Взаємозв'язок економіки і масової свідомості. Психологічна концепція економічного циклу С.В. Малахова

Економічна свідомість значно впливає не тільки на поведінку великих економічних груп, але й, як наслідок цього, на результати економічного розвитку країн у цілому. Психологічна концепція економічного циклу С.В.Малахова як не можна краще доводить цей факт. Суть її полягає в наступному: аналіз психологічних процесів дозволяє прогнозувати та передбачувати фази економічного циклу. Причому автор підкреслює, що такі процеси не тільки передбачають зміни в економіці, але й активно впливають на неї, найчастіше ініціюючи спади і підйоми.

Наприклад, автором у рамках даного підходу був сформульований парадокс: чим активніше економічний підйом, тим більше психологія створює передумови економічної кризи.

Як це відбувається? З погляду автора економічний ріст створює ситуацію, коли, з одного боку, підприємці, у яких мотивація прагнення до успіху більше мотивації запобігання поразки (М_с > М_п), суб’єктивують імовірність успіху, завищуючи її, тим самим вони втрачають почуття реальності й приймаються за нерозв'язні завдання, з іншого боку ‑ підприємці із "зворотними" характеристиками (М_п > М_с) прагнуть зафіксувати свої досягнення. При цьому виникає так звана соціальна "розслабленість", у суспільстві знижується планка ризику й одночасно росте прагнення до збереження статус-кво, частіше з'являється відчуття, що "так добре далі бути не може". У результаті поведінкові характеристики людей (господарюючих суб'єктів) з різною психологією розподіляються на дві основні тенденції: одна група відчуває "запаморочення від успіхів",       інша ‑ надмірну обережність.

Це означає, що суспільство втрачає орієнтацію в економічному просторі, частішають випадки нераціонального господарювання, впровадження великомасштабних проектів і одночасно скорочуються витрати на нові напрямки, господарські прорахунки частіше сходять з рук і т.д. Інерція благодушності та зневага негативною інформацією приводять до інерції в економічному мисленні. У результаті перші негативні явища не беруться до уваги, але коли спад стає більше очевидним, поведінка міняється. Тут виникає другий парадокс: спад ще не означає кризу й об'єктивної передумови кризи може не бути. Однак зміна може привести до виникнення ситуації, коли кризові явища підстьобуються економічною поведінкою суспільства .

Дослідження інших авторів, а також історичний досвід розвитку економіки нашої країни підтверджують залежність економічних підйомів від суспільної свідомості, настрою мас. Адже саме в наших умовах роль психологічних детермінант висвітлюється найбільше яскраво. В умовах нормального економічного циклу відповідні механізми як би заховані, проявляються не настільки наочно.

Лекція 5. Система економічних і психологічних законів у їх взаємозв’язку

5.1 Закон піднесення потреб і бажань.

5.2 Закон обмеженості ресурсних можливостей.

5.3 Залежність структури особистого споживання від доходу

(Закон Енгеля)

5.4 Основний психологічний закон Дж. М. Кейнса

5.5 Закон показового споживання Т. Веблена

5.6 Закон підкріплення Л. Торндайка 

5.7 Закон оптимальності

Закон піднесення потреб і бажань

Кількість видів благ, товарів, послуг, в яких люди відчувають потребу, обчислюється мільйонами, проте, їх коло безперервно розширюється. Про це свідчить той факт, що протягом кожних десяти років кількість видів споживчих товарів і послуг збільшується більш ніж в два рази при одночасному збільшенні обсягу споживання багатьох видів. Отже, потреби ростуть в кількісному і в ще більшій мірі якісному відношенні.Ця,підтверджувана багаторічною історією людства закономірність, заслуговує виділення і може бути названа законом піднесення потреб.

Застосування слова «піднесення» замість слів, «збільшення», «зростання» покликано підкреслити, що мається на увазі не тільки тенденція до кількісного зростання споживання, але і в не меншій мірі зміна структури потреб, розширення їх кола, різноманітності, зсув пріоритетів, розвиток взаємозамінності, якісне вдосконалення. У багатьох випадках зміна потреб об'єктивно обумовлена змінами в умовах життя, в середовищі, що оточує людей. Прагнення до збільшення тривалості життя, зниження захворюваності, культурного вдосконалення, самовираження особистості, до підвищення особистої і суспільної безпеки також служить об'єктивним чинником розширення кола потреб.

Таким чином, прогрес людства, зростання рівня культури, знань, розширення можливостей економіки неминуче обумовлюють піднесення потреб як закономірність людської цивілізації.

Поряд із зростанням об'єктивно обумовлених потреб спостерігається кількісне і якісне розширення бажань людей володіти цінностями і споживати блага незалежно від того, наскільки їм це необхідно відповідно до об'єктивно обумовлених потреб. Тут вже ми маємо справу швидше з психологічною, ніж економічною закономірністю. Мабуть, є підстави говорити про дію закону жадності і ненаситності,згідно з яким людям властиво бажання мати більше і краще, ніж вони, вже мають. Світська психологія вважає, що психологічні корені закону зростання бажань лежать, ймовірно, у дії закону заздрості,згідно якому люди бажають володіти тим, чим володіють інші, така людська натура [76].

Християнська психологія стверджує, що зростання потреб – закономірність людської природи, але у результаті її пошкодження після гріхопадіння, люди найчастіше спрямовують власні сили у першу чергу не на зростання та задоволення духовних потреб, а на примноження матеріальних благ, або спотворених душевних потреб (наприклад, отримання задоволення, наслоди від влади або багатства, тощо). Звідти матеріальні бажання, потреби зростають не об’єктивно – тобто щоб задовільнити необхідне і забезпечити достойний рівень існування, а надмірно.