ТИПИ ОРГ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ І МЕТОДИ ОРГ-ЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ

1. Матрична організаційні структура використовується па:

а) етапі дослідження та обгрунтування ідей;

б) етапі розроблення та впровадження інноваційних проектів;

в) етапі створення венчурних підприємств.

2. Основні методи організації інноваційного процесу вклю­чають:

а) формування організаційної структури;

б) послідовну організацію робіт;

в) децентралізацію управління НДДКР;

г) паралельну організацію робіт;

д) інтегровану організацію робіт.

3. Основними критеріями щодо вибору організаційної струк­тури НДДКР є:

а) мінімальна кількість ієрархічних рівнів управління;

б) можливість зосередитися на розробленні процесних інновацій;

в) екологія всіх видів ресурсів у сфері розроблення, виробництва і реалізації інновацій;

г) можливість використання раціональної технології досліджень і розробок (пошук ідей, методів проведення експериментів і т. ін.).

4. Науково-технічний центр фірми (корпорації) відповідає за:

а) здійснення пошуку нових технологій;

б) пошук «ніші» на ринку для нового продукту;

в) розробку інноваційної стратегії;

г) здійснення інноваційної діяльності на підприємстві;

д) проведення НДДКР і забезпечення їхнього зв'язку з виробницт­ві і маркетингом.

5. Проектно-матрична структура використовується годі, коли:

а) на підприємстві виконується обмежена кількість складних і різ­них проектів, які суттєво відрізняються один від одного;

б) виконується один складний проект;

в) одночасно викопується мало складних і багато поточних проектів, ікі складають велику питому вагу в річному тематичному плані.

6. Функціональний тип структури НДДКР — цс:

а) сукупність спеціалізованих підрозділів, кожен з яких виконує пе­вну частину НДДКР;

б) сукупність підрозділів, що проводять роботи за своїми темами від

початку і до кінця:

в) сукупність підрозділів, що одночасно проводять роботи над знач­ною кількістю тем і проектів.

7. Проекті бригади — це:

а) тимчасові творчі колективи, що формуються із спеціалістів зов­нішніх організацій;

б) штабний орган управління, що створюється для допомоги керів­ництву в зборі необхідної інформації. її систематизації, прийнятті рі­шень з інноваційної діяльності;

в) група спеціалістів, що здійснює розроблення самостійних концеп­цій, спрямованих на реалізацію нововведень.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РОЗВИТОК ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ.

І. Новими формами інтеграції науки і виробництва є:

а) створення промислово-фінансових груп (так / ні);

б) створення венчурних фірм (так / ні);

в) взаємодія академічної науки з приватним виробництвом (так / ні);

г) консорціуми (так / ні);

д) промислові лабораторії (так / ні).

2. Моделлю технопарку є:

а) технополіс;

о) інкубатор;

в)науковий центр;

г) науково-технічний альянс.

3. Бізнес-інкубатори створюються з метою:

а) освоєння нових технологій;

б) фінансової підтримки підприємства;

в) надання послуг для проведення наукових досліджень і комерціа-п іації результатів;

г) забезпечення умов для «вирощування» нових фірм.

4. Інноваційний процес може здійснюватись на:

а) міждержавному рівні;

б) державному рівні;

в) регіональному і галузевому рівнях;

г) місцевому (муніципальному) рівні;

д) підприємстві.

5. Венчурні фірми створюються для:

а) доробки і доведення до реалізації ризикових інновацій;

б) пошуку (зародження) нових ідей;

в) підтримки інноваційних організацій:

г) новаторської діяльності.

6. Кейрецу створюються з метою:

а) диверсифікації (злиття і поглинання інших компаній);

б) взаємного обміну спеціалістами у сфері науокво-дослідної діяль­ності;

в) реалізації великих і перспективних інноваційних проектів;

г) організації сумісної універсальної торгової фірми;

д) взаємного володіння акціями.

7. У межах стратегічних науково-технічних альянсів між фір­мами забезпечуються такі взаємодії:

а) сумісне проведення НДДКР;

б) взаємний обмін науковими досягненнями, технологіями;

в) визначення стратегії та розподіл прибутку;

г) обмін виробничим досвідом;

д) консультація партнерів з питань необхідних ресурсів і розподілу витрат.

СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ІННОВ. ДІЯЛЬНОСТІ В ОРРГІНІЗАЦІЇ

1. Мотивацію можна визначити як:

а) процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації;

б) сукупність рушійних сил, що спонукають усіх учасників іннова­ційного процесу і кожного окремо до активної діяльності;

в) сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, котрі спонука­ють людину до активної діяльності та спрямовують її на досягнення конкретних цілей;

г) усі відповіді правильні.

2. Стимулювання (стимул) — це:

а) засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація;

б) процес, у ході якого використовуються різноманітні методи впли­ву на поведінку і ставлення працівника до своєї діяльності, активізуючи  до дії його позитивні функціональні і якісні властивості;

в) підвищення розміру заробітної плати;

г) оплата членства в науковому товаристві.

3. До методів прямого стимулювання відносяться:

а)пенсійне забезпечення;

б) оплата проїзду на наукові конференції;

в) пільги;

г)винагороди;

д) заробітна плата.

4. Засобами захисту інтелектуальної власності є:

а) патент;

б)торгова марка;

в) авторське право;

г) авторське посвідчення;

д) промисловий дизайн.

5. Інноваційна культура на підприємстві формується під впливом:

а) особистості керівника;

б) правильного підбору кадрів;

в) зовнішнього середовища;

г) свободи творчості;

д) системи цінностей організації.

6. Сприятливими умовами для творчості в групі є:

а) неформальне спілкування новаторів під час роботи;

б) розподіл відповідальності за результати роботи;

в) індивідуальні нагороди;

г) спільні цілі;

д) видача премій за ефективні раціоналізаторські пропозиції.

7. У якій з наведених ситуацій є ознаки роботи творчої коман­ди (бригади):

а) члени команди усвідомлюють спільні цілі;

б) кожен член команди відповідає за все;

в) у команді не виникає конфліктів і розбіжностей;

г) автономне самоуправління;

д) члени команди підтримують зусилля один одного;

є) члени команди демонструють відповідальність і творчий енту­зіазм.

8. У країнах, де створені сприятливі умови для масової твор­чості, основними принципами організації винахідництва є:

а) підвищення рівня освіти;

б) розвиток патентної системи;

в) креативність фірм;

г) зростання заробітної плати;

д) правовий захист інтелектуальної власності;

є) організація праці та гнучкі режими роботи на підприємствах;

ж) державна політика, що спрямована на розвиток новаторства;

з) програми з розвитку технічної творчості молоді; и) церемонія нагородження новаторів.