Оформлення формул, приміток, посилань

Формули, що наводяться у курсовій роботі, нумеруються араб­ськи­ми цифрами, так само, як і таблиці та рисунки. Порядковий номер формули вказують на полях у круглих дужках праворуч від неї. Після формули з нового рядка пишуть слово «де», а потім розшифровують символи та числові коефіцієнти у тій послідовності, в якій вони на­ведені у формулі. Після слова «де» двокрапку не ставлять. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад у формулі (1.2). Нумерація формул допускається у межах розділу.

При написанні курсової роботи може з’явитись потреба у при­міт­ках до тексту або до таблиць. Такі примітки несуть довідкову або пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку. У нашому випадку примітки нуме­рують арабськими цифрами з крапкою в межах однієї сторінки.

Оформлення рисунків

У процесі оформлення курсової роботи часто використовують наочні ілюстративні матеріали у вигляді діаграм, графіків, схем тощо. Графічне подання статистичних даних, яке наочно показує спів­від­ношення між ними, зветься діаграмою. За формою побудови діаграми поділяють на лінійні, площинні та зображувальні. Найчастіше у кур­сових роботах використовують лінійні, а з площинних – стовпцеві й секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об’єктів, явищ або про­це­сів, що досліджуються. У стовпцевих діаграмах кількісні дані зобра­жуються у вигляді прямокутників – стовпців, які розміщуються вер­тикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців відповідно до встановленого масштабу пропорційна кіль­кісним значенням показників, що зображуються. Горизонтальне роз­мі­щення таких прямокутників утворює стрічкову діаграму.

Секторна діаграма є широковідомою формою порівнювання різних частин одного цілого. Секторна діаграма будується шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому.

Засобом графічного зображення змін однієї змінної величини за­леж­но від змін другої є графік. Найчастіше у курсових роботах ви­ко­ристовуються графіки часових рядів. Такі графіки відображують зміни явищ або процесів у часі. Для побудови графіків часових рядів вико­ристовується, як правило, прямокутна система координат. На осі абс­цис відкладаються відрізки часу, а на осі ординат – значення рівнів ряду динаміки. На один графік можна нанести для порівняння декілька динамічних рядів.

Схеми у курсових роботах використовують для того, щоб показати склад, структуру та взаємозв’язок окремих елементів явища, яке вив­чається, або щоб відобразити послідовність елементів того чи іншого процесу. Креслення схем і графіків має відповідати вимогам стан­дартів. Кожна ілюстрація у курсовій роботі повинна мати по­ряд­ковий номер, тематичну назву, а у разі необхідності – ще й пояснення (під­рисунковий текст). Номер ілюстрації має складатися з номера розділу, номеру питання і порядкового номера ілюстрації в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Для всіх ілюстрацій прий­нято єдине позначення «Рисунок 2.2 – Назва рисунку». Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При посиланні на ілю­стра­цію у тексті курсової роботи називають її вид (діаграма, гра­фік, схема) й номер. При повторному посиланні на ілюстрацію ви­ко­ристовують скорочене слово «дивись» (наприклад, див. рис. 2.2).

Усі ілюстративні матеріали у курсовій роботі розміщують одразу після посилання на них. Розміщувати рисунки слід так, аби їх можна було читати без повороту рукопису; якщо це неможливо – так, щоб рукопис треба було повернути за стрілкою годинника.