Штучне дихання для дітей 1-2 років проводять з частотою:      

1. 3-4 рази на хвилину.
2. 10-12 раз на хвилину.
3. *18-20 раз на хвилину.
4. 25-30 раз на хвилину.
5. 30-35 раз на хвилину.

149. Непрямий масаж серця для дітей проводять з частотою:

1. *100 раз на хвилину.

2. 70 раз на хвилину.

3. 50 раз на хвилину.

4. 20 раз на хвилину.

5. 10 раз на хвилину.

Під час проведення непрямого масажу серця наявність пульсу у потерпілого контролюють на:  

1. променевій артерії руки.

2. артерії плеча.

3. *сонній артерії.

4. на серці.

5. аорті.

151. Штучну вентиляцію легень та зовнішній масаж серця проводять якщо:       

1. *відсутнє дихання та серцебиття.

2. рідке дихання, відсутнє серцебиття.

3. відсутнє дихання та рідке серцебиття.

4. слабке дихання та серцебиття.

5. дихання не вислуховується.

152. У випадку, якщо реанімаційні заходи здійснює одна людина рекомендується робити:

1. 1 вдих та 5 натисків на грудну клітку.

2.  1 вдих та 10 натисків на грудну клітку.

3. 2 вдихи та 5 натисків на грудну клітку.

4.  *2 вдихи та 10 натисків на грудну клітку.

5. 5 вдихів та 1 натиск на грудну клітку.

153. Непрямий масаж серця дорослим проводять з частотою:           

1. 80-90 разів на хвилину.
2. 50-60 разів на хвилину.
3. 40-50 разів на хвилину.
4. *60-70 разів на хвилину.

6. 70-80 разів на хвилину.

154. На догоспітальному етапі надають медичну допомогу:

1. кваліфіковану, спеціалізовану.
2. спеціалізовану, долікарську.
3. долікарську, кваліфіковану.
4. першу медичну, долікарську, першу лікарську.
5. першу медичну, кваліфіковану.

155. Марлю або тканину накладають на рот потерпілого під час проведення штучного дихання для:

1. досягення більш рівномірного надходження повітря в легені потерпілого
2. уповільнення процесу надходження повітря до легень потерпілого
3. усунення процесу попадання вмісту шлунку в дихальні шляхи (регургітація)
4. запобігання можливого попаданя вмісту шлунку потерпілго в рот реаніматора
5. *запобігання можливого зараження від потерпілого

156. Штучне дихання здійснюють (дорослим) з частотою:

1. 3-4 рази на хвилину.

2. *10-12 раз на хвилину.

3. 18-20 раз на хвилину.

4. 24-25 раз на хвилину.

5. 35-40 раз на хвилину.

Після очищення дихальних шліхів штучну вентиляцію легень проводять без закидання голови назад при: 

1. зупинці серця.

2. травмі живота.

3. *травмі шийного відділу хребта.

4. травмі грудного відділу хребта.

5. травмі спинного відділу хребта.

Штучне дихання здійснюють після:           

1. *перевірки ротової порожнини на відсутність сторонніх тіл.
2. проведення зовнішнього масажу серця.
3. вислуховування легень.
4. вислуховування серця.
5. проведення електрокардіограми.

Для забезпечення прохідності дихальних шляхів під час проведення реанімації необхідно:          

1. підкласти валик під голову.

2. підняти нижні кінцівки.

3. закинути голову потерпілого вперед.

4. *закинути голову потерпілого назад.

5. підкласти валик під спину.

Якщо реанімаційні заходи здійснюють двоє реаніматологів, то починають реанімацію з: 

1. зовнішнього масажу серця.
2. *штучної вентиляції легень.
3. витиснення вмісту із шлунку.
4. проведення електрокардіограми.
5. швидкого перенесення потерпілого до транспорту.

Критеріями грубих порушень кровообігу в організмі людини є низький систолічний артеріальний тиск в мм рт ст.       

1. 90
2. 80
3. 70
4. *60
5. 100

162. Критеріями грубих порушень в організмі людини є недостатнє наповнення капілярів, яке перевірять шляхом стиснення кінцевої фаланги і миттєвого відпущення її. В нормі капіляри наповнюються    

1. менше як за 4 секунди.
2. менше як за 3 секунди.
3. *менше як за 2 секунди.
4. менше як за 5 секунд.
5. менше як за 6 секунд.

163. Стан свідомості постраждалого оцінюють за шкалою Глазго по відкриттю очей, по рухові кінцівок, вербальному контакті. Відкриття очей оцінюють за 4-х бальною шкалою. Яке питання не входить в шкалу Глазго:         

1. спонтанно любий шум, розмова);
2. на голос (відкриті очі);
3. на біль;
4. без відповіді;

5. *підняття віка реаніматором.

Реанімаційні заходи без позитивного результату проводять протягом:          

1. 10 хвилин.

2. 15 хвилин.

3. 20 хвилин.

4. *30 хвилин.

5. 60 хвилин.

165. Якщо реанімаційні заходи проводять два рятувальники, то ШВЛ та зовнішній масаж серця пропонується проводити:

1. 2 вдихи на 10 стиснень грудної клітини.
2. *1 вдих на 5 стиснень грудної клітини.
3. 1 вдих на 10 стиснень грудної клітини.
4. 2 вдихи на 5 стиснень грудної клітини.
5. 5 вдихи на 1 стиснення грудної клітини.

166. При виконанні непрямого масажу серця руки кладуть на:

1. верхню третину груднини.
2. ліву сторону грудної клітки.
3. посередині груднини.
4. *нижню третину груднини.
5. на праву сторону грудної клітки.

167. Джгут для зупинки артеріальної кровотечі накладається взимку не більше ніж на:

1. 30 хвилин.

2. *60 хвилин.

3. 120 хвилин.

4. 180 хвилин.

5. 200 хвилин.

Відкритий перелом називається тоді коли:          

1. пошкоджується цілісність кістки;
2. між фрагментами перелому є відстані;
3. *ушкоджується шкіра і слизові оболонки;
4. ушкоджуються м'язи;
5. присутня обов’язкова кровотеча.

Із поданого переліку виберіть засіб, який не є стандартною шиною: 

1. драбинчаста шина Крамера;
2. дерев'яна шина Дітерехса;
3. фанерна шина Ціто;
4. *дощата шина;
5. пневматична шина.

Транспортна шина для іммобілізації нижньої щелепи при її переломі має складові частини. Виберіть не характерну для шини частину:          

1. жорстка підборідна шина;
2. резинова трубки, або шворки
3. мала шапочка;
4. *вигнуті наголовники;
5. зав’язки шапочки.

У постраждалого ІІ ступінь термічного опіку правої кисті . Ви надаєте допомогу. Чого не слід виконувати?

1. *змастити стерильним маслом;

2.провести охолодження;

3.дати анальгетики;

4.накласти стерильну пов'язку;

5.провести іммобілізацію.

172. У постраждалого опік 1-2 ступеня правої верхньої кінцівки та передньої поверхні тулуба. Який відсоток опікової поверхні за правилом "дев'ятки"?  

1. 20%;
2. 25%;
3. *27%;
4. 30%;
5. 35%.

173. У дитини 2 роки опік ІІ ступеня всієї долоні правої руки. Який відсоток ушкодження за правилом "долоні"?     

1. 10%;
2. 5%;
3. *1%;
4. 2%;
5. 1%.

У ґенезі опікової хвороби розрізняють чотири періоди, якого періоду не існує?

1. опіковий шок;
2. опікова токсемія;
3. опікова сентикотоксемія;
4. *опіковий некроз;
5. реконвалесценція.

175. Прогностичний індекс Франка використовується, коли є глибокі опіки (ІІІ – ІV ступеня). Які перерахунки потрібно зробити за правилом сотні (100% поверхні шкіри при 15% глибоких опіків верхньої кінцівки), щоб визначити загальну поверхню?       

1. *15х3=45%;
2. 15+2=17%;
3. 15:3=5%;
4. 15+15%=30%;
5. 15-15=0%.

176. Абсолютними ознаками перелому є:

1. *деформація кінцівки, укорочення кінцівки, хруст в місці перелому, патологічна рухливість.
2. біль, кровотеча, ушкодження шкіри, деформація кінцівки.
3. кровотеча, шок, ушкодження шкіри, біль.
4. біль, кровотеча, відсутність свідомості, припухлість.
5. припухлість, біль, кровотеча, неможливість рухати кінцівкою.

177. Шина Дітеріхса (для транспортної іммобілізації) складається:

1. 2 досочки, закрутка, ножна частина.

2. 2 костилі, палочка, ножна частина.

3. *зовнішній, внутрішній костилі, закрутка, підступник.

4. 3 досочки, палочка, лямки.

5. лямки, 3 досочки, костилі.

Для іммобілізації перелому стегна краще застосувати:   

1. шину Крамера.

2. *шину Дітеріхса.

3. шину Беллєра.

4. шину Скліфасовського.

5. шину Пирогова.

При переломах плеча іммобілізацію кінцівки краще проводити:         

1. шиною Дітеріхса.

2. *шиною Крамера.

3. шиною Беллєра.

4. шиною Скліфасовського.

5. підручним матеріалом.

При дії низьких температур і ушкодженні шарів тканини, шкіри визначають 4 ступені. Яка з цих ступеней не існує?  

1. *почервоніння;
2. створення міхурів;
3. некротична;
4. гангренозна;
5. поблідніння.

При хімічному опіку кислотою ушкоджене місце:          

1. не промивають.

2. промивають тільки водою.

3. промивають водою із слабким розчином оцтової кислоти.

4. *промивають водою із слабким розчином соди.

5. прикладають холод.

При наданні допомоги постраждалим із відмороженням нижніх кінцівок в осередку не проводять:           

1. термоізоляційну пов'язку;

2. знеболювання;

3. іммобілізацію;

4. *розтирання кінцівок снігом;

5. транспортування до закладу.