Соціальна пенсія та її види

Другий вид державної пенсії – це соціальна пенсія. Інститут соціальних пенсій вперше введено в законодавство про соціальне забезпечення з 1 січня 1991 року Законом Союзу РСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року також застосовує цей інститут, удосконаливши його і зменшивши вік, із досягненням якого призначаються соціальні пенсії, до загального пенсійного віку.

Соціальними пенсіями користується незначна кількість осіб. Так, наприклад трудові пенсії одержує більше 95% пенсіонерів, соціальні – менше 5%.

Соціальну пенсію можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.

Основними ознаками таких пенсій є:

– виплачуються з недержавних фондів, що формуються в основному самими фізичними особами за місцем їх роботи чи підприємствами, на яких вони працюють;

– є цивілізованим засобом підтримування звичного рівня життя після залишення роботи;

– порядок збирання коштів, призначення та виплати пенсій регламентується не тільки законом, а й нормативними актами недержавних фондів та договорами.

В соответствии с действующим пенсионным законодательством право на получение социальной пенсии имеют следующие категории нетрудоспособных граждан:

Инвалиды I, II и III группы, в том числе инвалиды с детства;

Дети-инвалиды;

Дети в возрасте до 18 лет, а также старше этого возраста, обучающиеся по очной форме в образовательных учреждениях всех типов и видов независимо от их организационно-правовой формы, за исключением образовательных учреждений дополнительного образования, до окончания ими такого обучения, но не дольше чем до достижения ими возраста 23 лет, потерявшие одного или обоих родителей, и дети умершей одинокой матери;

Граждане из числа малочисленных народов Севера, достигшие возраста 55 и 50 лет (соответственно мужчины и женщины);

Граждане, достигшие возраста 65 и 60 лет (соответственно мужчины и женщины).

Соціальні пенсії – це пенсії особам, що не мають необхідного стажу роботи для прризначення звичайної пенсії (за віком, за інвалідністю, за втратою годувальника). Вони були передбачені Законом України № 1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення», і зараз свою актуальність фактично втратили. Виплачуються лише раніше призначені соціальні пенсії, нові більше не призначаються.

Для призначення пенсії, згідно Закону № 1058-IV, необхідно мати наступний мінімум страхового стажу:

для пенсії за віком – не менше 5 років;

для пенсії за інвалідністю:

–   при віці до 23 років включно – 2 роки страхового стажу;

–   при віці до 26 років включно – 3 роки страхового стажу;

–   при віці до 31 року включно – 4 роки страхового стажу;

–   при віці 32 роки і більше – 5 років страхового стажу.

для пенсії за втратою годувальника:

–   при віці померлого до 23 років включно – 2 роки;

–   при віці померлого до 26 років включно – 3 роки;

–   при віці померлого до 31 року включно – 4 роки;

–   при віці померлого 32 роки і більше – 5 років.

Право на повну тривалість щорічної відпустки до настання 6 місяців безперервної роботи

Право працівника на щорічні основну і додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після витікання 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

У разі надання працівникові вказаних щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки, які викладені нижче.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються:

- жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю і пологами або після неї, а також жінкам, що мають двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда;

- інвалідам;

- особам віком до вісімнадцяти років;

- чоловікам, дружини яких знаходяться у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами;

- особам, звільненим після проходження термінової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

- сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

- працівникам, що успішно навчаються у навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

- працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації;

- працівникам, що мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

- батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

- у інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.