ІІ. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ в 70-х ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 80-х рр.

Тема: МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

І. ВИНИКНЕННЯ І РОЗГОРТАННЯ "ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ" 40-60-х рр.

1 Початок "холодної війни"

Після, закінчення Другої світової війни сталінське керівництво Радянського Союзу сподівалося встановити свій контроль у кра­їнах, звільнених Радянською армією, привести до влади комуні­стичні уряди і в такий спосіб створити навколо себе зону з друж­ніх і залежних від СРСР держав.

Своєю чергою, керівні діячі США за підтримки уряду Великої Британії прагнули не допустити пе­реходу країн Центральної та Південно-Східної Європи під конт­роль Радянського Союзу і не дозволити поширення комуністич­ного тоталітаризму на нові території.

Черчилль запропонував створити для бо­ротьби проти СРСР і комунізму "асоціацію народів, котрі розмо­вляють англійською мовою", яка володіла б ядерною зброєю імогла б розраховувати на військову перевагу над Радянським Союзом. Ця промова вважається початком "холодної війни", '

Своєю чергою, Радянський Союз взяв активну участь у роз­палі "холодної війни". Він почав провадити активний зовнішньояолітичний курс, розширювати зону свого впливу на сусідні держави, незважаючи на інтереси народів цих країн і світову громадську думку.

Отже, "холодна війна" мала як внутрішні, так і зовнішні при­чини.

Внутрішні причини:

1) зростання впливу військовиків на внутрішньо- та зовніш­ньополітичний курс СРСР та США;

2) мілітаризація за роки другої світової війни економіки (ство­рення військово-промислового комплексу), суспільних інститутів і масової свідомості;

3) пошук зовнішньополітичного "ворога" як засіб консолідації суспільства.

До зовнішніх причин належать:

1) перетворення СРСР і США на наддержави і виникнення іж ними гострих протиріч із питань повоєнного устрою світу;

2) встановлення радянської моделі тоталітарного суспільства країнах Східної Європи і протидія цьому процесу з боку США;

3) боротьба за "сфери впливу" між СРСР і США в різних егіонах світу,

"Холодна війна" стала новим виявом основної тенденції сві­тового розвитку у XX ст. — боротьби між демократією і тоталі­таризмом.

Вона знайшла своє втілення в активній участі в регіональних конфліктах, установленні економічних блокад, гонці ракетно-ядерних і космічних озброєнь, боротьбі розвідувальних служб, ідеологічних диверсіях, глобальному військовому проти­стоянні, стратегії взаємного ядерного залякування тощо.

Хронологічно "холодну війну" можна переділити на два основні періоди:

1) 1946 - 1975 рр.;

Кінець 80-х рр.

"Холодна війна" вилилась у протистояння військово-політич­них блоків у Європі та інших регіонах світу.

Першою серйозною сутичкою в Європістала "берлінська криза".

Вона виникла 1948 р. після введення у західній частині Німеччини нової грошової одиниці. Радянська сторона розціни­ла цю акцію як крок, що веде до розколу країни.

Скориставшись із того, що в угоді про статус окупованого Берліна не були передбачені конкретні зобов'язання СРСР із за­безпечення транспортним зв'язком західних секторів міста, 24 червня 1948 р. Радянський Союз перекрив транспортні артерії Західного Берліна і Західної Німеччини. Фактично було встанов­лено блокаду Західного Берліна. Блокада тривала 324 дні — з 24 червня 1948 р. до 12 травня 1949 р., коли на конференції в Нью-Йорку колишні союзники домовилися про компромісні умо­ви її скасування.

У тяжкі дні "берлінської кризи" постачання двохмільйонного міста всім необхідним перебрала англо-американська авіація. Було встановлено "повітряний міст", яким мешканці Західного Берлі­на отримували продовольство, медикаменти, паливо, машини та інші товари.

Війна в Кореї.

Міжнародна напруженість зростала, "холодна війна" кілька разів перетворювалася на "гарячу". У 1950—1953 рр. розгорнулися бойові дії на Корейському півострові.

Карибська криза.

Ще одна серйозна загроза світові вини­кла 1962 р. під час Карибської кризи.

США різко негативно по­ставилися до революції на Кубі. У 1961 р, вони підтрима­ли висадження контрреволю­ційних груп на територію Куби, Ф.Кастро звернувся яо допомогу до СРСР. Радянське керівництво вирішило розміс­тити на острові ядерні ракети середнього радіуса дії.

Довідавшись про це, президент Дж.Кеннеді оголосив про встановлення з 22 жовтня 1962 р. морської блокади Куби і про огляд усіх радянських кораблів, які пливли до острова. Водночас радянські та американські війська було приведено у стан бойової готовністі. Ніколи раніше небезпека ядерної війни не була настільки реальною, як у ті дні.

Рух за мир

Перший всесвітній конгрес прихильників мирувідбувся у квітні 1949 р. одночасно в Парижі й Празі. На ньому було започатко­вано рух за роззброєння і збереження миру. Цей рух набув ши­рокого поширення в різних кутках земної кулі. Підтвердженням того слугував факт збирання підписів під Стокгольмським звер­ненням проти загрози ядерної війни. Це звернення було прийня­то в березні 1950 р. постійним комітетом всесвітнього конгресу прихильників миру на сесії у Стокгольмі (Швеція). У документі йшлося про необхідність установити суворий контроль за вироб­ництвом ядерної зброї, про заборону її застосування, про оголо­шення "воєнними злочинцями" тих державних діячів, які перши­ми його використають.

Спроби роззброєння.

Договір про заборону випробувань ядерної зброї.

Проблеми роззброєння були в центрі уваги світової громадськості, зокрема сесій Генеральної Асамблеї ООН у 50—60-х рр. XIV сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1959 р. ухвалила езолюцію на підтримку ідеї загального і повного роззброєння, однак в умовах "холодної війни" ця резолюція мала декларативний характер.

Першим реальним крокомна шляху роззброєння став Мос­ковський договір про заборону ядерних випробувань у трьох середовищах: у повітрі, під водою та в космосі, підписаний 5 серпня 1963 р. головами урядів СРСР» США, Великої Британії — трьох тодішніх ядерних держав.

Переговори, що передували підписанню договору, йшли важ­ко. Каменем спотикання було питання про контроль. Нарешті, всі погодилися, що вибухи в трьох сферах можна контролювати національними засобами без міжнародного контролю.

 Тільки підземні ядерні вибухи було дозволено, але надалі відповідні переговори було проведено й щодо них. На жаль, Франція й Китай, які створили свої ядерні арсенали пізніше, не приєдналися до договору 1963 р. і продовжували випробування в атмосфері.

Проте Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї мав велике значення, позаяк був першою конкретною уго­дою з обмеження гонки озброєнь. Згодом до Московського дого­вору приєдналося понад 130 держав світу. У 1963 р. Генеральна Асамблея ООН закріпила своїм рішенням радянсько-американ­ську домовленість "не розміщувати в космічному просторі будь-які об'єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення",

ІІ. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ в 70-х ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 80-х рр.

Першим внеском в оздоровлення міжнародної ситуації в 70-ті рр, стали радянсько-американські переговори на найвищому рівні, що відбулися в 1972—1974 рр.

 У лютому 1972 р. президент США Р. Ніксон у своєму посланні до конгресу заявив, що у виробництві ядерної зброї між СРСР і США досягнуто паритету. Це стало поштовхом до початку переговорів, унаслідок яких було під­писано "основи взаємовідносин між СРСР і США":

1. Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО), що має безстроковий характер;

2. Тимчасову угоду про деякі засоби в царині обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ-1), укладену терміном на 5 років;

3. Угоду про запобігання ядерної війни. Важливе значення мала й підписана 1972 р. Великою Британією, СРСР і США;