Ізолювальні приміщення, зони та площадки

___________________________________________________________________

Ізолювальні (непровідні) приміщення. Ізолювальна площадка. Ізолювальна зона. Вимоги ПУЕ до ізолювальних приміщень, зон і площадок.

_____________________________________________________________________________

Ізолювальні (непровідні) приміщення– приміщення, в яких захист від непрямого дотику забезпечується високим опором підлоги і стін і в яких відсутні заземлені провідні частини.

Термін “ізолювати” означає усунути провідність між різними провідниками. Як відомо [38], активна провідність G, См (сіменс)ділянки кола– це величина, обернена активному опору цієї ділянки:

                                         G = 1 / RºI / U ,                                       (6.4)

де U і I– відповідно падіння напруги та сила струму на вказаній ділянці кола.

В цехах настроювання електро-, радіо-  і електронної апаратури поверхні стін і підлоги, елементи будівельних і технологічних конструкцій, а також робоче місце облицьоване ізоляційним матеріалом. Це виключає при роботі настроювачів можливості попадання під напругу дотику та напругу кроку.

Ізолювальна площадка– це площадка, на якій захист від непрямого дотику забезпечується високим опором настилу і в якій відсутні заземлені провідні частини.

Наявність ізолювальної площадки спричиняє суттєве обмеження струму через людину при доторканні до частин електрообладнання під напругою до значення не більше порогового відчутного (табл. 5.12). Ізолювальні площадки використовують для обслуговування електрообладнання, в якому за технологічними причинами не виконано захисне заземлення корпусів. Конструкція площадки така, що працівник, який на ній стоїть, не може одночасно торкатися до незаземленого корпусу обладнання і до конструктивним елементам будинку або заземленим частинам іншого технологічного обладнання. Якщо підлога ізолювальної площадки металева, то застосовують вирівнювання потенціалів: незаземлений корпус електрично з’єднується з підлогою.

Аналогічно улаштовуються ізолювальні зони, які за площею значно більші за ізолювальної площадки.

Очевидно, що ізолювальні приміщення, зони і площадки як захід захисту від непрямого дотику дозволяється застосовувати в електроустановках напругою до 1кВ, які доступні тільки для обслуговуючого їх кваліфікованого персоналу.

Вимоги ПУЕ до ізолювальних приміщень, зон і площадок наступні:

1. Відкриті провідні частини необхідно розташовувати таким чином, щоб працівник не міг одночасно доторкнутися двох відкритих провідних частин або відкритої та сторонньої провідних частин, якщо вказані частини при пошкодженні основної ізоляції можуть виявитися під різним потенціалом (виконання цієї вимоги може бути забезпечено віддаленням вказаних провідних частин одна від одної на відстань межі досяжності руками, обладнання між ними бар’єрів, ізолюванням сторонніх провідних частин або поєднанням вказаних заходів).

2. Опір ізолювальної підлоги і стін таких приміщень, зон і площадок в будь-якій точці відносно локальної землі повинно бути не нижче:

a) 50 кОм – для електроустановок з номінальною напругою до 500 В включно (U_н£ 500 В);

b) 100 кОм – для електроустановок з номінальною напругою вище 500 В (U_н> 500 В);

3. Якщо опір в будь-якій точці відносно локальної землі менше вказаних значень, то такі приміщення, зони і площадки не слід розглядати як заходи захисту від ураження електричним струмом.

4. В ізолювальних приміщеннях, зонах, площадках не слід застосовувати захисний провідник.

5. В ізолювальних приміщеннях, зонах, площадках необхідно передбачати заходи проти заносу потенціалу сторонніми провідними частинами (наприклад, переносним або пересувним електрообладнанням класу I, металевими водопровідними трубами тощо).

6. Підлога та стіни ізолювальних приміщень, зон, площадок не повинні зазнавати впливу вологи.

___________________________________________________________________