Право платника на оскарження податкового повідомлення рішення в судовому порядку?

Судове оскарження податкових рішень відбувається в порядку адміністративного судочинства й регулюється Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Рішення органів ДПС про накладення штрафів є правовим актом індивідуальної дії, тому підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.Відповідно до ч. 1 ст. 105 КАС адміністративний позов подається до адміністративного суду в формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Відповідно до ст. 106 КАС у позовній заяві зазначають:1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;3) ім'я (найменування) відповідача, посада й місце служби посадової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі в забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Для підтвердження обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.До позовної заяви додаються її копії та копії всіх необхідних документів, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору (крім випадків, коли його не потрібно платити).Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати підписання.Якщо заява подається представником, то в ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також помер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається доручення або інший документ, що підтверджує повноваження представника.Згідно з ч. 3 ст. 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про:1) скасування або визнання недійсним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дії;4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування збитку, заподіяного його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Необхідно також ураховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію такого рішення або його окремих положень, які оскаржуються. Ухвала негайно надсилається суб'єктові владних повноважень, котрі приняли рішення, і е обов'язковою для виконання.Тобто суб'єкт господарювання має право клопотати про припинення виконання податкового рішення, а суд, у порядку забезпечення позову, може зупинити його виконання.

У разі якщо позовна заява відповідає вимогам, установленим КАС, суддя виносить ухвалу про відкриття провадження в справі. За ним йде підготовче виробництво, під час якого проходить попереднє судове засідання.Під час попереднього судового засідання для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

У разі неможливості вирішення спору зазначеним вище шляхом суд:1) уточнює позовні вимоги й заперечення відповідача проти адміністративного позову;2) з'ясовує питання про склад осіб, котрі будуть брати участь у справі;3) визначає факти, що необхідна встановити для вирішення спору (які з них визнаються сторонами, а які доведеться доводити);4) з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи або заперечення, і встановлює строки для їх надання;5) робить інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

За результатами попереднього провадження суд приймає визначення про:1) залишення позовної заяви без розгляду;2) припинення провадження в справі;3) закриття провадження в справі;4) закінчення попереднього провадження і призначення справи до судового розгляду. Наступним етапом є судовий розгляд. Адміністративна справа повинна бути розглянута й вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження в справі, якщо іншого не встановлено КАС.Під час судового розгляду справи всі учасники судового процесу виконують процесуальні дії, передбачені главою 3 розділу III КАС.За результатами розгляду справи виноситься судове рішення. Згідно зі ст. 158 КАС судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Стаття 159 КАС установлює вимоги законності та обґрунтованості судового рішення. Так, законним є рішення, прийняте судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. А обґрунтованим - рішення, прийшіте судом на підставі повно й всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю чи частково або відмовити в його задоволенні повністю чи частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:1) визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень або окремих його положень, дій або бездіяльності й про скасування або визнання недійсним рішення або окремих його положень, про скасування виконання рішення або окремих його положень із зазначенням способу здійснення;2) зобов'язання відповідача зробити певні дії;3) зобов'язання відповідача утриматися від здійснення певних дій;4) стягнення з відповідача коштів;5) тимчасову заборону (припинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) визнання наявності або відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень тощо. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини й громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.Стаття 163 КАС установлює вимоги до змісту постанови адміністративного суду.

85. поняття колізії нормативно-правових актів у сфері оподаткування?

Процеси суспільного життя завжди супроводжуються протиріччями, конфліктами і серед них – конфлікти у сфері податкового законодавства. Конфлікти в нормативно-правовій сфері з оподаткування відрізняються від інших юридичних конфліктів тим, що мова йде про юридичні протиріччя саме в даній сфері. Вони виникають не тільки в процесі правотворчості, а й в процесі право застосування, відображають внутрішній цикл життя податкового законодавства. Не випадково, що протиріччя правових актів і норм у сфері оподаткування, їх колізії – головний об’єкт конфліктів.

Суперечливість законодавства України, що регулює економічні процеси найбільш характерна і важлива проблема, оскільки регулююча роль держави або нівелюється, або «підмінюється» «владно-розпорядчою» діяльністю державних органів.Це безпосередньо пов'язане з неефективністю та неякісністю законодавства, що регулює підприємництво загалом і законодавства у галузі оподаткування зокрема.З огляду на це неабиякого теоретичного і практичного значення набувають спроби здійснення комплексного аналізу наявних колізій з метою розроблення шляхів їх подолання.До джерел колізійного права відносяться, насамперед, нормативні акти: - Конституція, де містяться спеціальні колізійні принципи і норми; - спеціальні закони й інші правові акти, присвячені запобіганню та усуненню юридичних колізій, вирішенню спорів, забезпеченню законності; - публічні угоди, протоколи, як внутрішньодержавні, так і міжнародні; - рішення державних органів, міждержавних об'єднань та міжнародних організацій з при-воду колізійних ситуацій та конфліктів.

Другу групу джерел колізійного права складають свого роду норми звичайного права чи «переговорні правила», їх стале існування та використання повністю себе виправдало у спірних та конфліктних ситуаціях. Це підтверджується правовими актами про статус держав і юридичних осіб, що уповноважують вести переговори, знаходити компроміси, досягати домовленостей.

До третьої групи джерел колізійного права відносяться правові концепції, які висловлюють систематизовані наукові погляди у даній сфері, їх роль велика у формуванні правосвідомості та поведінки «сторін, що сперечаються» і в спонуканні їх до досягнення згоди, примирення та при-йняття кінцевих рішень .

Найважливішою проблемою законодавства України, що регулює оподаткування, є колізії, що існують між законами та підзаконними нормативно-правовими актами, котрі іноді видаються всупереч змісту законів або на ускладнення їх виконання і завжди встановлюють додаткові приписи, інструкції, роз'яснення, узгодження тощо.

Поліпшення організаційно-правових засад оподаткування, а, звідси, і ефективності законодавства, що його регулює, має базуватися саме на «конституалізації» законодавства у цій сфері, тобто доведенні його до ладу згідно із Конституцією України.