Адміністративно-територіальний устрій України

Інститут адміністративно-територіального устрою нашої держави знайшов своє нормативне закріплення у ст.133 Конституції України. Без перебільшення його слід вважати одним із найбільш важливих політико-правових інститутів держави, тому що безпосередньо стосується істотних інтересів населення країни.

Адміністративно-територіальний устрій України набув завершеного вигляду у процесі розвитку держави і не випадково отримав своє конституційне закріплення. Проте він вже не повною мірою відповідає  політичним і соціально-економічним реаліям, які склалися в Україні, тому що переважно був створений ще в 1930-х роках, і на цьому етапі розвитку відбуваються значні зміни, які стосуються майже всіх сторін державного і громадського життя. Це і впровадження в економіку країни ринкових механізмів, загострення політичних процесів тощо.

Термін “адміністративно-територіальний устрій” неможна ототожнювати з поняттям “територіальна організація держави”, яке означає побудовану за територіальними принципами державну організацію суспільства і передбачає, насамперед, поділ території держави на виборчі, військові округи, адміністративно-територіальні одиниці тощо. Поряд з поняттям «адміністративно-територіальний устрій» вживається і термін «адміністративно-територіальний поділ». Ці поняття також не є синонімами, бо друге означає процес поділу території держави на адміністративно-територіальні одиниці, а поняття «адміністративно-територіальний устрій» органічно поєднує два елементи державності: територіальний поділ і систему державних органів. Таким чином, адміністративно-територіальний устрій слід визначати як обумовлений завданими та функціями держави і проведений з урахуванням природно-історичних, економічних, національних та інших особливостей поділ території держави на окремі частини, згідно з яким будується система місцевого самоврядування, інших державних і недержавних органів з метою забезпечення їх практичної діяльності.

      Згідно зі ст. 133 Конституції України до системи адміністративно-територіального устрою держави входять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. У переліку адміністративно-територіальних одиниць у Конституції не називаються сільські і селищні ради. Вони збереглись й через свою виняткову необхідність мають бути збережені в майбутньому. Ст. 133 Конституції у зв'язку з цим потребує відповідних змін.

Система адміністративно-територіального поділу України побудована на базі координації та субординації, створення структурних рівнів (ланок). Для сучасної системи адміністративно-територіального устрою України характерні три структурні рівні: вища ланка — Автономна Республіка Крим, область, міста зі спеціальним статусом (Київ і Севастополь); середня ланка — район, місто обласного підпорядкування; низова ланка — місто районного підпорядкування, селище (селище міського типу), село, сільрада, селищна рада.

Уперше в Україні області були створені в 1932 році. Перелік областей та міст, що мають спеціальний статус міститься в Конституції України ( ч. 2 ст. 133). До складу України входять Автономна Республіка Крим та 24 області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Території областей поділяються на райони. На території області знаходиться кілька міст, підпорядкованих безпосередньо обласним органам. Звичайно області іменуються за назвою обласного центру (винятком є Закарпатська та Волинська).

У системі адміністративно-територіального устрою найбільшими одиницями є Автономна Республіка Крим та області. Найбільшими за територією є: Одеська область — 33,3  тис. кв. км., Дніпропетровська, Чернігівська — 31,9, Харківська — 31,4 тис. кв. км. Найменшими по території є: Чернівецька — 8,1 тис. кв. км., Закарпатська — 12,8, Тернопільська —13,8 тис. кв. км. області. За кількістю населення найбільшими є такі області: Донецька — 4841,1 тис. чол., Дніпропетровська — 3567,6, Харківська — 2914,2 тис. чоловік.

В Україні є два міста – Київ та Севастополь – зі спеціальним статусом (ч. 3 ст. 133), який визначається законами України. 15 січня 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Закон “Про столицю України – місто-герой Київ”. Закон про місто Севастополь поки що не прийнятий.

Важливого значення набувають міста обласного і районного підпорядкування. У них знаходяться об'єкти промислового виробництва, науки, культурно-освітні установи та інші об'єкти, без яких неможливе функціонування міст. В Україні всього 457 міст. Невеликі міста й перш за все районні центри потребують державної підтримки.

Важливе місце в системі адміністративно-територіального устрою України належить районам. Ця ланка пов'язує обласні і республіканські органи з міськими, селищними та сільськими радами, підприємствами, організаціями тощо. Кожен з районів є економічно цілісним комплексом зі своєю соціальною інфраструктурою. Нині в Україні 608 районів, із них в містах 118. Найбільше районів в м. Києві — 10, в Дніпропетровській області — 18, Донецький —21. Найбільшим сільським районом е Голопристанський Херсонської області — 3435 кв. км., а найменшим — Воловецький Закарпатської області — 544 кв. км. Найбільш населеним районом є Харківський — близько 225 тисяч, а найменш населеним — Верхньорогачинський Херсонської області — близько 15 тис. чоловік.

В Україні є понад 10 тисяч сільських рад і 784 селищних. Територія сільради (селищної ради) —це не тільки села (селища), але й навколишні землі, які використовуються для сільськогосподарського виробництва.

Дуже гострою є проблема так званих неперспективних сіл. Кожного року з обліку знімаються десятки населених пунктів, що має негативні наслідки — економічні, демографічні та ін.

В Україні система поділу населених пунктів на сільські і міські є гнучкою, а це забезпечує їх безперешкодний перехід із однієї категорії в іншу. У цілому цей поділ населених пунктів на сільські та міські залежить від того, чи пов'язане населення з сільськогосподарським виробництвом, а також від територіальних кордонів та кількості населення. Всього в Україні за станом на 01.03.2006 року налічувалось 27188 сіл і 1364 селищ.       

Таким чином, з огляду на складність соціально-економічних та політичних процесів, що відбуваються в Україні, система адміністративно-територіального поділу потребує свого подальшого удосконалення та законодавчого врегулювання.

Контрольні запитання

1. Розкрийте конституційні принципи територіального устрою України.

2. У чому полягає відмінність між унітарною державою, федерацією, конфедерацією?

3. Які особливості конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим?

4. Проаналізуйте адміністративно-територіальний устрій України.

Розділ 23. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ