Економічна психологія: предмет, об'єкт

Будь-яка наука може бути розглянута як сфера людської діяльності, основним завданням якої є розробка і систематизація знань про навколишній світ. В основі базового розподілу наук на групи можуть лежати специфічні особливості об'єктів, тобто тих сторін реальності, на вивчення яких спрямована дана наука. Природно, що жодна наука не може описати свій об'єкт повністю. Крім того, науки відрізняються і предметами дослідження.

Оскільки економічна психологія виникла на стику економічної теорії (економіки в широкому змісті слова) і психології спробуємо розібратися, чим принципово відрізняються предмети дослідження цих наук.

Економіка має справу з оборотом, володінням, керуванням обмеженими ресурсами, а також з певною поведінкою і діяльністю або її результатами в грошовому виразі.

Предметом вивчення психології є психіка, поведінка людини (поза сферою економіки).

Економічна теорія вивчає виробничі відносини у взаємозв'язку із продуктивними силами, відносини між ними, які не залежать від волі та бажання людей.

Психологія вивчає відносини людей, але поза економічним контекстом.

Таким чином, відносини людей із приводу обміну, виробництва, розподілу товарів, робіт, послуг, ресурсів (речей) не вивчаються ні в економіці, ні в психології.

Економічна психологія вивчає психологічні закономірності економічної поведінки та взаємодії між людьми як суб'єктами економічних відносин; закономірності взаємодії і взаємного впливу економічних факторів і психологічних явищ у регуляції економічної поведінки [73].

Під економічною поведінкою розуміють поведінку людини, пов'язану з розпорядженням, користуванням обмеженими ресурсами, вираженими в грошах, часі та інших умовах, необхідних для задоволення своїх потреб.

Таким чином, економічна психологія – це наука, що вивчає взаємозв'язок психологічних характеристик індивідів і груп з їхньою господарською активністю (діяльністю в широкому сенсі слова). Вона досліджує характер і динаміку уявлень індивідів і груп про економічні процеси, а також основану на них поведінку; виявляє та формалізує закономірності економічної поведінки у всіх її формах від повсякденної діяльності людини до зовнішньої і внутрішньої політики держави.

Одне із ключових питань економічної психології – в якій мірі можна вважати раціональним економічне рішення і наскільки раціональна економічна діяльність у цілому? Економіст відповість: раціональна і внаслідок цього ефективна вона тоді, коли її здійснює індивід, що має стабільні переваги і прагне до максимальної власної вигоди. Такий індивід-калькулятор кількісно оцінює альтернативи, прораховує варіанти та, спираючись на раціональні міркування, приймає рішення.

Але для економічних психологів така схема – лише один з варіантів можливих дій. Індивід може прийняти рішення на основі звички, під впливом емоцій і при цьому не обов'язково вибирає найбільш вигідний варіант.

Якщо ключовим моментом у теорії прийняття рішень - як вона інтерпретується економістами - є егоїзм, то психологи наполегливо підкреслюють значимість «економічного альтруїзму», наочним проявом якого може служити добродійність. У той час як економісти зосереджують увагу на своєкорисливості в економічній поведінці, економічна психологія відстоює тезу, що індивідуальна вигода - це функція як мінімум двох змінних: корисності для себе та корисності для інших.

Проаналізувавши різні літературні джерела, де зроблені спроби визначити предмет економічної психології слід зазначити, що найбільше ємко вдалося це зробити В. П. Познякову [73]. На його думку предметом економічної психології є психологічні закономірності економічної поведінки людини, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням товарів і послуг; латентні (сховані, невидимі) механізми людської психіки, які визначають поведінку особистості і соціальних груп у відповідь на зміни таких економічних факторів як відносини власності, інфляція, умови найму й оплати праці, фінансові кризи, реклама і т.д.

Господарюючим суб'єктом виступає одна людина, родина, організація, держава або нації, тобто об'єкт дослідження економічної психології може бути представлений на різних рівнях - мікро-, мезо- і макроекономічному.

Економічна психологія є молодою синтезованою наукою, що увібрала в себе наукові знання з різних наукових дисциплін: економіки, соціальної та загальної психології, соціології, антропології, юриспруденції, з одного боку, і з теорії прийняття рішень, кібернетики, теорії ігор — з іншого.

Звертаючись до структури економічної психології, слід зазначити, що проблематика цієї синтетичної міждисциплінарної науки багата й різноманітна.

Економічні психологи цікавляться такими темами, як життєве розуміння економіки; факторами, які є основою економічних рішень; відносинами між особистою ідентичністю та масовим споживанням і ін..

Економічна психологія дає відповіді суб'єктам економічних відносин мікроекономічного середовища на питання з приводу того, як оптимізувати свою діяльність, підвищивши її економічні показники, з огляду на людський фактор на психологічному рівні (характеристики особистості, особливості поведінки і діяльності, прийняття рішень).

Сферу інтересів економічної психології визначає як мікро-, так і макрорівень розгляду впливу людського психологічного фактора на різні економічні процеси.

Психологічний фактор в економіці є процесом і результатом психічного відображення людиною (або групою людей) матеріальних умов життя (своїх власних і інших людей), господарського механізму й системи керування економікою, продуктивних сил і виробничих відносин суспільства. Кожна річ із масиву матеріальних цінностей, створених промисловістю, спочатку була задумом, тобто існувала в голові творця в ідеальній формі, перш ніж стала продуктом роботи, увібравши в себе цю ідею (задум), сировину, матеріали, паливо й енергію, фізичну і інтелектуальну працю працівників.

Починаючи з моменту виробництва і закінчуючи фактом споживання продукту, психологічний фактор присутній в економіці постійно. Але він діє, як правило, не як самостійна сила, а разом з економікою, технікою та технологією. У цій злитості, цілісності психологічний фактор через свою природу є замаскованим чинником виробництва, що сприймається безпосередньо, а тому часто вислизає від «здорового глузду». З одного боку, здавалося б, економіка є причиною психології, що породжує її, але з іншого, сама психологія є діючим чинником, що визначає найважливіші характеристики економіки.