Визначити функції соціології політики.

Функції політичної соціології:

· визначення рівня політичної стабільності того чи іншого суспільства у той чи інший момент, виявлення умов, що спричиняють "функціональні розлади" політичної системи, їх соціальних, економічних, політичних причин;

· розроблення шляхів, методів та способів забезпечення політичної злагоди різних соціальних груп, рухів, сил (гармонізації їхніх політичних інтересів);

· прогнозування можливих політичних змін у тих чи інших регіонах, у ті чи інші періоди, виявлення зон політичної напруженості та запобігання можливим конфліктам;

· розроблення соціальних технологій запобігання кризовим ситуаці­ям у політичній сфері;

· пошук шляхів виходу із соціально-політичних конфліктів, що виникли.

Охарактеризувати політику як суспільне явище.

Політика є сферою діяльності, що пов'язана з відносинами між кла­сами, націями та іншими соціальними групами з приводу державної вла­ди — її завоювання, утримання і використання у власних цілях.

Поняття "політика " багатогранне. Воно, по-перше, охоплює політичну систему суспільства, роль і співвідношення в цій системі держави, партій і громадських організацій, зміст політичної влади, способи розроблення і впровадження в життя державної політики. По-друге, воно характеризує участь різних соціальних верств у політичному житті, їхню політичну культуру та її формування, регулювання суспільно-політичних відносин, становище особистості, питання демократії. По-третє, воно охоплює зовнішньополітичну активність держав, діяльність різних міжнародних рухів і об'єднань, міжнародні відносини.

Дати характеристику основних елементів політики.

Отже політика як скла­дова надбудови містить у собі такі елементи:

· політичні відносини між державами, націями, класами і соціаль­ними групами (політичні форми боротьби, форми класового і національного насильства, мир і війна, компроміс, консенсус тощо);

· діяльність суб'єктів політики (політична діяльність особистості, малих груп населення, політичних партій, громадських рухів і організацій, держав у цілому, діяльність їхніх законодавчих і виконавчих органів влади, а також міждержавних співтовариств і організацій);

· політична свідомість (це передусім погляди, концепції і теорії, якими керуються люди в суспільно-політичній діяльності).

Визначити основні проблеми сфери політичної діяльності.

Основні проблеми:

У функціонування і розвиток політичної влади і боротьба за неї;

· соціальні технології вироблення політики і прийняття політичних рішень;

· участь різних класів і соціальних груп у політиці й управлінні дер­жавою;

· роль політичних партій, інших громадських організацій і масових рухів у політичному процесі;

· політичне лідерство;

· політична культура;

· політичні режими;

· внутрішні й міжнародні соціально-політичні конфлікти;

· виникнення нового геополітичного світового порядку і вплив гло­бальних проблем та ін.

Охарактеризувати методи вивчення політичної сфери суспільства.

Сучасна соціологія політики використовує різноманітні ме­тоди дослідження політики, на основі яких склалися й різні наукові шко­ли: соціологічного позитивізму (Дюгі), що ґрунтується на використанні в соціології політики методів природничих наук; історичного позитивізму, представники якого беруть до уваги соціально-політичні факти і лише факти; біхевіоризму (Парсонс, Істон), що ґрунтується на емпіричному до­слідженні політичної поведінки людей; нормативізму (Г. Кельзен), що обстоює однотипність політичної людської поведінки, стандарти політич­ної дії людей у певному соціальному середовищі, що характеризується на­лежністю індивіда до тієї чи іншої соціальної групи. Ж. Атталі активно обстоював використання аксіоматичного методу в соціологічних дослід­женнях політичної сфери.

Чим, на вашу думку, визначається роль соціології політики в суспільному житті.

Отже, роль соціології політики в суспільному житті визначається тим, що вона:

· взаємодіє з наймасовішими суспільними явищами, зокрема з політи­
кою, що є надзвичайно складною сферою людської діяльності, пов'язаною
з відносинами між класами, націями та іншими соціальними спільнотами і
групами з приводу державної влади, її завоювання, утримання та викори­
стання у своїх цілях;

· досліджує в політиці особливу сферу життя суспільства —- соціаль­
но-політичну, в якій найбільш гостро концентруються невідповідність
інтересів і потреб індивідів, спільнот та суспільства загалом;

· поєднуючи різні рівні соціологічного знання, дає змогу створити цілісне уявлення про соціальні проблеми політичного життя всіх рівнів і верств суспільства, а науковий, точний характер соціологічних методів дослідження надає цьому уявленню науково обґрунтованого й адекватно­го характеру.

Конспект /тези/

Лекції, що виноситься

На семінарське заняття

Тема 15. СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї

Що є предметом вивчення соціології родини.

Соціологія сім’ї – це галузь соціології, одна зі спеціальних соціологічних теорій, що вивчає формування, розвиток і функціонування родини, сімейних відносин у конкретних історичних, культурних і соціально-економічних умовах.

Що таке родина і шлюб.

Шлюб –це історично змінювана соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, через яку суспільство упорядковує і санкціонує їхнє статеве життя, установлює їхні подружні і батьківські права й обов'язки.

Сім’я – соціальний інститут і одночасно мала соціальна спільність, соціальне об'єднання, члени якого зв'язані шлюбними або кровнородинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю і соціальна необхідність якої обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення (Додаток 1).

Охарактеризувати інші категорії соціології родини.

Сучасна соціологія виділяє влюбовітри основних компоненти:

емоційний — "'симпатія ", те, що з'являється з першої точки зору;

раціональний - "чисто людський " компонент любові — це повага почуття, в основі яких лежить уяввлення про "красиву" і "ідеальну" людину і про те, що ця людина найбільш близька до цього ідеалу;

поведінковий - це уміння, здатність не тільки переживати почуття любові, але і виявляти його певним чином, тобто любов будується на мистецтві: приносити радість іншій людині.