Поняття міжнародної організації.

Єдиного підходу до визначення сутності поняття «міжнародна організація» в економічній літературі немає. У вузькому розумінні міжнародна організація — це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних від­носин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (дер­жавами) і має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

У широкому розумінні міжнародна організація — це будь-яка група або асоціація, яка у своїй діяльно­сті виходить за межі однієї країни і має постійну структуру орга­нів. Таке розширене тлумачення припускає віднесення до між­народних організацій транснаціональних корпорацій, так званих «революційних груп» і навіть кримінальних угруповань.

В західній літературі часто використовується термін «міжнародний інститут» у трьох значеннях:

1) міжнародної конференції (конгресу);

2) міжнародної комісії (комітету);

3) міжнародної організації.

Міжнародні конференціїє тимчасовими міжнародними ор­ганами, діяльність яких не регулюється міжнародно-правовими нормами через відсутність міжнародної правосуб’єктності. Робо­та конференцій будується згідно з власними правилами процеду­ри і регулюється тимчасовими організаційними структурами.

Міжнародні комісії та комітети створюються зазвичай на основі міжнародної угоди, їхня діяльність має постійний харак­тер, вони створюють певні механізми для її забезпечення, а тому більш, ніж конференції, схожі на міжнародні організації.

Усі ці установи, безумовно, мають родову спільність: міжна­родна сфера діяльності, міжнародний характер компетенції та відповідний механізм здійснення регулювання міжнародних від­носин. А відрізняються вони своїм місцем та правовим станом у системі міжнародних відносин. Міжнародні конференції та між­народні комісії, як правило, не є суб’єктами міжнародного права, а міжнародні організації — так.

Якщо виходити з самого визначення, а також з міжнародних юридичних норм, то належність до міжнародних організацій ви­значають такі критерії:

1) об’єднання різнонаціональних сторін (держав, юридичних та фізичних осіб);

2) погоджені, спільні, постійні цілі;

3) наявність міжнародного установчого документа;

4) постійні організаційні інституції;

5) політико-організаційні норми;

6) юридична рівність учасників;

7) відповідність цілей створення та діяльності загальновизна­ним принципам і нормам міжнародного права.

При цьому всі міжнародні організації є різними, а елемента­ми, що відрізняють одну від одної, є: сфера діяльності, цілі, характер  компетенції, організаційна структура, членство, проце­дурні аспекти.

Назви міжнародних організацій можуть бути різними: організація, ліга, асоціація, союз, фонд, банк тощо, але це не впливає на визначення їх статусу.