життя. Що потрібно для того, аби бути успішним студентом? Самого навчання згідно програми курсу мало. Потрібно додатково брати участь у суспільному житті та в громадській роботі. Студент – активний громадянин, перш за все. Спробуємо розглянути те, як організовується процес публічної комунікації в студентському середовищі. Без сумніву, аби організувати масштабні молодіжні інтелектуальні змагання потрібно мати достатній багаж знань та практичного досвіду публічної роботи, організаторські здібності, оскільки проблем буде достатньо для того, аби самовіддано попрацювати в команді з 5-7 осіб. Педагогіка, як наука,передбачає певний комплекс ключових знань, які потрібно використати при підготовці того чи іншого молодіжного заходу. Елементи різних методичних заходів по вихованню можуть використовуватись при підготовці до участі в змаганні та к і під час його проведення. Аби навчитись самому та передати отриманий досвід іншим потрібно мати бажання здійснити цю зміну, якою є вихід на нові орієнтиру в позашкільній роботі з урахуванням вимог Булонського процесу (Європейська базова модель освіти). З досвіду такої роботи у вузах. Читання лекції (як один з видів публічного виступу). У лекції визначальним є зміст. Мова не повинна бути складною. Говорити потрібно просто, переконливо, відверто, зрозуміло. Залежно від мети лекції коригується структура і метод подачі матеріалу, уточнюється план, відбираються необхідні аргументи. Досвідчені лектори прагнуть завчасно врахувати склад, рівень та інтереси слухачів, їх настрій і можливу реакцію. В основу лекції, що викладається за допомогою методу «опорної бази», покладено принципи базового нагромадження з кожного питання найбільш важливого матеріалу з метою підвищення продуктивності процесу навчання. Основні принципи цього методу: виклад матеріалу великими часовими «порціями»; повторення викладеного кілька разів; зворотний зв'язок з аудиторією у вигляді обговорення матеріалу. Для реалізації цих принципів необхідно, щоб кожна чергова лекція починалася з короткого змістовного огляду раніше викладеного лекційного матеріалу — вікторин, з метою оцінки вхідного контролю знань і повнішого засвоєння інформації. На це витрачається близько 5—7 хв. Технологія проведення вікторин будується з коротких запитань з можливістю швидких відповідей. При цьому доцільно заохочувати студентів балами рейтингу за правильні відповіді. Можливий варіант, коли викладач пропонує студентам самостійно готувати вікторини перед кожною лекцією по черзі. Психологи визначають, що в лектора є три основні засоби впливу на аудиторію: 1) лінгвістичні (зміст промови); 2) паралінгвістичні (темп, інтонація, модуляція голосу тощо); 3) кінетичні (жести, міміка, пози оратора). У ході викладу лекційного матеріалу стежите за дотриманням граматичних норм і слововживання. Уникайте канцеляризмів, шаблонів, адже вони ускладнюють сприйняття інформації і нерідко заплутують слухачів. Спеціалісти в галузі лінгвістики радять лекторам уважно стежити за правильністю словосполучень, уникати багатослівності, повторення сказаного близькими за змістом словами. Лектор повинен прагнути урізноманітнити свій лексичний запас, уникати штампів, ширше використовувати синоніми. При побудові пропозицій підбирайте слова з властивою їм семантикою і стилістичними особливостями. Лектору важливо знати не тільки що сказати, але і як сказати. Наприклад, психологи відмічають, що зміною тону голосу лектор може подати на 40 % більше інформації. Фахівці доводять, що приблизно третина слів оратора зайві. Тому прагніть уникнути зайвого багатослів'я і надмірної поспішності у викладенні матеріалу. Контролюйте темп і ритм мови. Оптимальним вважається темп зі швидкістю 120 слів за 1 хв. Істотно на зміст виступу впливають паузи. За багатьма дослідженнями паузи становлять 10—15 % часу промови лектора. Паузи в ході виступу бувають різні: люфтпауза (для вдиху повітря), граматична (використовується для уважного читання текстової інформації), педагогічна (для осмислення і засвоєння інформації слухачами); «дірява» (лектор втратив хід мислення, забув інформацію або не знає, що сказати далі). Що робити лекторові, якщо він втратив послідовність виступу? Якщо маємо «діряву» паузу, досвідчені лектори в такому випадку радять скористатися однією із порад: • спокійно оголосіть невеличку перерву; • зробіть короткі висновки з раніше викладеного матеріалу (наприклад: «Підводячи підсумки, дозвольте мені ще раз обрисувати дану ситуацію...»); • повторіть ще раз останнє речення (наприклад: «Хочу ще раз підкреслити, що...»); • поставте питання слухачам або запропонуйте їм задати питання Вам (наприклад: «Чи немає у вас запитань щодо викладеного матеріалу?»); • перейдіть до наступного питання або змініть тему (наприклад: «Перейдемо до наступного питання...»); • у вас повинен бути напоготові який-небудь жарт або цікава історія (наприклад: «Мені на думку спав один цікавий епізод...»); • зверніться до своїх тез — шпаргалки (для цього необхідно використовувати цупкий папір, писати на ньому тільки на одній сторінці, крупним шрифтом, виділяти важливі думки кольоровим фломастером). У ході виступу необхідно контролювати свою поведінку і стан слухачів, оскільки вони взаємозалежні. Слухачі дивляться на лектора, стежать за його зовнішністю, жестами і мімікою. Необхідно прагнути говорити природнім, невимушеним голосом. Особливу увагу слід приділити жестикуляції. Хоча жести є результатом наших душевних рухів, їх необхідно контролювати. При цьому жести можуть бути логічними (визначені тим, що говориться) і емоційними. Уникайте механічних жестів: невиправдані і часті випади руками, енергійне і безглузде рубання повітря тощо. Позу під час виступу вибирайте стійку, але не одноманітну, щоб не стомлюватися. Зверніть увагу на свою міміку, за допомогою якої можна переконливо показати і гордість, і збурення, і сарказм тощо. Якщо, наприклад, удається сказати смішне при серйозному обличчі, то сказане виглядає ще більш смішним. Особливого уміння від лектора потребує виклад матеріалу по пам'яті або із зоровою опорою на текст. Засвоєння матеріалу слухачами в даному випадку порівняно з його зчитуванням збільшується у три рази. Роблячи начерки виступу, врахуйте, що при нормальному темпі викладання можна прочитати текст із ЗО рядків (комп'ютерний інтервал 1,5) за дві хвилини, а розповісти його — за три хвилини. Виступ не повинен бути перевантажений цифрами. До речі, цифровий матеріал варто зачитувати для більшої аргументованості. Висновки необхідно знати напам'ять. Зверніть увагу на зворотній зв'язок безпосередньо на лекції — постійно контролюйте взаємодію з аудиторією. Учіться спостерігати за слухачами, адже увага — ті єдині двері, через які проходить усе, що може бути сприйнято людиною. Про рівень залучення уваги студентської аудиторії говорить такий критерій: чим більше слухачі зосереджені на Вашій лекції, тим менше руху в аудиторії. Лектору важливо «завойовувати» увагу аудиторії й утримувати її, регулюючи вищевикладені аспекти виступу. Загальні рекомендації для лектора: прагніть не читати, а говорити; логічно будуйте думки і речення; визначайте послідовність і несуперечність суджень; підбирайте аргументовані факти і докази; будьте в гарному настрої і доброзичливі; приділяйте увагу ерудиції; контролюйте аудиторію; вмійте розпізнавати критичні моменти лекції; аналізуйте свій виступ. У табл. 5 подано карту оцінювання лекції, за якою можна проаналізувати виступ лектора, а також мати уявлення про основні критерії лекційної майстерності. Кількісна оцінка лекційної майстерності ведеться за п'ятибальною шкалою. При цьому можна підрахувати середній бал або рейтинг (сума балів) за окремими критеріями. Викладачі мають надавати можливість магістрантам самостійно проводити таке оцінювання під час навчальної практики з дисципліни «Методика викладання у вищій школі», ознайомлюючись із досвідом читання лекцій кращих викладачів. Методика проведення практичних і семінарських занять Практичне заняття — форма навчального заняття, на якому викладач організує детальне закріплення студентами (слухачами, представниками соціально активної молоді, надалі: студенти) окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, в результаті чого формуються уміння і навички практичного застосування знань теоретичного матеріалу шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань. Практичні заняття проводяться відповідно до розробленого тематичного плану й охоплюють весь матеріал. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі (тестах для виявлення рівня знань студентів), практичних завданнях різної складності; наочному матеріалі; методичних вказівках; засобах оргтехніки. Назване методичне забезпечення готує викладач, якому доручено проводити практичні заняття, за погодженням з лектором дисципліни. Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, рішення завдань з їх обговоренням і оцінюванням результатів. Оцінки, отримані студентом на окремих практичних заняттях, враховуються при виставлянні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни. Практичне заняття повинно формуватися у відповідності з наступною такою: мета, вихідні дані, методичні вказівки, алгоритм рішення, завдання для самостійної роботи (за аналогією з розглянутим раніше алгоритмом), контрольні запитання студентам для закріплення матеріалу, оцінювання рівня сформованості умінь, обговорення ходу заняття і питання до викладача, видання домашнього завдання студентам. У структурі заняття самостійна робота домінує. Викладач бере участь на стадії постановки завдання, при розробленні методичних вказівок і здійснює контроль. При цьому практична робота може бути організована за допомогою комп'ютерів при виконанні задач на оптимізацію і з використанням спеціалізованих прикладних програм. Практичне заняття може проводитися у вигляді розрахункової роботи, ділової або дидактичної гри, аналізу виробничих ситуацій, роботи з документами, колоквіуму, дискусії, контрольної роботи. Нижче наведено форму плану-конспекту практичного заняття, яку викладач може використовувати для його підготовки. ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ з дисципліни:____________________________________ Тема заняття:____________________________________ Дата проведення:_________________________________ Цілі заняття:____________________________________ Головна проблема заняття:________________________ Обладнання (перелік наочних посібників, ТЗН, плакатів, мультимедійне обладнання та ін.): План заняття (перелік основних пунктів і час, який відводить Хід заняття (докладний конспект): • етапи і види діяльності студентів із щохвилинною структурою; • формулювання завдань студентам на кожному етапі заняття; • результати виконання завдань, що передбачаються; • посилання на матеріали за темою заняття (нумерація сторінок навчальних посібників тощо); • рисунки, задачі (з розв'язанням), схеми, таблиці та ін. Завдання студентам з рефлексії їх діяльності:__________ Форми контролю і оцінювання результатів заняття:_____ Домашнє завдання:________________________________ Список використаної літератури:____________________ Форма аналізу проведеного заняття, підсумки його обговорення з колегами і викладачами , Семінарське заняття — форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач вносить до журналу.
Пошукові (евристичні) методи навчаннязастосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продуктивної діяльності в нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Проаналізуємо найбільш поширені пошукові методи.
Метод «Ділова гра»передбачає імітаційне моделювання виробничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керівників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльності і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.
Метод «Дидактична гра»реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор («Брейн-ринг», «КВК», «Що? Де? Коли?» та інших, таких як дебатні турніри або конкурси ораторського мистецтва у вигляді тематичного змагання), які використовуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів у системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовираженні, успіху тощо. «Мозкова атака».Суть цього методу полягає в тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: «генератори ідей» та «критики». «Генератори ідей» висловлюють нові ідеї з рішення даної проблеми, а «критики» оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптимальні з них. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою); 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється змінювати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. По завершенню роботи «генераторів ідей» приступає до роботи підгрупа «критиків». Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.
«Ділова корзина».Мета методу — активізувати діяльність студентів (слухачів), зорієнтувавши їх на самостійне, творче рішення різноманітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У «діловій корзині», в ролі якої може виступати невелика скринька. «Творчий діалог».Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через певний час відбувається творчий діалог (дебати) між представниками різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.
«Бесіда за Сократом».При достатній підготовленості студентів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівництвом викладача або самостійно відшукують відповіді на проблемні питання. Такі бесіди мають евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом «запитання Сократа», тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних цілеспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допомоги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. «Запитання Сократа» можна використовувати і з іншою метою — завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхідну для рішення проблеми нову інформацію.
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-31; просмотров: 198. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |