Економічна теорія у Франції: Ж.Б. Сей.

Ж. Б. Сей (1767-1832). Праці: " Трактат ПЕ, або Простий виклад способу, яким формуються, роз-поділяються та спож-ся багатства", "Англія та ан-глійці", "Повний курс практичної ПЕ".

ПЕ Сея в основному наслідувала ідеї А. Сміта, але він звертав увагу на помилки та суперечності останнього, намагаючись їх виправити. Сей по-пуляризував класичне вчення, збагативши його власними ідеями. Його вважають засновником нового напряму в ек-ній теорії.

Предмет ПЕ. ПЕ визначає як науку, що дає змо-гу пізнати природу багатства, способи його ство-рення, порядок розподілу, та феномени, що спричиняють його зникнення. Це наука, яка базу-ється на кількох фундаментальних принципах і переважну більшість висновків виводить із цих принципів. Власне досл-ня будує за логічною схемою, яка згодом стає стандартною для більш-ості навчальних посібників з ПЕ: В - розподіл - спож-ня.

В. Стверджує, що не лише земля є фактором ба-гатства, бо під багатством слід розуміти будь-які рез-ти В, що приносять кор-сть, мають реальну внутрішню цінність. У зв`язку з цим переглядає тезу Сміта про прод-ну та непрод-ну працю. Вва-жає, що будь-яка праця є прод-ною, якщо вона здійснюється з допомогою сил природи, капіталу та праці людей і дає корисні рез-ти. Визначав на-явність категорії людей, які своєю працею не створюють мат. благ, але роблять послуги іншим (немат. блага), сприяючи розв-ку В (лікарі, учите-ля-наставники). Послуги мають мінову цінність і є наслідком поєднання праці з капіталом та зем-лею.

Теорія в-сті. Під в-стю розуміє кор.-сть. Зазна-чає, що метою його аналізу в межах проблеми розподілу є досл-ня з-ів, які регулюють розподіл в-сті. Однак відмовляється від трудової теорії в-сті. Розуміння витрат В збігається із визн-ням чи-нників ціни: собів-сть. Що включає витрати виро-б-их послуг (капіталу і праці), ренту та прибуток. Обмін вироб-ими послугами визначає ситуацію на ринку. Попит на ці послуги, як основу цінності всіх інших послуг, зумовлює їхня власна цінність.

Теорія 3-х факторів. Людина, капітал та земля - основні агенти В, чинники зростання багатства в сус-ві. Вони доставляють прод-ні послуги. На них існує попит пром-их під-ців. Під-ці комбінують ви-роб-чи послуги з метою задоволення попиту на продукти спож-ня.

Під-ць - це людина, що наділена особливими якостями, котрі дають їй змогу вести В вибраним свідомо курсом, панувати у сфері розподілу (вва-жається 4-им фактором В). Засоби В, “вироб-ча послуга” як необхідний агент процесу створення послуг є капіталом, що безперервно зростатиме за умови ощадливості власника та постійного функ-ня у сфері В.

Розподіл. 3-ом видам факторів В відповідають 3-и види доходів, що залежать від послуг цих факторів: зар- пл, прибуток та рента і процент. Визнає особу під-ця організатора В, однак відок-ремлює власника капіталу від під-ця, тобто роз-межовує “пром-вий прибуток, або процент на ка-пітал” та “ прибуток, зумовлений використанням капіталу”. Процентний дохід намагався розгляда-ти як зар-пл. У с-г землевласник отримує ренту, а орендар - під-кий дохід. Теорії ренти не надав-ав виняткового значення, бо вона залежить від попиту на землю та її продукти і пропозиції таких, а також від розмірів вкладеного в землю капіталу

Ціноутворення. Ціна формується на ринку під впливом попиту та пропозиції.

З-н попиту та пропозиції регулює ціну послуг і продуктів, розміри прибутків, ренти, процента, зар-пл. Ціна - точка рівноваги, де закінчується дія 1-о чинника й починається дія іншого, тобто зростання ціни прямо пропорційне попиту і обер-нено пропорційне пропозиції. Розглядає відноси-ни між ек-ими суб`єктами - продавцями і покуп-цями, що проявляються у суб`єктивному визн-ні ціни послуг, як наслідок протиборства споживача та виробника, у суб`єктивному впливі під-ця як особистості на процес В та розподілу, а спож-ча - на обсяги В й розміри прибутків.

Теорія ринків. Товари і послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому В 1-их зумовлює по-требу в інших, постійно забезпечуючи потенцій-ний попит. Завдяки цьому кризи надВ неможливі.

Формує 3-и з-ни ринку:

Зростання виробників та екстенсивності ринку - зростання спож-чів - прибуткові ший ринок;

Успіх 1-єї галузі сприяє успіху інших, сти-мулює загальний розв-к. Розквіт пром-ті супроводжується процвітанням с-г;

Імпорт благотворно впливає на розв-к об-міну.

Зав-ня доброго уряду - стимулювання В, погано-го - попиту. Для вирішення проблем реалізації не потрібне існування 3-ох осіб, бо В самостійно створює свій ринок.

Теорія Сея знаменувала перехід Франції до кап-зму, проповідувала прогресивну ідею свободи під-тва й торгівлі.

Зародження системи національної політичної економії в Німеччині. Економічні погляди Ф.

Ліста.

У І половині 19ст. Німеччина була країною, що складалася з політично і економічно уособлених держав, об’єднаних у конфедерацію за національною ознакою. Їх економічна відокремленість базувалася на феодальних відносинах, нерозвиненій індустрії, політичному протиборстві та державній регламентації всіх сфер економічної діяльності.

Необхідно було подолати роздробленість та економічну відокремленість – це обумовило те, що економічні теорії у Німеччині виникали під прапором національної школи політичної економії.

Одним з перших вступив за економічне об’єднання Фрідріх Ліст(1789 – 1846рр.). Він був першим теоретиком протекціонізму, як переходу до економічно-капіталістичної системи. Його теорія виникла на основі ідеї національної єдності Німеччини і була обумовлена історичними особливостями цієї країни.

Ліст виступив з критикою класичної політекономії. В протилежність класикам, що вивчали закономірності буржуазного виробництва, не залежного від його національних особливостей. Ліст поставив задачу проаналізувати лише національну економіку (“національну природу кожного народу”).

Основна його праця – “Національна система політичної економії” або “Національна система політичної економії міжнародної торгівлі, торгова політика і німецький митний союз” (1837 - 1841). Ця книга присвячена захисту протекціонізму, як умови становлення економічної могутності нації.

Цією книгою Ліст поставив завдання створення національної політичної економії. Основою її мала стати теорія продуктивних сил, відповідно до якої добробут нації обумовлений не кількістю багатства, а ступенем розвитку продуктивних сил, що його створюють.

На думку Ліста в своєму історичному розвитку кожна нація проходить декілька стадій:

1)первинне варварство

2)скотарство

3)аграрне

4)аграрно-мануфактурне

5)аграрно-мануфактурно-комерційне

Остання п’ята стадія є ідеалом, до якого прямує нація в своєму розвитку. Для його досягнення потрібні особливі умови, які не у всіх є в розпорядженні (великі території із значними запасами природніх багатств і можливостями для розвитку індустрії).

На думку Ліста Німеччина має всі умови, крім достатнього розміру території, але їх можна поповнити за рахунок інших держав (Данії, Голландії).

В цілому є для досягнення ідеалу і прискорення переходу Німеччини від 3 до 4 стадії необхідно всіляко підтримувати розвиток промисловості і таким чином відмовитися від однобічного розвитку німецької економіки з переважанням сільського господарства.

Виходячи з цього Ліст висунув ідею “виховного протекціонізму”, згідно з якою необхідне активне втручання держави в економіку для створення єдиного загально-національного ринку, захисту національного виробництва до того часу поки воно не досягне за рівнем своєї конкурентоздатності англійського рівня.

Ф.Ліст був попередником історичної школи, яка виникла в Німеччині в 40рр. 19ст.

Основними представниками цієї школи були Вільгельм Рошер (1817 – 1894), Бруно Гільдебранд (1812 – 1872) та Карл Кніс (1821 - 1898).

На їх думку проблема класичної науки полягає в тому, що абстрактні узагальнення не співпадають абсолюто з економічними явищами, передаючи лише суттєве ð не можуть бути використаними на практиці. Тому вивчення конкретної економіки повинно будуватися на історичному співставленні і вивченні закономірностей еволюції конкретної нації.

Представники історичної школи відкинули абстрактну теорію і проголосили зображення дійсності в історико-національному аспекті єдиним предметом в політичній економії.

свою назву ця школа отримала саме за методом (конкретно історичний метод), який спробували застосувати її представники в своїх теоретично-економічних дослідженнях.