Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Керування дискретними лінійними системами ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
Література:[3, c.108-112]. Мета роботи: Застосувати теоретичні критерії дослідження керовності дискретних лінійних систем до розробки алгоритмів розрахунку управління для переведення їх у наперед заданий стан.
Зміст роботи: Дослідити, чи є цілком керовною задана дискретна лінійна система керування. Розрахувати управління для її переведення у наперед заданий стан, використовуючи програмні засоби одного з пакетів Maple, Mathcad чи Matlab.
Методичні вказівки Розглянемо дискретну лінійну систему керування вигляду
, (4.1) де — -вимірний вектор стану системи в точці , — вектор керування в точці , і - деякі матриці, елементи яких залежать від дискретного аргументу у випадку нестаціонарної системи і не залежать від у випадку стаціонарної системи. Теорема. Для того, щоб лінійна дискретна система (4.1) була цілком керовною на проміжку від до , необхідно і досить, щоб виконувалась умова:
(4.2) .
При цьому керування, яке переводить систему із стану в стан знаходиться як розв’язок системи лінійних алгебраїчних рівнянь
(4.3) .
У випадку стаціонарних дискретних систем керування умова керовності набуде вигляду
(4.4)
Якщо матриця у стаціонарній системі складається з одного стовпця, то умова (4.3) зводиться до нерівності . При цьому система (4.3) запишеться так: .
Завдання для самостійної роботи Для заданих матриць і дискретної стаціонарної лінійної системи керування обчислити керування, яке за п’ять кроків переводить систему із стану з усіма нульовими компонентами у стан з усіма одиничними компонентами. Для проведення відповідних розрахунків можна використати один із пакетів Maple, Mathcad чи Matlab. Варіанти матриць і ті ж самі, що й у попередній роботі.
Лабораторна робота №5 Оптимальне керування. Принцип максимуму Понтрягіна Література:[5, с. 421-489], [6, с. 13-85]. Мета роботи: Навчитися застосовувати принцип максимуму Понтрягіна до знаходження оптимального керування динамічними системами.
Зміст роботи: Розв’язати запропоновану задачу пошуку оптимального керування, використовуючи принцип максимуму Понтрягіна. Скласти програму для графічного відображення поведінки системи під дією розрахованого керування однією з алгоритмічних мов.
Методичні вказівки Основна задача. Нехай задана динамічна система (5.1) . . . . . . . . . . . . . . . . . або у векторній формі , з початковою умовою і областю допустимих керувань . Тут – -вимірний вектор, який називають фазовим, а його компоненти – фазовими координатами об’єкта, функції мають частинні похідні ( і неперервні разом з цими похідними за сукупністю своїх аргументів. Шукається таке допустиме керування і відповідна траекторія системи (5.1), щоб для фіксованого скінченного моменту часу вираз , (5.2)
де - задані сталі, був мінімальним. Нехай – вектор-функція з компонентами , яка є розв’язком задачі
, , , (5.3) або у векторній формі , , де , , . Система (5.3) називається приєднаною до системи (5.1). Функція Гамільтона задач (5.1),(5.2) має вигляд . Тоді динамічна і приєднана системи можуть бути записані через канонічні рівняння , , . Теорема. Нехай – розв’язок задачі (5.1),(5.3). Тоді існує функція , яка є розв’язком приєднаної системи (5.3) з відповідною граничною умовою і така, що майже для всіх виконується умова . Якщо необхідно мінімізувати двічі диференційовну за всіма аргументами функцію , то в принципі максимуму Понтрягіна початкові умови для приєднаної системи треба замінити на . Якщо ставиться задача мінімізації функціоналу , де функція задовольняє ті ж умови, що й , то функція Гамільтона визначається формулою , а приєднана система має вигляд , , . (5.4)
Приклад 5.1. , , , , , . Розв’язання. , , , , , тобто . Звідси . Максимум досягається при . Умови трансверсальності.Часто у задачі (5.1),(5.2) накладаються умови вигляду , , причому вважається, що функції двічі диференційовні по всіх і якобіан має максимальний ранг . Тоді умови , задають у просторі станів деякий гладкий многовид. Вимагається знайти таке оптимальне керування, яке переводить точку у довільну точку цього многовиду. В цьому випадку кінцеві умови для в принципі максимуму Понтрягіна потрібно замінити умовами трансверсальності , . Приклад 5.2. , , , , . Розв’язання. Маємо , , , , , , , , тобто і . Звідси, максимум функції Гамільтона дає оптимальне керування . Невідомі параметри і потрібно вибрати так, щоб система переводилась у кінцеву точку . Інтегруючи рівняння стану, одержуємо , З умов легко записати лінійні рівняння для знаходження і : , , так що оптимальне керування має вигляд . Аналогічно одержують умови трасверсальності для початкової точки у випадку, коли не задано, а лише вимагається, щоб ця точка задовольняла систему , . Тоді для приєднаної вектор-функції має виконуватись умова , . Завдання для самостійної роботи Розв’язати наведені нижче задачі. Розробити алгоритми і скласти програму для графічного відображення поведінки системи під дією розрахованого керування. 1. , , , , . 2. , , , . 3. , , , . 4. , . , , , , , . 5. , , , , . 6. , , , , , . 7. , , , , , . 8. , , , ,. 9. , , , . 10. , , , , , . 11. , , , , , , . 12. , , , , . 13. , , , , . 14. , , , , . 15. , , , , . 16. , , , , . 17. , , , , , , . 18. , , , , , . 19. , , , , , , . 20. , , , , , . 21. , , , , . 22. , , , , . 23. , , , , . 24. , , , . 25. , , , , . 26. , , , , . 27. , , , 28. , , , , , .
Література 1. Александров А.Г. Оптимальные и адаптивные системы. – М.: Высшая Школа, 1989. – 263 с. 2. Бронштейн И.Н., Семендяев К.А. Справочник по математике для инженеров и учащихся втузов. – М.: Наука, 1986. – 544 с. 3.Бублик Б.Н., Кириченко Н.Ф. Основы теории управления. - К.: Вища школа, 1975. - 328 с. 4.Гантмахер Ф.Р. Теория матриц. - М.: Наука, 1967. - 576 с. 5. Васильев Ф.П. Численные методы решения экстремальных задач. – М.: Наука, 1998. – 552 с. 6.Понтрягин Л.С., Болтянский В.Г., Гамкрелидзе Р.В., Мищенко Е.Ф. Математическая теория оптимальных процессов. – М.: Наука, 1983. – 392 с. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-29; просмотров: 174. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |