АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ У СИСТЕМІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Фінансові інвестиції передбачають одержання прибутку від вкладення капіталу в інвестиційні цінні папери - облігації, акції, паї, внески тощо. У процесі формування портфеля фінансових інвестицій підприємству необхідно, насамперед, проаналізувати співвідношення таких основних характеристик, як прибутковість і рівень ризику. Прибутковість цінних паперів залежить від двох факторів:

* очікуваної норми прибутковості;

* норм і правил оподатковування доходів від операцій із цінними паперами.

Ризик вкладення капіталу в цінні папери не є однорідним за своїм змістом, тому його треба визначати як сукупність основних ризиків, з якими зіштовхується інвестор у процесі придбання й зберігання цінних паперів, а саме: ризик ліквідності цінних паперів; ризик їхнього дострокового відкликання; інфляційний ризик; процентний, кредитний і діловий ризик; ризик, пов'язаний із тривалістю періоду обігу цінного папера.

Рішення щодо купівлі або продажу певних фінансових інструментів необхідно приймати після ретельного аналізу й визначення як рівня їхньої прибутковості, так і рівня ризику. Розглянемо спочатку методику аналізу прибутковості фінансових інвестицій, а вже потім - основні підходи до аналізу ризиків.

Фінансові інвестиції характеризуються такими показниками, як ринкова ціна (Р), внутрішня (теоретична або розрахункова) вартість (V), рівень прибутковості (норма прибутку). Значення ринкової ціни й внутрішньої вартості часто не збігаються, оскільки кожний інвестор має власні міркування щодо внутрішньої вартості цінного папера, покладаючись на свої суб'єктивні очікування й на результати проведеного ним аналізу.

Ринкова ціна— це задекларований показник, що об'єктивно існує на ринку. Ціна цінного папера відображається у відповідних котируваннях і називається курсовою ціною. У будь-який момент часу на ринку існує тільки одна ціна для певного фінансового інструмента.

Внутрішня вартість фінансової інвестиції— це розрахунковий показник, а тому він залежить від аналітичної моделі, на базі якої проводиться обчислення. Внаслідок цього в будь-який момент часу цінний папір може мати кілька значень внутрішні вартості, причому теоретично їхня кількість дорівнює кількості учасників ринку, які користуються різними моделями. Отже, оцінка внутрішньої вартості є деякою мірою суб'єктивної.

У процесі аналізу співвідношення ринкової ціни й внутрішньої вартості визначається доцільність тих або інших управлінських рішень щодо конкретного цінного папера. Якщо розрахована потенційним інвестором внутрішня вартість цінного папера вище поточної ринкової ціни, то такий папір зручно в цей момент придбати, оскільки його недооцінили на ринку. Якщо з погляду конкретного учасника ринкова ціна цінного папера перевищує його внутрішню вартість, то нема рації купувати такий папір, оскільки його ціна завищена. Разом з тим таке співвідношення ціни й вартості вказує на те, що цей цінний папір зручно продати, якщо він вже є в портфелі інвестора. Якщо ринкова ціна й внутрішня вартість цінного папера збігаються, то це означає, що операції спекулятивного характеру (з метою одержання доходу від різниці між ціною продажу й покупки) навряд чи можливі.

У сучасній економічній літературі існують різні підходи до визначення внутрішньої вартості фінансових інструментів, але на практиці найпоширенішої є фундаменталістська теорія, відповідно до якої внутрішня вартість цінних паперів розраховується за формулою, запропонованої Дж. Вільямсом ще в 1938 році:

                                                  (5.1)

де V(t) - внутрішня вартість цінних паперів у момент t;

CF_i — очікуваний потік процентних виплат за цінним папером в i-й період (i = );

d - прийнятна або очікувана прибутковість цінного папера (норма прибутку).

Як випливає з формули (1), яку надалі будемо називати базовою моделлю, внутрішня вартість цінного папера залежить від трьох факторів:

* очікуваних грошових надходжень;

* тривалості періоду обігу цінного папера (або періоду прогнозування для безстрокових інструментів);

* норми прибутку.

Наведену модель можна використовувати для вирішення різних завдань, які виникають під час прийняття інвестиційних рішень. Опираючись на модель, інвестор може розрахувати внутрішню вартість інвестиції при різних значеннях вихідних параметрів (грошових потоків і норми прибутку) у процесі імітаційного моделювання. Знаючи поточну ринкову ціну й взявши її за таку, що дорівнює внутрішньої вартості, можна обчислити норму прибутку даного цінного папера й зрівняти отримане значення з альтернативними варіантами інвестування коштів. Методику аналізу прибутковості фінансових інвестицій розглянемо на прикладі двох найпоширеніших видів цінних паперів: облігацій і акцій.