Пристрої автоматичного відключення живлення

_____________________________________________________________________________

Пристрої автоматичного відключення живлення при КЗ при перевантаженні. Пристрої максимального струмового захисту (ПМСЗ). Ефектструмового відсічення. Пристрої максимального струмового захисту (ПМСЗ): суть, типи, призначення. Структурно-логічна модель принципу дії ПМСЗ. Плавкі запобіжники. Плавкі вставки. Типи плавких запобіжників. Теплові реле (теплові розчіплювачі). Електромагнітне реле максимального струму (РМС). Класифікація промислових реле. Реле постійного і змінного струмів. Комутація. Контактор: суть, визначення, будова, призначення. Типи контакторів та галузі їх застосування. Магнітний пускач: визначення, будова, принцип дії.Нереверсивні та реверсивні магнітні пускачі.

__________________________________________________________________________________________________

Для захисту від ураження електричним струмом при непрямому дотику в електроустановках з системою TN або з системою ІT належить здійснювати автоматичне відключення живлення. В основі його дії є наявність з’єднання металевих неструмоведучих частин (корпусів) електроустановок з РЕ-провідником або з РЕN-провідником мережі живлення. При цьому замикання фази на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання (КЗ).

Характеристики пристроїв, які використовуються для захисного автоматичного відключення живлення, і загальний опір кола замикання (кола “фаза-нуль”) повинні забезпечити автоматичне відключення живлення в межах норм часу, достатнього для електробезпеки людини, у випадку замикання струмоведучої частини на відкриту провідну частину або захисний провідник.

При виникненні КЗ в електричній системі в більшості випадків зростає струм до величини, що значно перевершує максимальний робочий струм. У разівиникнення КЗ значення сили струму в мережі значно зростає, що може призвести до руйнувань елементів, спалахів, збільшення електродинамічних сил йінших серйозних наслідків.

Швидкість, з якою зростає значення електричного струму в пошкодженому колі така, що людина не змозі зреагувати належним чином і втрутитися. У зв’язку з цим, для захисту електричних мереж до 1 кВ використовується автоматичний захист від КЗ. Захист, що реагує на це зростання, називається струмовим захистом. Струмовий захист є найпростішим і дешевим.

Засобами автоматичного струмового захисту є пристрої максимального струмового захисту(ПМСЗ), які використовують ефект струмового відсічення. Одним із основних фізичних ефектів є струмове відсічення– максимальний струмовий захист, селективність (вибірковість) якого забезпечується вибором струму спрацьовування на певній ділянці електричного кола.

Значення величини сили струму, за якогоспрацьовує захист, називається уставкою. Уставку звичайно вибирають так, щоб коло знеструмилося швидше, ніж в ньому відбудуться серйозні руйнування.

ПМСЗ встановлюються з боку живлення мережі тільки в колах фазних провідників перед споживачами електроенергії. При замиканні фази на корпус виникає струм однофазного КЗ, який повинен забезпечити спрацьовування ПМСЗ і автоматично відключити пошкоджену електроустановку від мережі живлення (рис. 7.1). Тому ПМСЗ широко застосовуються в мережах до 35 кВ включно [25].

До ПМСЗ відносяться пристрої робочого захисту (захисту електрообладнання), зокремамагнітні пускачі зі вмонтованим тепловим захистом, контактори в поєднанні з тепловим реле, реле максимального струму(РМС), автоматичні вимикачі, плавкі вставки запобіжників.

Почнемо з плавких вставок (плавких елементів) запобіжників. Зокрема, “плавкий елемент (fuse element) – частина замінюваного елемента, яка призначена для розплавлення під впливом струму, що перевищує деяке певне значення протягом певного часу”[46, c. 178].Плавкі елементина схемі позначаються якрозділений навпіл резистор ( ).

Рис. 7.1. Cтруктурно-логічна модель принципу дії ПМСЗ ( занулення)

Реалізують струмове відсічення різними способами та засобами, які базуються на певних фізичних явищах і законах.

Плавкі запобіжники є захисні електричні апарати, дія яких ґрунтується на законі Джоуля-Ленца [27]: кількість тепла, що виділяється струмом в провіднику, прямо пропорційне силі струму І, падінню напруги на провіднику U і проміжку часу його проходження Dt, тобто

                                             Q = І×U×Dt.                                          (7.1)

При досягненні певного значення температури плавка вставка в запобіжнику руйнується, обриваючи електричне коло. Від струмів КЗ використовують плавкі запобіжники типів ПН-2, НПН-2, НПР, ПР-1, ПР-2, ПП, ППД, ПАР тощо. Очевидно, що запобіжники відносяться до робочого захисту: плавкі запобіжники відключають пошкоджену ділянку електричного кола за 5 ¸ 7 с, тому не можуть розглядатися як засоби захисту людини від ураження струмом (див. табл. 3).

Рис. 7.2. Плавкий запобіжник для житлових будинків

Рис. 7.3. Запобіжник промислових і побутових електронних пристроїв

У пускорегулюючих і комутаційних апаратах застосовуються теплові реле типів ТРН і ТРП, які вбудовані в магнітні пускачі серій ПА, ПМЕ, ПАЕ, ПМА, а також теплові розчеплювачі (біметалеві пластинки) автоматів середньої потужності серій А 3100, АП 50, АВМ тощо.

Теплові розчеплювачі використовують для захисту від струмових перевантажень та спрацьовують з витримкою часу. Зазначимо, що захист асинхронного двигуна від перевантаження та КЗ може здійснюватися тепловим реле тільки при наявності плавких запобіжників: при КЗ у двигуні нагрівач може перегоріти раніше, ніж реле відключить двигун.

                  а                                                           б

Рис. 7.4. Схема будови теплового реле типу ТРН (а) і теплове реле типу РТТ(б)

де:

1. Нагрівальний елемент.

2. Біметалічна пластина.

3. Важіль.

4. Контакти.

5. Пружина.

6. Кнопка повернення.

7. Штовхач реле ТРН.

8. Штанга розчеплювача.

9. Біметалічна пластина температурного компенсатора.

10. Движок уставки.

11. Ексцентрик.

Частіше всього для відключення споживачів електроенергії від струму КЗ застосовують аналогові електромагнітні релемаксимального струму (РМС), в яких під впливом електромагнітної сили замикаються контакти, видаючи сигнал на відключення вимикача електрообладнання, що захищається.Час спрацьовування реле струму практично миттєвий (Dt_с = 0,05¸0,1с).

Зазначимо, що реле –пристрій, у якому за досягнення певного значення вхідної величини X, вихідна величина Y змінюється стрибкоподібно та приймає скінченне число значень.

Слово реле виникло від англійського relay, що означало зміну втомлених поштових коней на станціях або передачу естафети (relay) втомленим спортсменом.Пристрій, який ми тепер називаємо реле, був включений у телеграфний патент Семюелем Морзе (1841 р.). Перше реле було винайдено американцем Дж. Генрі у 1831 р. і базувалася на електромагнітному принципі дії. Слід зазначити що перше реле було не комутаційним. Перше комутаційне реле винайдено американцем Бризом Морзе в 1837 р. яке надалі він використовував у телеграфному апараті. Пристрій, який ми тепер називаємо реле, був включений у телеграфний патент Семюелем Морзе (1841 р.).

Найчастіше, реле – це автоматичний пристрій, який реагує на зміни параметру (температури, тиску, освітленості тощо) і який, у разі досягнення параметром заданої величини, замикає або розмикає електричне коло (рис. 7.5, а). Цей пристрій застосовуються там, де потрібно контролювати електричне коло за допомогою сигналу з низьким енергоспоживанням з повною гальванічною розв'язкою, або де декілька схем повинні контролюватися одним сигналом. Реле широко використовувалися на телефонних станціях й в перших комп'ютерах для виконання логічних операцій.Нині, електромагнітні реле, завдяки простим принципом дії і високої надійності, отримали широке застосування в системах автоматики і в схемах захисту електроустановок. Нарис. 7.5, б показано проміжне реле– пристрій, який призначений для збільшення кількості (розмноження) числа контактів основного реле з метою реалізації потреби одночасного замкнення та розімкнення декількох електричних кіл, а також задля збільшення вимикальної здатності основного реле, оскільки його контакти часто не розраховані на комутацію великих струмів.

                  а                                                          б

Рис. 7.5. Загальний вигляд електромагнітного реле (а) і проміжне реле (б)

Реле класифікують за рядом ознак, серед яких належить виділити такі:

· рід вхідних фізичних величин, на значення яких вони реагують;

· функцій, які вони виконують у системах керування;

· конструкції тощо.

Реле зазвичай складається з трьох основних функціональних елементів: сприймального, проміжного та виконавчого.Ці елементи можуть бути виконані самостійно або об'єднані між собою.

Сприймальний (первинний) елемент визначає контрольовану величину та перетворює її в іншу фізичну величину. Сприймальний елемент у залежності від призначення реле та роду фізичної величини, на яку він реагує, може мати різні виконання як за принципом дії, так і за будовою. Проміжний елемент порівнює значення цієї величини із заданим значенням і, у разі його перевищення, передає первинний вплив, на виконавчий елемент.

 У залежності від конструкції сприймального елемента, реле поділяється на:

§ реле максимального струму або реле напруги, сприймальний елемент виконано у вигляді електромагніту;

§ реле тиску – у вигляді мембрани або сильфона;

§ реле рівня – у вигляді поплавця тощо.

Виконавчий елемент передає вплив від реле у керовані електричні кола. За будовою виконавчого елементу, розрізняють:

v Контактні реле. Контактні реле впливають на кероване коло, за допомогою електричних контактів, замкнених або розімкнених, стан яких, дозволяє забезпечити або повне замикання, або повний механічний розрив вихідного кола.

v Безконтактні реле. Безконтактні реле впливають на кероване коло, шляхом різкої (стрибкоподібної) зміни параметрів вихідних електричних кіл (опору, індуктивності, ємності) або зміни рівня напруги (струму).

За видом фізичних величин розрізняють механічні, електричні, теплові, оптичні, магнітні, акустичні та інші реле.

Окрім цього розрізняють:

Диференційне реле, що реагує на різницю значень певної фізичної величини.

Електромагнітні реле діляться на реле постійного і змінного струму. Реле постійного струму знайшли більше застосування, тому що вони вимагають використання шихтованого магнітопроводу (набраного з окремих аркушів), а також спеціальних заходів для усунення вібрації якоря.

Реле постійного струму діляться на нейтральні і поляризовані, а саме:

§ нейтральні реле однаково реагують на постійний струм обох напрямків, що протікає по його обмотці;

§ поляризовані реле реагують на зміну знаку фізичної величини (полярність керуючого сигналу).

ДВè Розглянемо будову та принцип дії електромагнітного реле постійного струму. Магнітопровід електромагнітного механізму реле складається з нерухомої і рухомої частин. Рухома частина називається якорем. Нерухома частина складається з осердя, що знаходиться всередині котушки реле, і ярма – частини магнітопроводу, яка охоплює котушку (рис. 7.6).

Рис. 7.6. Електромагнітні реле постійного струму: а) – з обертовим якорем, б) – з втяжним якорем,

де: 1 – котушка на каркасі; 2 – ярмо; 3 – осердя; 4 – якір; 5 – штифт відлипання (немагнітна прокладка); 6 – пружина зворотного руху; 7 – рухомі контакти; 8 – нерухомі контакти.

Робота електромагнітних реле заснована на використанні електромагнітних сил (ЕМС), що виникають у металевому сердечнику при проходженні струму по виткам його котушки. Електромагнітне тягове зусилля прямо пропорційне квадрату ЕМС, тобто не залежить від напрямку струму в обмотці реле. Ця сила обернено пропорційна квадрату довжини d повітряного зазору.

Деталі реле монтуються на підставі та закривають кришкою. Над сердечником електромагніту встановлений рухливий якір (пластина) з одним або кількома контактами. Навпроти них знаходяться відповідні парні нерухомі контакти.

В реле з обертовим якорем (рис. 7.3, а) електромагнітний механізм і контактний вузол закріплені на спільній ізоляційній основі 9. При протіканні струму по обмотці котушки 1, якір 4 притягується до осердя 3 і виконує оберт відносно точки опору А. При цьому, переміщуючи рухомий контакт 7, який розмикається з нерухомим контактом 8¢ і замикається з нерухомим контактом 8¢¢. Контакти закріплені на плоских пружинах 10, які служать і для підключення до зовнішнього кола. Коли струм в обмотці реле зникає, якір повертається в попередній стан.

В електромагнітному реле з втяжним якорем (рис. 1.4, б) при протіканні струму по обмотці котушки 1 якір 4 втягується всередину неї до опори в осерді 3. При цьому рухомі мостові контакти 7 розмикаються з нерухомими контактами 8¢ і замикаються з нерухомими контактами 8¢¢. Повернення якоря 4 в попередній стан, при відсутності струму в реле, здійснюється під дією пружини зворотного руху 6. Як і в реле з обертовим якорем, для покращення якоря служить штифт відлипання 5. Для повернення якоря в початковий стан може бути використана сила тяжіння якоря. ƒ

ДВè Розглянемо будову та принцип дії електромагнітного реле змінного струму (рис.7.7). Реле змінного струмуспрацьовують при подачі на їх обмотки струму певної частоти, тобто основним джерелом енергії є мережа змінного струму. Конструкція реле змінного струму нагадує конструкцію реле постійного струму, тільки сердечник і якір виготовляються з листів електротехнічної сталі, щоб зменшити втрати на гістерезис і вихрові струми.

Реле змінного струму функціонує так. При подачі в обмотку реле змінного струму якір також буде притягуватись до осердя. Це пояснюється тим, що згідно з рівнянням (1.13), електромагнітне силове зусилля пропорційне квадрату МРС, а отже, і квадрату струму в обмотці. І тому, хоча змінний струм періодично змінює свій напрям, знак силового зусилля не буде залежати від напрямку струму. Таким чином, завжди буде діяти саме сила притягування, а не сила відштовхування.

Рис. 7.7. Схема реле змінного струму з короткозамкненим витком

Принцип роботи реле змінного струму полягає у наступному. Змінний магнітний потік Ф_осн. основної обмотки w_осн. проходячи через розрізану частину сердечника, ділиться на дві частини. Частина потоку Ф₂ проходить через екрановану половину полюса перетином S_d2, у якій розміщається короткозамкнена обмотка (екран), а інша частина потоку Ф₁ проходить через неекрановану половину полюса перетином S_d1. Потік Ф₂ наводить у короткозамкненому витку ЕРС_кз, яка створює струм I_кз. При цьому виникає ще один магнітний потік Ф_кз, який впливає на магнітний потік Ф₂ і викликає його відставання щодо потоку Ф₁ по фазі на кут φ = 60 ¸ 80°. Завдяки цьому результуюче тягове зусилля F_э ніколи не доходить до нуля, тому що потоки проходять через нуль у різні моменти часу.До різновидів реле змінного струму відноситься реле, що реагує на швидкість зміни вхідної величини.

Максимальне реле струму РТ40 призначене для застосування в схемах релейного захисту й автоматики як апарат, що реагує на збільшення струму в колах змінного струму. Конструкція цього реле подана на рис. 7.8.

Рис. 7.8.Спрощена схема конструкції реле РТ40

Основою реле є магнітна система, яка складається з П – подібного шихтованого осердя 1 і Г – подібного якоря 2. На вказаному осерді розташовані дві котушки 3 (з’єднаних послідовно або паралельно), кінці яких виведені на затискачі цоколя реле.

При проходженні робочого струму по обмотці реле виникає магнітний потік , який намагнічує рухомий якір. Електромагнітна сила, яка виникає при цьому, діє на якір створюючи обертовий момент, який повертає рухому систему з контактним містком 4. Замикання кола відбувається при дотику рухомих контактів до нерухомих 5, які приєднані до плошкових бронзових пружин 6, які створюють протидіючий момент. Для надійного спрацювання реле необхідно, щоб обертальний момент перевищував протидіючий момент пружини, а також моменти тертя та інерції рухомої системи. Рівність моментів визначає граничну умову, тобто умову спрацювання реле.

Очевидно, що для реле даного типу найбільш простим способом зміни струму спрацювання є зміна натягу пружини. Якщо зменшити закручування пружини 4, тобто стрілку вказівника уставки на шкалі реле повернути вліво, то струм спрацювання зменшиться. І, навпаки, при переміщенні вказівника уставок від крайнього лівого положення в крайнє праве струм спрацювання збільшується. Струм спрацювання реле РТ40 можна також змінювати шляхом перемикання котушок обмотки реле з послідовного з’єднання на паралельне.

Шкала уставок реле проградуйована на заводі для послідовного з’єднання котушок обмотки, за якого  з’єднують середні затискачі 4-6. При паралельному з’єднанні встановлюють дві перемички між затискачами 2-4 і 6-8. При при такому з’єднанні спрацювання уставки збільшується в два рази.ƒ

Різновид електромагнітного реле, який може обробляти велику потужність, потрібну для безпосереднього керування електродвигунами або іншими навантаженнями, відносяться до контакторів.

Контактор (лат. сontаctor – “стикання”) – двопозиційний контактний електричний апарат з самоповерненням, призначений для частих дистанційних включень і виключень силових електричних ланцюгів у нормальному режимі роботи електроустановки, та який дистанційно керується за допомогою рухового приводу. Примітка. Словосполучення “часті дистанційні включення і виключення силових електричних ланцюгів” означає часті комутації струмів, що не перевищують передбачених струмів перевантаження. Термін “комутація” означає процес перемикання електричних з'єднань.

Контактори як постійного, так і змінного струму містять:

· електромагнітну систему;

· контактну систему, що складається з рухомих і нерухомих контактів;

· дугогасну систему;

· систему блок-контактів (допоміжні контакти, що переключають ланцюги сигналізації та керування при роботі контактора).

На відміну від автоматичних вимикачів контактори можуть комутувати тільки номінальні струми, вони не призначені для відключення струмів КЗ.

Як правило, контактори застосовуються для комутації електричних ланцюгів промислового струму при напрузі до 660 В і струмах до 1 600 А.

Керування контактором здійснюється за допомогою допоміжного ланцюга, зазвичай змінного струму, що проходить по котушкам контактора, напругою 24, 42, 110/127, 220 або 380 вольт. Для забезпечення безпеки при обслуговуванні контактора величина оперативного струму повинна бути значно нижче величини робочого струму в комутованих ланцюгах. Контактор не має механічних засобів для утримання контактів у включеному положенні, при відсутності керуючої напруги на котушці контактора він розмикає свої контакти. Для утримання контактів в робочому положенні застосовується схема “самопідхоплення” з використанням пари нормально-відкритих контактів або постійно існуючий потенціал, наприклад, напруга з виходу програмованого логічного контролера (ПЛК).

На рис. 7.9 показана принципова схема конструкції трифазного контактора.

Основні галузі застосування контакторів: управління потужними електродвигунами (наприклад, на тяговому рухомому складі – електровозах, тепловозах, електропоїздах, трамвайних та тролейбусних вагонах, на ліфтах), комутація ланцюгів компенсації реактивної потужності, комутація великих постійних струмів. Як правило, контактори застосовуються для комутації електричних ланцюгів промислового струму при напрузі до 660 В і токах до 1600 А. Для використання в якості контактора можуть застосовуватися керуючі реле (англ. сontrol relay), що мають нормально відкриті пари контактів.

Рис. 7.9. Принципова схема конструкції трифазного контактора,

де: 1 – котушка; 2 – пружина; 3 – рухома частина; 4 – система блок-контактів (замикальні контакти)

На рис. 7.10 показаний контактор шахтний КВТн – 400 /1.

Рис. 7.10. Контактор шахтний КВТн – 400 /1

Магнітний пускач або пускач(МП, starter) – електромеханічний комутаційний апарат, призначений для керування живленням електродвигунів: їх пуску, розгону, забезпечення неперервної роботи, відключення живлення та захисту електродвигунів від перевантажень.

Іншими словами, МП – це електричний апарат низької напруги, призначений для дистанційного керування (пуску, зупинки, зміни напряму) і захисту асинхронних електродвигунів малої і середньої потужності з короткозамкнутим ротором. Існують МП нереверсивні і реверсивні. Випускаються також спеціальні МП для перемикання обмоток багатошвидкісних електроприводів.

ДВèЗахищений пускач (англ. protected starter) – це комплектний апарат, який складається з пускача, комутаційного апарата з ручним керуванням та апарата захисту від коротких замикань, змонтованих та з'єднаних за інструкцією виробника в оболонці або без неї.

Комбінований пускач (англ. combination starter) – це захищений пускач, змонтований та з'єднаний у спеціалізованій оболонці на заводі.

Пускачі для запуску потужних (від 1 кВт і більше)двигунів облаштовуються пристроями гасіння електричної дуги, яка виникає під час комутації між силовими контактами пускача внаслідок індуктивної природи навантаження.

Пускач у вибухонебезпечному виконанні служить для дистанційного керування електродвигунами гірничих машин і механізмів, які працюють у підземних гірничих виробках.

Пускачі поділяють на:

1) нереверсивні (призначені для пуску й зупинення двигунів);

2) реверсивні (які змінюють напрямок обертання ротора двигуна).ƒ

ПèУ залежності від способу пуску та зупинення обертання двигуна розрізняють пускачі:

§ прямого пуску (англ. direct-on-line starter);

§ реостатні роторні пускачі (англ. rheostatic rotor starter);

§ реостатні статорні пускачі (англ. rheostatic stator starter);

§ автотрансформаторні пускачі (англ. auto-transformer starter);

§ пускачі типу “зірка – трикутник” (англ. star-delta starter).ƒ

Пускач у своїй основі містить контактор,який укомплектовано додатковими приладами: тепловим реле (ТР), плавкими запобіжниками (які з’єднують апарат з мережею), кнопками керування (КП) та додатковою контактною групою чи автоматом для пуску електродвигуна (ЕД).

Теплове реле(ТР), яке входить до складу пускача, захищає обмотку двигуна, а відтак і мережу живлення, від перевантажень, але не забезпечує захист мереж від коротких замикань. Крім того, пускач не обов'язково має функцію роз'єднання. Так звані захищені й комбіновані пускачі крім захисту мереж від коротких замикань, забезпечують й виконання функції роз'єднання (рис. 7.11).

Рис. 7.11. Схема нереверсивного магнітного пускача:

де: ГК –головні контакти; КТР – контакти теплового реле; ОР – обмотка реле (контактора); ТР – теплове реле; БК – блок-контакти; КП– кнопковий пульт управління; ЕД (ЭД)– електродвигун.

Принцип роботи магнітного нереверсивного пускача

При натисканні на кнопку ПУСК кнопкового пульту (КП). на обмотку реле (ОР)контактора подається подається напруга, контактор спрацьовує і виникає відносно невеликий струм керування. Як результат цього, намагнічується сердечник, який втягує якір з головними контактами (ГК). Відбувається замикання нерухомої і рухомої контактної площадки: замикаються головні контакти ГК і блок-контакти БК, і напруга від трифазної мережі надходить до електродвигуна –здійснюється запуск електродвигуна.Щоб вимкнути навантаження, необхідно розірвати електричне коло. Блок-контакти (БК) шунтують контакти кнопки, що натискується, що дозволяє відпустити її після запуску двигуна.

З натисненням кнопки СТОП, розташованій на панеліКП, коло живлення ОР розривається і головні контакти (ГК) розмикаються. При цьому відбудеться знеструмлення котушки, а контактні пружини, повертають якір в попереднє положення.

Зазначимо, що при різкому зростанні сили споживаного струму унаслідок перевантаження або несправності електродвигуна спрацьовує теплове реле ТР і розмикає контакти КТР, включені в ланцюг живлення ОР . Номінальний струм спрацьовування ТР від 0,2 до 200 А.

Принцип роботи магнітного реверсивного пускача

Реверсивний МП обладнаний двома контакторами, що блокуються між собою механічно і електрично, при цьому у включеному положенні може знаходитися лише один з контакторів. При почерговому включенні контакторів перемикаються фази живлення і напрям обертання електродвигуна змінюється (рис. 7.12).

Рис. 7.12. Принципіальна схема реверсивного МП

МП загального призначення виготовляється на напругу змінного струму 127, 220, 380 і 500 В. Номінальний струм через силові контакти від 6 до 400 А , номінальний струм блоку-контактів 6 ¸ 10 А. При нормальному режимі роботи МПдопускають 3 ¸5 (інколи до 10) млн. циклів включення - виключення.

Магнітні пускачіможуть працювати з частотою 150 ¸ 1200 вкл / год , а магнітні пускачімалої потужності – з частотою до 3000 вкл / год. Випускаються магнітні пускачіу звичайному, захищеному та вибухобезпечному виконанні.

Підсумовуючи зазначимо, що з технічної точки зору, магнітний пускач – це, по суті, не що інше, як контактор, але більш досконалий (модифікований), з більш широким набором функцій (див. рис. 7.13). Досягається це через комплектування різними додатковими вузлами, що переводить його в ранг комбінованих пристроїв, які дозволяють:

· підключати і відключати електродвигун від ланцюга;

· здійснювати реверс (зміна напрямку обертання);

· забезпечувати захист двигуна від перевантажень (спрацьовує теплове реле);

· здійснювати аварійне відключення при обриві фаз;

· підтримувати роботу ланцюгів управління, в яких використовуються пускові органи;

· контролювати та оповіщувати про роботу силових ланцюгів управління.

Практично будь-пускач складається з наступних основних частин:

1. Електромагнітна частина. Це котушка, яка складається з двох роздільних пластинчастих блоків: рухомого (якір) і нерухомого (сердечник). Складальна схема магнітних елементів обрана, щоб знизити номінали виникаючих вихрових струмів.

2. Система головних контактів. Одна пара контактів розташована на блоці з якорем, маючи з ним механічний зв’язок. Друга пара контактів розташован  на корпусі. Ці контакти використовуються, коли необхідно комутувати потужні силові навантаження.

3. Система блокувальних контактів–додаткова підпружинена пара контактів для комутації в керуючих колах.

4. Система повернення. У більшості випадків являє собою пружину, яка повертає якір у вихідне положення після обриву живлення, тобто розмикає головні контакти.

Рис. 7.13. Магнітний пускач