Структура звіту з лабораторної роботи № 5

1. Титульна сторінка (див. Додаток А)

2. Тема, мета, завдання.

3. Лістинг програми для завдання 1.

4. Копії екранів з результатами виконання завдання 2.

5. Висновок.

Основні запитання

1. Методи тестування.

2. Етапи процесів тестування.

3. Тестування дефектів та помилок.

4. Тестування інтегрованості.

5. Особливості тестування об'єктно -орієнтованих систем.

Список використаної літератури

1. Управление качеством, Средства тестиро­вания, Telelogic [Электронный ресурс]. — Режим доступа к ресурсу:

http://www.interface.ru/home. asp?artId=18833.

2. Рынок программных средств. Технологии оценки качества программных продуктов [Электрон­ный ресурс]. — Режим доступа к ресурсу:

htlp:// software-testing.ru/library/vendors/156-ibm-rational.

3. Закис А. Автоматизация процесса тести­рования при помощи методологии и инструмента­льных средств IBM Rational. Часть 1 [Электронный ресурс] / А. Закис, А. Новичков, Н. Шкляева. - Ре­жим доступа к ресурсу:

http://cmcons.com/tech_ rational/IBM_Rational_ClearCase.

Лабораторна робота № 6

Тема:Дослідження процесів інсталювання та супроводу ПЗ.

Мета:Дослідити особливостей інсталювання та супроводу ПЗ.

Завдання

Інсталювати драйвер та програму на свій вибір, при цьому створити випадки коли:

1) відстутній драйвер;

2) потрібно при інсталюванні поставити шляхи до диску;

3) виникає помилка між модулями програми.

Теоретичні відомості

Драйвер - набір службових програм, що дозволяють операційній системі (ОС) працювати з тим чи іншим пристроєм комп`ютера. Його задача - обробляти запити, що надходять від прикладних і системних програм, переводити їх на мову зрозумілу фізичному пристрою, керувати процесами його ініціалізації, настроювання параметрів, обміну даними, переключенням з одного стану в інший і т.п. Драйвер дозволяє операційній системі взаємодіяти з конкретним пристроєм через загальний інтерфейс, що не враховує особливості даного пристрою. Іншими словами, драйвер транслює запити високого рівня в запити низкорівневої машинної мови, безпосередньо звертаючись до апаратних ресурсів комп`ютера.

Не для кожного пристрою потрібен драйвер. Якщо існує строгий стандарт, що описує набір команд, послідовність і тимчасові параметри операцій і інші особливості роботи з даним класом пристроїв, драйвер може і не знадобитися, тому що операційна система вже має у своєму складі всі необхідні для цього процедури. В принципі, це можна назвати й вбудованим драйвером. Приклади - клавіатура, таймер, комунікаційні порти, модем (зовнішній). Але якщо пристрій може бути замінений на інше, відмінний по своїх функціональних можливостях, то драйвер для нього потрібно буде встановлювати обов`язково.

Драйвер може міститися й у дистрибутиві операційної системи. Тоді питання його пошуку відпадає само по собі. Однак пристрої, що з`явилися після офіційного виходу ОС, зажадають встановлення окремого драйвера розробленого виробником. Крім того, набір драйверів у комплекті з ОС невеликий і охоплює тільки невелику частину найбільш розповсюджених чи цілком стандартних пристроїв.

Драйвери і Windows

В операційних системах Microsoft Windows драйвер складається з декількох файлів, що зберігаються звичайно в каталогах SYSTEM, SYSTEM32 і їхніх підкаталогах. Ядро драйвера зберігається у файлах з розширеннями .VXD, .DRV, .SYS і деяких інших, а додаткові процедури зібрані в динамічні бібліотеки .DLL. Крім того, до складу драйвера можуть входити файли довідки, утиліти, модулі деінсталяції і т.д.

Послідовність операцій по установці і видаленню драйвера зберігається в спеціальному інформаційному файлі .INF. З його допомогою Windows визначає тип, виробника, модель пристрою, клас драйвера, необхідні ресурси і файли. У цьому файлі також описуються операції розпакування, запуску, копіювання, видалення, перейменування файлів, додавання і видалення ключів у реєстрі і т.д. Усі .INF-файли зберігаються в каталозі INF, причому встановлювані драйвери не-Microsoft`івського походження (поставляються не в комплекті з ОС) відкладаються в окремий підкаталог INF/OTHER.

Windows вміє автоматично знаходити драйвер для пристрою. Для цього вона використовує технологію Plug&Play, точніше, її частину, що відповідає за самоідентифікацію пристрою. Зокрема, PCI-пристрої виявляються BIOS і заносяться у виді списку в спеціальну область ESCD (Extended System Configuration Data). Windows може використовувати її, а може і самостійно опитати шину PCI і довідатися в кожного пристрою коди його виробника, моделі і версії, необхідні ресурси й іншу інформацію. Далі перевіряється база даних (файли DRVDATA.BIN і DRVIDX.BIN) по усіх відомих пристроях і знаходиться необхідний .INF-файл. Якщо в каталозі .INF є нові файли, вони будуть автоматично проіндексовані і внесені в базу даних.

Версії драйверів

Як і будь-яке інше програмне забезпечення, драйвери мають свої версії. Формат версії вільний - кожен розробник сам вирішує, скільки йому потрібно цифр для нумерації й у якій послідовності вони повинні стояти. У деяких випадках все-таки є система: Windows-драйвери для найбільш цікавих на наш погляд пристроїв як ігрових відео- і звукових карт, що підтримують Direct, нумеруються певним чином. Перша цифра - номер версії операційної системи Windows. 4 = Win9x/WinNT, 5 = Win2000. Далі після крапки йде версія Direct. 12 = DX7, 13 = DX8. Останні цифри - номер версії самого драйвера. Наприклад, драйвер для відеокарт nVIDIA має версію 4.13.01.1241, що означає призначений для Win9x і Direct8, його версія - 1241.

Щоб довідатися версію драйвера, розпакуйте його до окремих .VXD і .DLL-файлів. Далі потрібно в "Провіднику" клацнути кожний з файлів (краще з розширенням .VXD) правою кнопкою миші, вибрати "Властивості", потім закладку "Версія". Версія драйвера буде виділена кольором.

Іноді виробники супроводжують драйвер своїм інсталятором (setup.exe, install.exe і т.п.). Тоді побачити файли драйвера не представляється можливим. Пошукайте файл readme.txt, version.txt, release.txt чи що-небудь подібне, тому що в них часто теж зазначені версії чи файлів усього комплекту.

Також варто згадати про так звані бета-драйвери. Розробники чіпсетів і пристроїв часто намагаються стимулювати інтерес до себе, викладаючи на своїх сайтах експериментальні драйвери. Інший відомий прийом - надання драйверів власникам різних тематичних Інтернет-сайтів під видом вкрадених чи випадково залишених на внутрішніх корпоративних сторінках (так звані "leaked"-драйвери). Звичайно, розробники заздалегідь відхрещуються від них і не обіцяють технічної підтримки у випадку виникнення проблем, але, як мені здається, вони все рівно аналізують потік листів від користувачів і тим самим заощаджують на процесі пошуку збоїв і налагодження.

Щоб запобігти збоям в системі через бета-драйвери, Microsoft увела спеціальну сертифікацію. Драйвери тестуются в лабораторії Microsoft Windows Hardware Quality Lab (WHQL), і після успішного проходження всіх процедур вони одержують сертифікат. Він має вид файлу типу "Security Catalog" (розширення .CAT), у якому перераховані всі сертифіковані компоненти драйвера. Якщо такого файлу в комплекті драйвера немає, то дуже велика імовірність, що це бета-версія.

До речі, перевіряйте .CAT-файли, запускаючи їх подвійним кліком миші, тому що вони можуть бути фіктивними (порожніми).

Як встановити

Встановка драйвера полягає в наступному: Windows виявляє .INF-файл, відшукує в ньому рядки ідентифікації Plug&Play-пристроїв, і якщо вони збігаються з інформацією, виданої самим пристроєм, система виконує запропоновані дії по копіюванню файлів, додаванню записів до реєстру і т.д. Ви повинні вказати місце розташування файлу у відповідь на запит майстра оновлення устаткування. Майстер запускається або автоматично, після появи повідомлення про знайдений пристрій, або вручну. В останньому випадку зайдіть у "Властивості системи", вибирайте закладку "Керування пристроями", потім властивості потрібного пристрою, закладку "Драйвер", "Обновити драйвер".

Якщо в комплекті з драйвером є свій інсталятор, то краще скористатися ним. Для цього потрібно після появи повідомлення про знайдений пристрій натиснути "ESC", завантажити Windows без драйвера і запустити інсталятор. Він скопіює усі файли драйвера в папку WindowsINFOther, де драйвер і буде знайдений після перезавантаження. Крім того, будуть встановлені додаткові програми, що йдуть у комплекті. Важливо також і те, що в більшості випадків інсталятор може коректно видалити драйвер, не залишивши слідів свого перебування ("Панель керування"/"Встановлення і видалення програм").

Як видалити вручну

Якщо встановлений вами драйвер не справляється зі своїми функціями і навіть викликає помилки і збої, його потрібно видалити. Просто натиснути "DEL" у списку пристроїв, а потім дочекатися повідомлення про новий пристрій?.. Іноді це допомагає, іноді - ні. Справа в тому, що Windows може наступного разу і не запитати у вас драйвер, а просто проінформувати про знайдений пристрій і відразу повернути все на місце. Для видалення інформації про драйвер буде потрібно додатково вийти в DOS, зайти в каталог Windows/Inf і знайти там .INF-файл потрібного (точніше, уже непотрібного) драйвера і видалити його. Слідом за ним можна відправити і .VXD-файли, що звичайно знаходяться в Windows/System, але тут потрібно виявити акуратність, тому що можна і перестаратися. Тепер після перезавантаження Windows обновить свою базу даних і не знайде старого драйвера, а виходить, можна встановлювати новий чи повертати на місце старий, що добре працював до того, як ви почали ремонтувати те, що не зламалося.