МОНІТОРИНГ НАВК. СЕРЕДОВИЩА ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦ. ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Підприємство обирає інноваційний проект, керуючись на­ступним:

а) орієнтацією на довгострокові результати діяльності (так/ні);

б) можливістю припинення реалізації проекту без суттєвих витрат матеріальних ресурсів у разі відсутності фінансування (так/ні);

в) ймовірністю отримати результати, які не очікувались (так/ні);

г) терміном окупності проекту (так/ні).

2. Для оцінки економічної ефективності інновацій використо­вуються такі показники:

а) індекс рентабельності;

б) норма рентабельності;

в) період окупності;

г) технічний рівень новації.

3. Моніторинг— це:

а) усвідомлення інноваційних змін, що відбуваються;

б) прогноз і оцінка стану навколишнього середовища;

в) оцінка активних сил НТП, що впливають на процес прискорення інноваційних змін;

г) контроль змін та адаптування до них соціо-економічних систем різного типу.

4. Витоками екологічного ризику є:

а) соціо-техногенні чинники;

б) нові наукові відкриття;

в) військові конфлікти між країнами;

г) зміна світогляду людей.

5. Соціально-політичний ефект інноваційної діяльності — це:

а) підвищення якості життя людей;

б) комплексне використання природних ресурсів;

в) розвиток індустрії розваг і відпочинку;

г) покращення екологічності продуктів, що виробляються.

6. Ефект наукової діяльності можна оцінити за допомогою:

а) напрямків наукових досліджень їх розробок;

б) зростання (приріст) технічної інформації;

в) обміну науковою інформацією через різні канали (конференції, публікації, патенти, бесіди і т. ін.);

г) появи нових галузей виробництва;

д) зміни технологічного укладу.

7. До абсолютних показників економічної ефективності інно­ваційних проектів належать:

а) рентабельність інвестицій;

б) сумарний прибуток, одержаний під час реалізації проекту;

в) період окупності інвестицій;

г) чистий дисконтований дохід.

8. Японські корпорації одержали визнання на світових ринках завдяки:

а) розробленню нових виробів у суднобудуванні;

б) виготовленню фотоапаратури;

в) удосконаленню організації розроблення нових товарів;

г) накопиченню інформації, необхідної для розроблення нових товарів;

д) аналітичному стилю прийняпя стратегічних рішень в інновацій­ній сфері.

9. Покращення екологічної ситуації в Україні можливе за рахунок:

а) оптимального державного контролю над забрудненням довкілля;

б) формування екологічної культури мислення населення, його по­ведінки відносно природи;

в) відмови від новітніх технологій, що руйнують природне середовище;

г) контролю приросту кількості населення, що знизить рівень залу­чення у виробництво природних ресурсів;

д) стимулювання діяльності підприємств у сфері екологізації (піль­гове оподаткування, кредитування, прискорена амортизація, субсидії, плата за забруднення довкілля тощо).

ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОСНОВНИЙ СУБЄКТ РЕАЛІЗАЦІЇ НОВОВВЕДЕНЬ

1. Нововведення на підприємстві — цс:

а) процес освоєння нової продукції, нової технології;

б) перебудова системи комунікацій;

в) розробка нової реклами;

г) зміна засобів виробництва;

д) здача в оренду устаткування.

2. Що складає основу сил відторгнення нововведень на під­приємстві?

а) страх перед невідомим;

б) інерційність поведінки менеджерів і персоналу;

в) відсутність інформації про нововведення;

г) нестача ресурсів;

д) нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необхідності змін.

3. Під суб'єктами інноваційної діяльності слід розуміти:

а) організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими

дослідженнями та розробками;

б) організації, для яких наукові дослідження та розробки складають основний вид діяльності;

в) юридичні особи, які реалізують інноваційні ідеї у конкреції проекти.

4. Критеріями оцінки нововведення на різних фазах іноваційного процесу на підприємстві мають бути:

а) місце виникнення нововведень;

б) рівень ризику та невизначеності;

в) швидкість розповсюдження інформації про нововведення:

г) визначення необхідності нововведень;

д) пошук нововведень;

є) відповідність нововведень існуючим нормам і цінностям;

ж) рівень фінансових витрат;

з) вплив нововведення на міжособисті відносини;

і) рівень віддачі на вкладений капітал;

к) виявлення «вузьких місць» на підприємстві.

5. До ключових чинників успіху нововведень належать:

а) унікальність продукту;

б) маркетингові «ноу-хау»;

в) високі витрати на НДДКР;

г) рівень професійної компетенції кадрів;

д) повний цикл НДДКР;

є) забезпечення лідерства в бізнесі.

6. Інноваційний потенціал підприємства — це:

а) наукові розробки лабораторій, дослідно-впнахідницькі роботи;

б) рівень інноваційної культури;

в) організація інноваційного процесу;

г) здатність і готовність здійснювати інноваційний процес;

д) сукупність науково-технічних, фінансових, правових і інших мо­жливостей отримання інновацій.

7. Сприйнятливість організації до нововведень визначає:

а) обізнаність і мотивованість до нововведень;

б) очікування прибутку;

в) зміна попиту і положення на ринку;

г) тенденція до стандартизації рутинної роботи, програмування задач.

Які науково-технічні чинники зовнішнього середовища є сьогодні критичними для підприємства?

а) технологія виробництва;

б) нові матеріали;

в) методи управління;

г) техніка

9.Метод системного підходу до виконання НДДКР реалізують через:

а) створення «змішаних бригад»;

б)створоння «комітету з нових товарів»;

в) створення«венчурної команди»;

г) переміщення спеціалістів із одних дослідних центрів в інші.

ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

1. Основними особливостями інноваційних стратегій є:

а) створення складних умов для управління;

б) створення умов для кращою використання потенціалу підприємс­тва та можливостей зовнішнього середовища

в) допомога у виявленні іі скороченні недоцільних витрат, неефек­тивних організаційних структур.

2. В основу розробки інноваційної стратегії покладено такі принципи:

а) орієнтованість на маіібушє та постійні зміни середовища;

б) цілеспрямованість;

в) стандартність;

г) гнучкість, здатність адаптації до ринкових умов;

д) результативність та ефективність.

3. Помірно-паступальпа стратегія передбачає:

а) швидке розширення ринкової ніші;

б) вибір плацдарму для атаки на лідера:

в) розширення виробничих потужностей:

г) концентрацію ресурсів на НДДКР;

д) зниження витрат виробництва за рахунок масового збільшення ного обсягів;

є) постійне вдосконалення, модернізація і модифікація продукту.

4. Стратегія оперативного реагування характеризується:  

а) гнучкістю і швидкістю реагування на потреби ринку;

б) проведенням наукових і технічних досліджень;

в) ретельним вивченням ринку:

г) створенням внутрішніх венчурних підрозділів.

5.Стратегія імітації базується на:

а)використанні вже відомих інновацій;

б) швидкому освоєнні нових технологій і нових продуктів;

в) проведенні наукових досліджень;

г) створенні спільного підприємства з фірмою-новатором.

6.Ключовими чинниками успішної розробки продуктивних стратегій є:

а) ступінь новизни продукту;

б) придатність існуючої технології для виробництва нової про-дукції;

в) розроблення альтернативних планів;

г) стабільна система збуту;

д) підтримка вищим керівництвом інноваційної діяльності.