Лекція 1. Основні види піших переходів.

Сучасні умови життя й освіти пред’являють високі вимоги до психофізичного стану дошкільників, їхньої загальнокультурної готовності до переходу з дошкільного навчального закладу до загальноосвітньої школи. У зв’язку з цим активізується пошук таких підходів до оздоровлення, навчання, виховання і розвитку дітей засобами фізичної культури, які б могли не тільки підвищувати фізичну підготовленість, але й одночасно розвивати пізнавальні здібності дітей, готувати їх до життя.

Аналіз наукових досліджень у цій галузі, вивчення перспективного педагогічного досвіду довели, що одним із таких підходів є застосування елементів туризму в роботі з дошкільниками. З’ясовано, що доступні форми туризму застосовуються в дошкільних навчальних закладах найчастіше з пізнавальною і виховною метою. Питання активізації рухового режиму з використанням засобів туризму, що дозволяють не тільки вдосконалювати рухову сферу дитини, але й формувати її особистісні якості, а також поширювати інформацію про навколишнє середовище, ще не посіли необхідного місця у фізичному вихованні дошкільників. Однією з причин цього, на нашу думку, є неготовність педагогів організувати цю роботу так, щоб вона була ефективною як з точки зору оздоровлення, так і фізичного виховання дошкільників. Безперечно ця проблема є актуальною як для майбутніх фахівців у галузі дошкільного освіти, так і для педагогів, які вже мають досвід роботи.

Як майбутні педагоги, так і ті, хто вже працює у дошкільних навчальних закладах, по-перше, мають усвідомити оздоровчу цінність туризму для дошкільників, яка визначається перебуванням в природних умовах, позитивній дії різноманітних природних факторів у поєднанні з фізичною діяльністю. Все це сприяє повноцінному відпочинку, зміцненню здоров’я та загартуванню організму вихованців.

Регулярні заняття туризмом сприяють успішному розвитку у дітей таких цінних фізичних якостей та рис характеру, як витривалість, сила, спритність, швидкість, гнучкість, сміливість, наполегливість, вміння орієнтуватися на місцевості [11, 7].

Слід зазначити, що туристські подорожі доступні для різних верств населення і є складовою частиною системи фізичного виховання. Саме тому оздоровчий аспект туризму полягає також у позитивному впливі на організм дитини факторів природи у поєднанні із загальнозміцнюючою м’язовою діяльністю [21, 13].

Науково доведено, що регулярні заняття туризмом значно покращують усі морфофункціональні, психофізіологічніта інші головні показники міцного здоров’я і гармонійного розвитку людини.

По-друге, туризм має неабиякі виховні можливості. Цей вид діяльності є одним із найбільш активних і цікавих видів дозвілля, що поєднує в собі одночасно розважальну і пізнавальну діяльності [16, 20].

Під час туристичної діяльності у дітей виховується сміливість, терпіння, витривалість, допитливість тощо; заохочується пізнавальна активність, розвиваються творчі здібності. Все це створює сприятливий ґрунт для виховання трудових і вольових якостей.

Екскурсії і прогулянки за межі дитячого садка, які передбачають в основному реалізацію пізнавальних і виховних завдань, і які включають в тій чи іншій мірі фізичні вправи, можна проводити вже з дітьми 3-4 років. Як відомо, діти старшого дошкільного віку мають доволі високий ступінь самостійності і організованості, і це стає неодмінною умовою організації більш тривалої і складної по змісту і методиці проведення рухової діяльності в природі. Мова йде про дошкільний туризм,який вирішує не тільки освітньо-виховні, але й оздоровчі завдання, удосконалює рухові здібності дітей, сприяє засвоєнню ними найпростіших туристських умінь і навичок. Туризм як особливий вид діяльності людини передбачає різні організаційні форми. Деякі з них цілком доступні дітям дошкільного віку.

У літературі прийнято використовувати такі основні поняття:

Туризм(фр. tourisme від –tour прогулянка, поїздка) – подорожі своєю країною чи в інші країни, які поєднують відпочинок з елементами спорту і пізнавальними завданнями.

Якщо трактувати дане поняття вже у зв’язку з проблемою, що вивчається, то можна дати наступне визначення: туризм – особливий вид діяльності людини, спрямований на зміцнення здоров’я, підвищення фізичної тренованості, витривалості організму, пізнання і спілкування. Розрізняють організований (пропонований різними організаціями і фірмами, які несуть повну відповідальність за надані послуги) і самодіяльний (організований за ініціативою самих учасників) туризм.

Туристична подорож включає в себе 2 поняття: поїздка і похід. Поїздка – це подорож за туристично-екскурсійним, постійним, заздалегідь розробленим маршрутом з використанням транспорту. Похід – активний спосіб пересування туристів за маршрутом (пішки, на лижах, човнах, плотах, велосипедах тощо). В походах поєднується виконання освітніх завдань з організацією умов похідного життя (встановлення палатки, приготування їжі на багатті чи примусі, подолання природних перешкод тощо).

В життєвих уявленнях та у літературі поняття «туристичний похід» і «туристична прогулянка» часто ототожнюються. Насправді вони хоч і мають схожість, але не є синонімами. Туристичний похід –форма організації туристичної діяльності, яка передбачає виконання досить інтенсивних навантажень навантажень, пов’язаних з тривалим пересуванням за маршрутом, оволодіння спеціальними прикладними знаннями і навичками. За складністю виділяють категорійні (для фізично і технічно підготовлених туристів) і некатегорійні походи.

Туристична прогулянка –форма організації туристичної діяльності, яка допускає тимчасове (3-6 годин) перебування в природних умовах і оволодіння деякими елементарними туристичними навичками.

Таким чином, туристична прогулянка є цілком прийнятною формою організації діяльності дітей в дошкільному навчальному закладі. Саме цей термін буде ключовим під час розглядання питань організації дошкільного туризму.

Якщо говорити про цінність дитячого туризму, то слід зауважити, що насамперед туристські прогулянки надають ні з чим не зрівняний оздоровчий ефект,який одержують в результаті різноманітної рухової активності, а також комплексного впливу на організм природних факторів: сонця, повітря, води. Доведено, що тривале виконання помірних навантажень у вигляді циклічних вправ (ходьби, пересування на велосипедах, на лижах) сприяє вдосконаленню такої цінної в оздоровчому плані фізичної якості, як витривалість. Саме ця якість у поєднанні з загартуванням забезпечує формування механізмів ефективного захисту від серцево-судинних і респіраторних захворювань.

Заняття туризмом (за умови їх систематичності) компенсує так званий руховий голод доцільною руховою активністю.Регулярне проведення туристських прогулянок дозволяє активізувати руховий режим у тих дошкільних закладах, які не мають для цього багатої матеріальної бази: басейну, добре оснащених гімнастичних, спортивних та тренажерних залів і майданчиків.

Туризм як засіб оздоровлення характеризується загальнодоступністю і рекомендований практично кожній дитині за відсутності у неї серйозних патологій. Універсальність туризму ще й у тому, що він всесезонний. Отже, можна добитися стійкої динаміки зниження захворюваності дітей на ОРЗ, ОРВІ і підвищення рівня їх фізичної і рухової підготовки. Так, тільки за один рік експериментальних досліджень, які проводилися в старших і підготовчих групах, у дітей спостерігалося зростання окружності грудної клітки, скоротилося число дітей, які хворіють, в 1,7 рази – зменшення тривалості захворюваня в середньому на 7 днів.

В природних умовах надається прекрасна можливість збагатити руховий досвід дошкільника. Пеньки, канавки, дерева, струмки, колоди, а також природний матеріал (шишки, жолуді, камінці, палиці) стимулюють рухову активність дітей. Багаторазово, невтомно і без зниження інтересу виконуючи різноманітні рухові дії в природних умовах (ліс, парк, луг, поле, берег річки), дитина виявляє творчість, м’язову розкутість. Під час руху у дітей удосконалюються навички ходьби по пересічній місцевості. Дослідження підтверджують позитивну динаміку показників основних видів рухів і спортивних вправ.Приріст результатів дітей експериментальних груп в стрибках у довжину з місця, метанні в ціль і на дальність, ходьбі на лижах перевищив відповідний показник в контрольних групах в 2-а і більше разів. Значимі зміни відбуваються у вдосконаленні в першу чергу витривалості, а також сили, швидкості, координаційних здібностях.

Доведено, що дітям старшого дошкільного віку цілком доступне оволодіння найпростішими туристськими вміннями і навичками,які значно збагачують їх рухову діяльність і закладають основу для більш серйозних занять туризмом в шкільному віці.

Досвід похідного життя формуєу дошкільників початкові навички виживання в природному середовищі( вміння орієнтуватися на місцевості, розбивати табір, тушити багаття, надавати першу допомогу потерпілому і ін.). У дітей виховуються самостійність, організованість, розвивається воля. Вивчення основ спортивного орієнтування (знання топографічних знаків, робота з компасом, рух по карті і ін.) розвиває всі без виключення психічні процеси, особливо увагу, мислення, пам'ять. Досвід показує, що діти, які пройшли фізичну і психологічну підготовку до можливих екстремальних ситуацій, опинившись самі у лісі, ведуть себе максимально зібрано, без паніки і розгубленості і намагаються знайти вихід із складної ситуації.

Туристська прогулянка в ліс, на луг, до річки, озера – це завжди позитивні емоції, радісне спілкування, можливість оцінити свої сили і можливості в подоланні нових перешкод. Позитивні емоції (здивування, захват, радість), творчість – найважливіші фактори оздоровлення.

Систематичне проведення туристичних прогулянок дозволяє регулювати працездатність дітей і уникати психічного стомлення, яке накопичується за тиждень, місяць, сезон. Туризм є прекрасним засобом активного відпочинку. Він формує у дітей вміння цікаво і змістовно організувати своє дозвілля.

Цікаво продумана рухова діяльність дітей в природних умовах формує у дошкільників інтерес до заняття туризмом і фізичною культурою, підвищує мотивацію на здоров’я і здоровий спосіб життя.

Але цінність дошкільного туризму не обмежується питаннями оздоровлення і фізичного розвитку. Не менш важливими є виховні завдання. Колективні прогулянки сприяють формуванню дитячого колективу, в якому всі пов’язані однією метою, де дитина почуває свою причетність до загальної справи, бачить, яку користь вона приносить. Прогулянки виховують у дітей найважливіші моральні якості, вчать налагоджувати взаємостосунки між членами групи, розвивають в кожній дитині організованість, чуйність, щедрість, доброзичливість.

Обов’язковою складовою частиною туристичної прогулянки є робота з ознайомлення дітей з історією рідного краю. У процесі сприймання різних предметів, явищ суспільного життя дитина отримує багатий чуттєвий досвід, який необхідний для розвитку її мислення і мови. У дітей розвивається допитливість, розширюється кругозір, формуються первинні уявлення про традиції і культуру народу, закладаються основи національної самосвідомості.

На туристичних прогулянках діти долучаються до дивовижного світу природи. Не випадково відомий російський педагог К.Д.Ушинський вважав логіку природи найдоступнішою, наочною і корисною для дитини. Природа впливає на дитину своєї новизною, різноманітністю, викликає захоплення, здивування, бажання проникнути в її таємниці. Умілий вихователь не упустить нагоди звернути увагу дітей на красу пейзажу, на особливості сезонних і добових змін. Продумана система природоохоронної роботи дозволить підключити дітей до реалізації екологічної програми регіону. За допомогою дорослих діти дізнаються про лікувальні властивості рослин рідного краю, беруть участь у зборі лікарських трав.

Таким чином, дошкільний туризм включає в себе ряд компонентів: фізкультурно-оздоровчий, соціально-комунікативний, емоційно-психологічний, естетичний, пізнавальний і прикладний, а значить туризм є чудовим засобом всебічного розвитку особистості дитини.