ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги. Готова курсова робота засвідчує достатній рівень засвоєння студентом теоретичних основ вивчення проблеми, що є предметом дослідження, вміння використовувати статистичні методи та загальний рівень грамотності. Тому основними вимогами по викладу матеріалів роботи є  послідовний, логічно взаємопов’язаний і науково-аргументований виклад.

Курсова робота оформлюється відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки, структура і правила оформлення».

Робота має виконуватися державною (українською) мовою. Викладення результатів дослідження повинне мати науковий характер, бути чітким, без орфографічних і синтаксичних помилок. Не допускається пряме переписування матеріалів з літературних джерел.

Курсова робота виконується на папері формату А4 (297 мм х 210 мм). Робоча площа аркуша, на якій друкується текст роботи, обмежується берегами таких розмірів: верхній і нижній береги – не меньше 20 мм; лівий берег – не менше 25 мм; правий берег – не менше 10 мм. Робота друкується комп’ютерним способом на одному боці аркушу паперу. Шрифт друку – Times New Roman, звичайний, світлий. Кегль (параметри) шрифту – 14 pt (одиниць). Міжрядковий інтервал тексту – 1,5, 28-30 рядків на сторінку, до 65 знаків у рядку. Абзацні відступи – 1,27 см. Щільність тексту повинна бути однакова по всій роботі.

Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час написання роботи, можна виправляти згідно правил, проте, на одній сторінці допускається не більше двох виправлень.

Першою сторінкою роботи є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації, але аркуш не нумерується. Наступною сторінкою є зміст роботи, який має відповідати плану із зазначенням початкових сторінок. Зміст має включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи додатками.

Кожну структурну частину роботи (вступ, розділи, висновки та пропозиції, список використаних джерел, додатки) треба починати з нової сторінки, а підрозділів – як продовження даної сторінки. Якщо після назви підрозділу на сторінці розміщається менше трьох рядків тексту, то він переноситься на наступну сторінку.

Заголовки структурних частин роботи – ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ,  ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ – назви розділів, друкуються центровано до тексту великими літерами. Слово «РОЗДІЛ» і номер розділу друкуються в одному рядку, а заголовок розділу – в наступному рядку. Крапка після номера розділу та після його заголовка не ставиться. Заголовки підрозділів починаються з великої літери, друкуються з абзацного відступу рядковими (маленькими) літерами. Крапка в кінці заголовка підрозділу також не ставиться. Якщо заголовок розділу чи підрозділу складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком підрозділу та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам основного тексту.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Сторінки курсової роботи нумеруються в правому верхньому куті без тире та крапки. Нумерація має бути наскрізною від титульної до останньої сторінки, включаючи всі ілюстрації та додатки. На титульній сторінці номер не ставиться.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: "1.2." (другий підрозділ першого розділу), після якої в тому ж рядку друкують заголовок підрозділу.

Ілюстрації і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо за текстом, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, ці сторінки нумерують за загальною нумерацією сторінок.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу, за винятком таблиць, поданих у додатках. Для цього в правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується надпис Таблиця і зазначають її номер без крапки. Наприклад: Таблиця 1.4 – четверта таблиця першого розділу. Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, над її продовженням на наступній сторінці подається надпис: Продовження табл. 1.4. Назву таблиці не підкреслюють.

Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують аналогічно рисункам та таблицям, тобто, у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Оформлення ілюстрацій. Текст курсової роботи може бути доповнений ілюстративним матеріалом: схемами, графіками, рисунками тощо. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Ілюструвати роботу необхідно за ретельно продуманим тематичним планом, що дозволяє уникнути випадкових, другорядних ілюстрацій. Ілюстрації мають допомагати краще розкрити тему, наочно представити думки автора, і тому в тексті на кожну з них має бути посилання з коментарем.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де потрібно вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу «... як це видно з рис. 3.1», «... як це показано на рис. 3.1».

 Оформлення таблиць. Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Таблиця це спосіб зручного, наочного, систематизованого викладу і аналізу цифрового матеріалу.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею посередині рядка. Назву та слово «Таблиця» (що розміщують праворуч над назвою) починають з великої літери. Назву таблиці друкують жирним шрифтом. Назва повинна бути чіткою, короткою, виразною. Вона повинна чітко визначати зміст таблиці, об’єкт, що досліджується, обмеження його у просторі.

Кожний рядок чи стовпчик таблиці повинні мати назву. Графи (стовпчики) таблиці нумеруються великими літерами; підзаголовки, якщо вони становлять одне речення із заголовком, – рядковими (малими), а якщо вони є самостійними – великими. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким.

У таблицях обов’язково необхідно зазначати одиницю виміру, яку наводять у підметі чи присудку. Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю виміру, її наводять у назві. Одиниці виміру мають наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

При оформленні таблиць дотримуються таких позначень:

- при відсутності явища, процесу – (–), тире;

- при відсутності даних – (...), три крапки, або «нема відом.»;

- якщо відповідна комірка не заповнюється – в ній ставиться (х), косий хрест;

- при наявності даних, але коли їх числові значення менші за прийняті у графі чи рядку рівні точності – 0,0, або 0,00, або ін.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за рухом годинникової стрілки. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а нумерацію граф повторюють над кожною наступною частиною.

Абсолютні дані в межах однієї графи чи одного стовпчика повинні бути округлені з однаковим рівнем точності. Таблиці повинні бути замкнуті, тобто мати підсумкові результати, які варто виділяти від основного тексту таблиці шрифтом, лінією тощо. У таблиці спочатку розміщують складові частини, а потім підсумок. Словом «Всього» позначають остаточний підсумок, словом «Разом» - проміжний підсумок.

Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: у табл. 1.2. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово «дивись»: наприклад, див. табл. 1.2.

Для забезпечення всіх вимог і наочності таблиці її побудові повинно передувати розробка макету таблиці. При розробці макетів варто уникати великих за розміром таблиць.

Оформлення формул.  Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне – з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба відділяти від тексту вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один інтервал друку. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (×) і ділення (:).

Нумерувати формули слід лише в тому разі, якщо хоча б на одну з них є посилання в подальшому тексті. Номер формули (арабськими цифрами в круглих дужках) ставлять біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула є складовою речення як його рівноправний елемент, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує будова речення, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою, які ставлять безпосередньо за формулою до її номера.

При посиланні на формулу у круглих дужках наводять її порядковий номер, наприклад: у формулі (3.1).

Загальні правила цитування використаних джерел та посилання на них. У випадку, коли автор курсової роботи бажає в тексті запозичити думку іншого автора, він може вчинити це двома способами: за допомогою точної цитати, або передати думку іншого автора без точного цитування. В обох випадках посилання є обов`язковим.

У тексті курсової роботи мають бути посилання на джерела інформації. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити правильність їх цитування та сприйняття їх студентом. За умови перевидань, посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не входить до останнього видання.

Якщо використовуються відомості з джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номер конкретної сторінки (чи номери сторінок). По тексту роботи посилання на джерела інформації оформлюють таким чином: у квадратних дужках наводять порядковий номер зі списку літератури, наприклад, [16], або [1-4], або [3, 12, 18].

При непрямому цитуванні (викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. При наведенні в роботі прямих цитат, вони беруться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що в джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту, пропуски в цитатах позначаються трьома крапками, взятими в ламані дужки: <…>. Цитати подаються мовою оригіналу. Після цитати в тексті ставиться в квадратних дужках порядковий номер використаного джерела за списком літератури та сторінка: [3, с.16]. У роботі не може бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно пов’язуватися з основним текстом. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє – знижує цінність роботи студента.

На використані у роботі цифрові дані, таблиці, схеми також мають бути посилання із зазначенням джерел.

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел розміщується після основного тексту роботи. У цей список необхідно внести джерела, на базі яких здійснюється аналіз, та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, з якої запозичив концепцію, але не посилався. Список використаних джерел свідчить про рівень вивчення досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою.

Розміщувати матеріали в списку використаних джерел необхідно в алфавітному порядку із загальною нумерацією, але з розмежуванням офіційних документів (Законів України, Постанови КМУ, інструкції, нормативні акти та ін.). Іншомовні видання розміщують у кінці списку літератури. Завершують список використаних джерел інтернет-адреси.

При описі літературних джерел у списку використаних джерел слід дотримуватися загальноприйнятих правил.

Оформлення додатків. Якщо у курсовій роботі студент доповнює матеріал додатками, то вміщуються вони в кінці роботи після списку використаних джерел. Додатки оформлюються як продовження курсової роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті.Додаткидо роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою: форми статистичної звітності, робочі таблиці, комп’ютерні розрахунки тощо. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття роботи.

Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери посередині рядка. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і поряд – велика літера, що позначає його. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т. д. Якщо є лише один додаток, його позначають «Додаток А».

Курсова робота при здачі на кафедру повинна бути зброшурована, підписана студентом на першій та останній сторінках. На останній сторінці також зазначається дата остаточного завершення роботи.