Марксизм – як економічне та соціальне вчення.

Історичні умови формування марксизму слід розглядати з двох сторін: перша — загострення соціальних суперечностей, що знайшли втілення у боротьбі робітничого класу за свої права (цей клас був згуртований і численний); і друга — нові тенденції в розвитку економічної науки.Ідея соціалістичної та комуністичної організації суспільства, сформульована з класичних позицій соціалістами-утопістами, зі зростанням соціальної нестабільності в першій половині XIX ст., набуває все більшої популярності.Саме в цей час у розвитку економічної науки настає період певної невизначеності: класичні теорії пережили себе, почалася боротьба різних наукових поглядів, унаслідок чого поряд з класичними догмами виникають різноманітні вчення, що принаймні частково заперечують їх. Так, крім соціал-утопізму, можна назвати інтервенціонізм, який обґрунтовує необхідність втручання держави в економіку для розв'язання соціальних суперечностей; національну систему політичної економії (альтернативну школу). Усі вони ревізували метод класичної політекономії: соціалісти-утопісти піддавали критиці принцип індивідуалізму, інтервенціоністи — принцип невтручання держави, альтернативна школа — обидва ці принципи, а також принцип космополітизму. Це було зрозумілим, адже капіталістична система саморегулювання поступово втрачала ефективність, що негативно позначалося не лише на економічній, а й на соціальній стабільності.Але ці вчення не давали вичерпних відповідей на низку актуальних питань, були недостатньо доказовими, особливо щодо пояснення природи недоліків капіталізму та моделювання основ нового ладу.Більше того, спроба реалізувати їх на практиці під час французької революції 1848 р. провалилась, остаточно їх дискредитувавши.А між тим нова соціальна сила — робітничий клас — нагально потребувала теорії, що відбивала б її інтереси. Саме тому і виникає особлива течія в політичній економії — марксизм, засновниками якого були К. Маркс (1818—1883) і Ф. Енгельс (1820— 1895). За оцінками французьких науковців, Ш. Жида та Ш. Ріста, ця течія була «...не простим виразом великодушних устремлінь, а справжньою науковою системою...». Початок їй було покладено виходом першого тому «Капіталу» К. Маркса.Загальні ознаки марксизму. Вивчення цієї, досить складної для розуміння, теорії буде полегшене, якщо умовно поділити її на дві частини:

— марксизм як економічне вчення;

— марксизм як соціальне вчення.

Ясна річ, що обидві ці частини марксизму не можна вважати цілком самостійними, оскільки перша і створювалась для обґрунтування другої, тобто для доведення необхідності докорінних соціальних перетворень суспільства.Марксистське бачення таких перетворень було, на відміну від соціальних утопій їхніх попередників, радикальним: пропагувало революційні (насильницькі), а не еволюційні зміни форм власності. Водночас економічне обгрунтування необхідності таких змін було значно переконливішим від утопічних учень (до речі, саме Маркс уважав найбільшою утопією сподівання, що соціальні зміни Може запровадити держава або клас «вихованих» капіталістів).Методологія марксизму. Варто зауважити, що Маркс і Енгельс починали свою наукову діяльність як прихильники альтернативної школи політекономії, запозичивши з неї ідею свідомої перебудови суспільства і поєднавши її з ученнями соціалістів-утопістів.Але згодом на них великий вплив справила класична політекономія, принципи якої вони не піддавали сумнівам. Тому їхнє вчення стало синтезом двох протилежних підходів, двох методів — історичного і логічного (абстрактного).Такий синтез не завжди був органічним, що й зумовило певну двоїстість їхнього вчення: з одного боку — воно утверджувало принципи об'єктивності, з другого — принципи суб'єктивізму та ідеалізму. Але матеріалістичні (об'єктивістські) підходи у працях засновників марксизму переважають. Навіть використання історичного методу дослідження базується на цих підходах.Саме завдяки цьому в межах історичного методу було сформульовано формаційний принцип аналізу: Маркс і Енгельс доводили, що прогрес суспільства цілком залежить від розвитку продуктивних сил, основним стрижнем яких стають засоби виробництва, котрі завжди є чиєюсь власністю, що й спричиняє поділ суспільства на два основні антагоністичні класи — власників і тих, кого позбавлено власності. Форма власності, і класи, котрим ця власність належить, визначають тип формації.Класова боротьба загострюється в міру того, як клас власників засобів виробництва починає, замість удосконалення засобів виробництва, посилювати експлуатацію класу, позбавленого цих засобів. Отже, на думку К. Маркса, застарілі форми власності стримують розвиток засобів виробництва, а забезпечити цей розвиток можна тільки зміною таких форм.Ці засадничі ідеї основоположників марксизму дуже важливі для розуміння їхніх економічних праць.

30. Основні проблеми "Капіталу" К.Маркса.

Найвизначнішим твором марксистської політичної економії став «Капітал» К. Маркса, який створювався автором протягом 40 років.

Перший том «Капіталу» складається з 7 відділів. Предмет дослідження першого тому процес накопичення капіталу.

Перший відділ присвячений аналізу товару і його властивостей. У другому відділі подається аналіз умов перетворення грошей у капітал.

Відділи з 3 по 5 присвячені теорії додаткової вартості. Тут автор розкриває причини зіткнення інтересів буржуазії і пролетаріату.

У 6 відділі відображені погляди автора на заробітну плату як на перетворену форму власності та цін робочої сили. Сьомий відділ присвячений розкриттю процесу нагромадження капіталу.

У результаті К. Маркс приходить до ідеї про об’єктивну неминучість загибелі капіталізму і перемогу робочого класу.

Другий том «Капіталу» складається з 3 відділів у першому і другому відділах автор дає опис поняття «Капітал» .

Третій відділ присвячений процесу відтворення. За простого процесу відтворювання (у вартісному виразі) кількість вироблених засобів виробництва в одному підрозділі має збігатись з обсягом споживання в іншому підрозділі. За розширеного відтворювання (у вартісному виразі) обсяг виробництва в першому підрозділі більший від обсягу споживання в другому підрозділі.

Третій том присвячений процесу капіталістичного виробництва. Обгрунтовано тенденцію норми прибутку до зниження. Показано, що зростання обсягів капіталу призводить до зниження частки змінного капіталу, яким створюється додаткова вартість. Зниження норми додаткової вартості скорочує норми прибутку.

Додаткова вартість може мати такі форми підприємницький прибуток, торговий прибуток, відсоток і рента.

У четвертому томі досліджується історія розвитку економічної теорії. Піддаються критиці погляди фізіократів, Сміта, Рікардо, та ін.