Банківська система США — Федеральна резервна система

Пояснення до схеми:

Федеральна резервна система (ФРС) США виникла у 1914 р. Її головні функції:

а) контроль за пропозицією грошей;

б) нагляд за діяльністю фінансово-кредитних установ країни;

в) забезпечення розрахунків на всій території країни.

Діяльність системи спрямовується Радою керуючих, склад якої затверджується Конгресом США.

Кожен із 12 федеральних банків є центральним для тих територій, які їм підпорядковані. Федеральний банк фактично створюється комерційними, оскільки для вступу у ФРС комерційні банки мають придбати частку у капіталі Центрального (федерального) банку свого регіону. Федеральні резервні банки приймають внески від комерційних банків та ощадних установ і надають їм кредити. Крім того, федеральні банки уповноважуються Конгресом випускати в обіг гроші.

Комерційні банки — приватні установи, на які лягає головний тягар обслуговування клієнтів. Вони зобов’язуються законом тримати частину своїх коштів у центральних (федеральних) банках як безпроцентні позички.

До ощадних установ належать позичкозберігаючі асоціації, взаємозберігаючі банки, кредитові спілки.

Схема 66

Банківська система Німеччини

Пояснення до схеми:

Німецький федеральний банк (НФБ), що очолює банківську систему, відзначається високою мірою незалежності. Ні уряд, ні парламент не можуть втручатись у його діяльність, зокрема, змушуючи до емісії. Але у своїй діяльності НФБ зобов’язаний підтримувати політику федерального уряду. У ролі “банку банків” НФБ виконує такі функції:

а) кредитує комерційні банки в обмін на їхні векселі (В6) та цінні папери;

б) регулює норму банківських резервів;

в) маніпулюючи нормою процента, під який комерційні банки беруть кредит, зменшує або збільшує кількість грошей в обігу.

За сферою діяльності комерційні банки країни (4500 банків) поділяються на універсальні та спеціалізовані. Універсальні (на них припадає 78% обсягів обороту) займаються одержанням кредитів, пошуком сфер прибуткового надання коштів, здійсненням платежів в усіх сферах. Спеціалізовані зосереджують свою діяльність у певній сфері, наприклад: будівельні, ті, що надають кредит під нерухомість тощо.

За характером виникнення (формою власності) комерційні банки поділяються на громадсько-правові кредитні установи, де акціонерами є різні об’єднання громадян (50% обороту), кооперативні банки (30% обороту), приватні банки (20%).

Розгляд банківських систем дає підстави для таких узагальнень:

• банківська система країни передбачає підпорядкованість нижчих щаблів вищому, тобто ієрархію;

• у межах банківської системи існує розподіл функцій між центральним банком та іншими установами, з одного боку, та між різними елементами нижчих щаблів, — з другого;

• в арсеналі засобів впливу центрального банку на інші елементи банківської системи є: емісія грошей, норма процента, під яку надаються кредити комерційним банкам, норма банківських резервів.

Банківська система кожної країни є своєрідним інструментом для здійснення грошової політики. В цій системі, як бачимо, кожному елементу належить особлива роль у формуванні пропозиції грошей. Зокрема, Центральний банк емітує готівку і в той же час визначає можливості комерційних банків пропонувати гроші (надавати кредити) клієнтам. Комерційні та інші спеціалізовані банки і установи, приймаючи гроші від населення на депозити, примножують кількість грошей в обігу, надаючи кредити. В економічній науці є дві теорії, що визначають зміст грошової політики держави і водночас можливості впливу на економіку через зміну пропозиції грошей, це — кейнсіанство і монетаризм.