Рівні міжкультурного розуміння

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 24Следующая ⇒

РІВЕНЬ	Інформація	Спосіб одеожання	Інтерпретація
1	Ознайомлення з незвичайними чи дуже помітними рисами іншої культури	Туризм, підручники, вивчення географії, відеофільми, довідники	Екзотично, неймовірно, ексцентрично
2	Ознайомлення з деякими рисами іншої культури, що контрастують із власною культурою	Ситуація культурного шоку (внутрішнього занепокоєння, пов’язаного з утратою зрозумілих комунікативних знаків і символів	Неймовірно, ірраціонально, шокуюче
3	Ознайомлення з основними рисами іншої культури, що контрастують із власною культурою	Інтелектуальний аналіз	Це можна зрозуміти
4	Ознайомлення з почуттями людей – представників іншої культури	Заглибленість, проникнення в іншу культуру	Цьому можна довіряти

На першому рівні індивід, який потрапив, наприклад, до Японії, визнає, що японці перебільшено ввічливі. На другому рівні їх ввічливість і величезна кількість незрозумілих жестів можуть дратувати цього індивіда, оскільки культурна символіка, котра використовується, контрастує з тією, що прийнята в його „рідній” культурі.

На третьому рівні знаходяться ті, хто здатний на інтелектуальному рівні зрозуміти наявні розходження між двома культурами. При цьому досягається здатність до довіри, основана на простій ідеї, що представники іншої культури – теж люди. Але йцей рівень недостатній, хоч і більш досяжний, ніж наступний, четвертий, рівень.

Четвертий рівень характеризується досягненням здатності до глибокого емоційного співчуття – емпатії (від англ. етраthу – співчуття) як здатності поставити себе на місце іншої людини в контексті його культури, зрозуміти почуття, бажання, ідеї і вчинки.

Відповідно до запропонованої схеми, довіра досягається тільки на третьому й четвертому рівнях, і тільки на основі довіри можна досягти емпатії.

Як стверджує Р. Ханвей, третій рівень (або інтелектуальне усвідомлення культурних розходжень) більш досяжний та найбільш реальний, хоча і не достатній.

Поняття емпатії значно ширше, ніж поняття жалю, оскільки воно вміщує не тільки співчуття в біді, а й співпереживання радості. Емпатія – це здатність до співчуття в усьому емоційному спектрі. Це в підсумку здатність поставити себе на місце іншого в його ситуації, перебороти рамки своєї життєвої ситуації, а також перебороти ті рамки, що обмежують поведінку людини в традиційному суспільстві.

Не можна не визнати, що засоби масової інформації роблять більш відкритими для нас інші культурні світи і формують у сучасної людини здатність до розуміння інших культур як основу для появи емпатії. Сучасним людям, якщо їх порівнювати з представниками традиційних культур, властива велика відкритість як передумова більшої здатності до емпатії. У замкнених співтовариствах традиційних культур існувала жорсткіша система регуляції поведінки людини (ритуал), місце індивіда в суспільстві та вся його поведінка були чітко визначені його соціальним статусом. Наявність твердих ієрархічних рамок у середині культурного спілкування робило складною можливість міжкультурного спілкування як сфери, недоступної для традиційних способів регуляції.

Культура Нового часу виробила свої, більш універсальні способи регуляції в середині культурного спілкування (етикет), що досить успішно регулюють міжкультурне спілкування на всіх рівнях (дипломатичний етикет, повсякденний, святковий, діловий етикет, етика бізнесу й міжнародних контактів тощо). Модернізація суспільства привела до трансформації характеру спілкування як у середині національної культури (між представниками різних соціальних верств, різних субкультур, різних етносів), так і між національними культурами, а також між цивілізаціями.

Сучасне суспільство вимагає від людини значно більшого рівня симпатії та емпатії щодо інших культур, ніж того, на яке був здатний представник традиційного суспільства. Сучасна людина повинна мати зовсім інші погляди на світ, зовсім іншу здатність до змін, ніж традиційна людина.

З огляду на сказане, можна спробувати змоделювати різні типи людини залежно від її здібностей до міжкультурної комунікації (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Типи особистості (за моделями міжкультурної комунікації)

Традиційна людина	Не здатна уявити іншу позицію, крім тієї, в якій вона знаходиться, цілком ідентифікує себе зі своєю соціальною роллю.
Людина Нового часу	Здатна до уявлення і навчання різних ролей у контексті своєї національної культури.
Сучасна людина	Здатна представити й уявити себе в усіляких ролях в інших культурах.

Сучасний тип особистості формується в контексті мінливих соціальних умов і культурних контактів, що мають тенденцію до постійного розширення.

Такий тип людини є результатом змін у системі освіти, наслідком широких соціальних процесів, що включають взаємодії та контакти у світовому масштабі. Чим більша кількість людей досягне стану описаного четвертим рівнем освоєння іншої культури, тим меншою буде ймовірність виникнення ціннісних конфліктів (як у середині однієї культури, так і між різними культурами).

„При всій розбіжності між локальними цивілізаціями, що існували як у минулому, так й існуючими в наш час, ми можемо говорити про втілення в кожній з них загальнолюдських соціальних і моральних цінностей. А розбіжності між ними представляються вже не як культурна несумісність, а як міра втілення культурних неминучих цінностей, які є загальним надбанням людства, пов'язаного спільною долею. У свою чергу, це дозволяє нам побачити сенс всесвітньої історії в становленні, ствердженні загальнолюдських цінностей та в їх сприйнятті всіма народами нашої планети”.

Араб-Огли Е.А. Європейська цивілізація та загальнолюдські цінності

Сучасна людина, яка включена у світову систему комунікації, розуміє глобальні перспективи, усвідомлює факт залежності всіх людей (уключаючи себе) від культурного середовища. Людина, яка володіє загальнолюдським масштабом оцінки, є більш раціональною і толерантною.

ТЕМА 4. ОСОБИСТІСТЬ У СВІТІ КУЛЬТУРИ

Поняття про культурний і життєвий сценарії особистості.

Культура мислення.

Культура спілкування. Основні форми спілкування та їх регламентація.

Культура навчання. Провідні форми навчального процесу. Основні тенденції розвитку сучасної української освіти.

Культура праці.

ЛІТЕРАТУРА

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології: Навч. посібник. – К., 2006. – С. 118 – 149.

Павленко О.П. Культурологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К., 2006. – С. 54 – 65.

Культурология. Основы теории и истории культуры. Учеб. пособие. – Спб., 1996. – С. 196 – 200; 242 – 254.

Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов-на-Дону, 1997.

Культурология: Учебник для студентов тех.вузов / Н.П.Багдасарьян и др. – М., 1999.

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2018-05-29; просмотров: 187.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...