Охарактеризувати найважливіші мотиваційні моделі.

На семінарське заняття

Тема 9: СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

Що вивчає соціологія праці.

Соціологія праці — це галузь соціології, яка вивчає соціальні групи та індивідів, що включені до процесу праці, а також їхні професійні та соці­альні ролі й статуси, умови й форми їхньої трудової діяльності. Як видно, сама назва навчальної дисципліни і галузі знань "соціологія праці" орієнтує на дослідження саме людської праці.

Однак людську працю вивчають і інші науки, як гуманітарні (філософсь­кі, економічні, правові і психофізіологічні), так і технічні (ергономіка—наука про пристосування праці та її умов до потреб людини; ергологія — наука, яка розглядає працю з позицій підвищення її продуктивності; праксеологія — теорія про найбільш ефективні дії і рухи працівника в трудовій діяльності; наукова організація праці — наука про те, як найбільш раціонально органі­зувати процес праці).

Що є об’єктом і предметом дослідження соціології праці.

Як бачимо, кожна з наук вивчає загальний об'єкт — працю, але зі своїх позицій, під притаманним саме цій науці кутом зору. Інакше кажучи, кожна наука має свій предмет дослідження, свій підхід.

Класифікація соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини вельми багатогранні. їх можна класифікувати:

• за змістом діяльності (виробничо-функціональні, професійно-квалі­фікаційні, соціально-психологічні, громадсько-організаційні);

• за змістом спілкування (безособові, опосередковані і міжособистісні);

• за суб'єктом (міжорганізаційні "колектив — колектив" і внутріорганізаційні "колектив — особистість", "особистість — особистість");

• за обсягом владних повноважень (відношення по горизонталі і по вертикалі);

• за характером розподілу доходів (відповідно до трудового вкладу або не відповідно до нього);

• за ступенем регламентованості (формальні, офіційно оформлені і неформальні, тобто офіційно не оформлені).

Які функції виконує соціологія праці.

Соціологія праці, як і будь-яка наука, виконує певні функції в життє­діяльності суспільства. Найважливіша з них — інформаційна, яка полягає в забезпеченні управлінських структур суспільства соціологічною інфор­мацією, що дає об'єктивну і повну картину соціальної ситуації на підпри­ємстві, в галузі і виробничій сфері в цілому.

Пізнавальна функція соціології праці пов'язана з розширенням пізнання закономірностей соціально-трудових відносин, створенням теоретичного обґрунтування практичного менеджменту.

Описова функція пов'язана з викладом і публікацією результатів соці­ологічних досліджень в різних звітах, статтях, монографіях.

Освітня функція реалізується через поширення сучасних наукових знань, теоретичних і методологічних основ, уявлень про соціальні меха­нізми процесів у сфері праці серед дедалі більшої кількості спеціалістів-менеджерів та інших працівників.

Прогностична функція соціології праці пов'язана з можливостями спостерігати завдяки конкретно-соціологічним дослідженням тенденції в зміні сукупності соціальних показників, які характеризують відхилен­ня від нормального стану соціально-трудових відносин, своєчасно перед­бачати розвиток негативних тенденцій в соціальному житті колективу.

Перетворювальна функція соціології полягає в розробці на основі да­них соціальної діагностики стану соціально-трудових відносин найефек­тивніших соціальних технологій, у виробленні на основі цих техно­логій систем соціального управління трудовими колективами в напрямі задіяння для їх соціального розвитку всієї сукупності соціальних резервів.

Охарактеризувати процес виробничої адаптації.

Виробнича адаптація. У соціології праці останніми роками зростає увага до проблем адаптації людини у сфері праці, що є свідченням визнання тієї суттєвої ролі, яку відіграє процес адаптації в трудовій діяльності людини. Водночас розуміння сутності адаптації утруднене існуючими ще функ­ціональними підходами до адаптації працівника з виокремленням лише деяких сторін його взаємодії з виробництвом.

Що лежить в основі механізму виробничої адаптації.

В основі механізму виробничої адаптації лежить адаптивна потреба індивіда, опосередкована взаємодією з потребою його в трудовій самореалізації. При цьому формується, з одного боку, орієнтаційний мотив поведінки, що спонукає індивіда до здобуття інформації про трудову ситуацію, розширення контактів із соціально-виробничим середовищем, оцінки характеру адаптивної ситуації. З іншого боку, мотив опанування конкретної трудової діяльності і досягнення оптимальної взаємодії з виробництвом опосередковує зміст інформації і спрямованість особистісних контактів. У результаті складної полі мотивації здійснюється вироб­нича адаптація, яка враховує можливості реалізації на даному підприєм­стві життєвих цілей працівників.

У чому полягає мотивація трудової поведінки працівника.

Мотивація трудової поведінки полягає у формуванні в працівника внутрішніх спонукальних сил трудової діяльності шляхом впливу на його потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ідеали і мотиви з ме­тою досягти очікуваної трудової поведінки.

Через які функції реалізується сутність мотиваційного процесу.

Сутність мотиваційного процесу реалізується через притаманні йому функції:

• пояснювально-обґрунтовну — аргументаційна доцільність поведінки суб'єкта;

• регулятивну — блокування одних дій і дозвіл інших;

• комунікаційну (пояснювальну) — прогнозування спілкування у сфері праці;

• соціалізації— усвідомлення своєї соціальної ролі в мікро- і макросередовищі, в трудовому колективі;

• корекційну — уточнення старих і формування нових ідеалів, норм, ціннісних орієнтацій.

Охарактеризувати найбільш відомі наукові теорії (концепції) мотивації праці.

Наукове пояснення механізму реалізації цих функцій у процесі моти­вації здійснюється на основі тієї або іншої наукової теорії (концепції) мотивації праці. Соціолог Д. Марковий з Югославії описує п'ять найбільш відомих в сучасній науці теорій.

1.Теорія ієрархії потреб (А. Маслоу), згідно з якою людська поведін­ка визначається потребами двох видів: базисних (у харчуванні, безпеці тощо) і похідних (у справедливості, благополуччі, порядку та єдності со­ціального життя).

2.Теорія потреби досягти результатів (Маклелланд) пояснює бажан­ня людини працювати відповідно до ступеня розвитку у неї потреби добиватись успіху.

3.Подвійна теорія мотивації (Ф. Херцберг), згідно з якою у індивіда є дві системи (ієрархії) потреб: а) гігієнічні фактори, пов'язані з умовами праці; б) мотиваторні, пов'язані з "внутрішніми" потребами (успіх, зміст праці, відповідальність, самостійність у роботі). Гігієнічні фактори за­кріплюють, стабілізують персонал, а мотиваторні спонукають до продук­тивної праці.

4.Теорія справедливості чи суспільного порівняння, згідно з якою тру­дову активність людина підвищує, порівнюючи свій внесок і віддачу від праці з аналогічними показниками інших.

5.Теорія очікування (оцінки) виходить з того, що мотиваційні зусилля досягнення успіху індивіда формуються на основі високої цінності ре­зультатів діяльності в майбутньому.

Охарактеризувати найважливіші мотиваційні моделі.

До найважливіших мотиваційних моделей, як показує аналіз, належать такі:

/. Традиційна модель. Базується на розумінні природи людини, для якої праця огидна. Для більшості людей важливіше, скільки їм заплатять, ніж те, що вони роблять.

II. Модель людських стосунків. Вона ґрунтується на припущенні, що бажання бути корисним і визнаним групою для індивідів важливіше, ніж гроші.

///. Модель людських ресурсів. Виходить з ідеї, що більшість людей можуть ставитись до праці творчо і здатні самовдосконалюватися в ній більшою мірою, ніж вимагається умовами виробництва.