Сутність кейнсіанського підходу

1. Через кредитно-грошову політику держава здатна впливати на інвестиції і на експортні можливості економіки.

2. Головним засобом впливу є процентна ставка. Змінювати рівень процентної ставки можна через зміну пропозиції грошей.

3. Якщо в країні існують недовикористані ресурси, то з метою стимулювання уряд мусить вдатися до політики “дешевих” грошей. Засобами цієї політики є:

а) викуповування у населення державних цінних паперів;

б) зменшення норми обов’язкових банківських резервів, тобто збільшення коштів, що їх банки можуть надавати в позику;

в) зменшення залікової ставки, під яку центральний банк видає кредити комерційним. В результаті таких дій збільшується пропозиція грошей. Подальші наслідки можна зобразити схематично:

Схема 67

Логіка політики “дешевих” грошей

4. Якщо в країні має місце інфляція, то уряд вдається до політики “дорогих” грошей. Засобами цієї політики є:

а) продаж державних цінних паперів банкам та населенню;

б) збільшення норми обов’язкових резервів і відповідно — зменшення тих коштів, що їх банки можуть надавати в кредит (К13);

в) збільшення залікової ставки процента; за таких умов кредитні установи змушені скоротити надання позичок.

Пропозиція грошей скорочується. Подальші наслідки можна побачити на схемі.

Схема 68

Політика “дорогих” грошей

5. Політика “дешевих” і “дорогих” грошей здатна впливати на курс національної валюти, співвідношення експорту й імпорту. Логіка відносин може бути зображена схемою:

Схема 69

Пояснення до схеми:

Найважчим для розуміння із всіх, що зображені у схемі, є зв’язок низької (високої) ставки процента із скороченням (зростанням) попиту на національну валюту за кордоном. Висока ставка приваблює іноземних інвесторів, стимулює їх вкладати кошти в національну економіку. Але інвестування можливе лише в національній валюті тієї країни, де вкладається капітал. Отже, попит на валюту цієї країни з боку інших країн зростає, відповідно зростає і її курс.

Падіння курсу валюти (В4) робить товари країни відносно дешевими, що сприяє розширенню експорту, і навпаки, підвищення курсу сприяє скороченню експорту.

Сутність монетаристського підходу

1. Грошова пропозиція є найважливішим фактором, що визначає рівень виробництва, зайнятість, ціни.

2. Нагадаємо, що головна формула монетаристської теорії, із якої випливають подальші причинно-наслідкові зв’язки, — це:

M х V = P х Q, де М — пропозиція грошей; V — швидкість обертання грошей; Р — середня ціна, за якою продається кожна фізична одиниця національного продукту; Q — обсяг (кількість) товарів і послуг. Відповідно, добуток M х V — загальні витрати покупців, а добуток P х Q — обсяг реалізованого продукту, водночас загальна виручка продавців.

3. Монетаристи стверджують, що V — швидкість обертання грошей — величина відносно стабільна. Тому саме кількість грошей є тим фактором, який здійснює вирішальний вплив на P  х Q — обсяг реалізованого продукту.

4. На відміну від кейнсіанців монетаристи вважають, що зміни грошової пропозиції впливають на весь сукупний попит (С24), а не лише на інвестиції.

5. Логіка зв’язків, за монетаристами, є такою:

Схема 70