Будівельний комплекс регіону

На сьогодні незбалансований з виробничими програмами. Необхідно відновлювати і нарощувати виробничі потужності, оскільки йде тенденція до зростання обсягів будівництва як в промисловості, так і в соціальному напрямку. Цього вимагають можливості зростання обсягів капітальних вкладень у народне господарство.

Агропромисловий комплекс

1. Розвиток крупнотоварного виробництва.

2. Покращання селекційної роботи в рослинництві і тваринництві.

3. Оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва.

4. Застосування механізму регулювання та прогнозування ринків

сільськогосподарської продукції і продовольства.

5. Забезпечення належної якості сільськогосподарської продукції і

продовольства.

6. Наукове забезпечення ведення агропромислового виробництва.

7. Розвиток дорадництва в сільській місцевості.

8. Забезпечення комплексного і сталого розвитку сільських територій за рахунок

спільного використання коштів державного і місцевого бюджетів.

Транспорт

- розвиток транспортно-дорожнього комплексу на довгострокову перспектив у

на снові комплексного розв'язання проблеми збалансованого розвитку залізнич-

ного, авіаційного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства;

- розбудова і облаштування внутрішньообласної мережі автомобільних доріг

всіх категорій, мостових переходів;

- розвиток міських транспортних систем, вулично-дорожнього господарства;

- реконструкція, ремонт, оновлення і переобладнання матеріально-технічної

бази підприємств залізниці по області;

- електрифікація дільниці Ходорів – Івано-Франківськ;

- оновлення рухомого складу фірмового поїзда Київ – Івано-Франківськ;

- відкриття нових залізничних маршрутів;

-- налагодження роботи аеропорту м.  Івано-Франківськ

Зовнішньоекономічна діяльність

Експорт Карпатського регіону становить всього 5,3 % у загальному експорті України, але його продукція є досить важливою: хімічна і нафтохімічна, машини, деревина і вироби з неї, меблі, м'ясо, вовна, плодоовочеві консерви та інша сільськогосподарська продукція. В експортній діяльності задіяні понад 2,3 тис. підприємств. Валютні надходження дозволяють підтримувати і розширювати виробничий потенціал, особливо в експортному секторі.

Імпорт регіону становить 5,1 % від всього по Україні. В першу чергу, імпортуються вироби критичного напрямку - ліки, нафта, газ, специфічна сировина тощо. Сальдо експорту-імпорту є додатнім (в межах 65 млн. дол. США за 2005 р).

Подальший напрямок покращення зовнішньоекономічної діяльності - це вдосконалення структури експорту, підвищення її конкурентоспроможності.

Розвиток соціальної сфери

1. Розвиток інфраструктури науки і освіти (вищої, професійно-технічної, 

середньої), науково-дослідної діяльності, формування інституцій

технологічного розвитку та інновацій.

2. Запровадити європейські та світові стандарти якості освіти шляхом

запровадження у навчальних закладах регіону систем управління якістю 

освітніх послуг відповідно до національних та міжнародних стандартів ISO

серії 9000.

3. Посилити взаємодію та співробітництво вищих навчальних закладів і

науково-дослідних установ області із суб'єктами підприємництва, місцевими 

органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування

4. Впровадження сучасних технологій діагностики, лікування та профілактики.

5. Зміцнення матеріально-технічної бази мережі лікувально-профілактичних

закладів області.

6. Реформування системи первинної медико-санітарної допомоги на засадах

сімейної медицини.

7. Забезпечення дитячих лікарень та родопомічних закладів апаратурою для

Екологічна ситуація

1. Збереження та стале використання біологічного і ландшафтного різноманіття,

розвиток екологічної мережі.

2. Розвиток системи моніторингу довкілля, екологічної інформаційної системи,

екологічної освіти та виховання.

Основні методи регулювання галузевих пропорцій

Для регулювання галузевих пропорцій в умовах ринкової економіки використовуються фінанси підприємств і державний бюджет. При цьому підприємства шукають на фінансовому (страховому) ринку зони найбільш вигідного доповнення фінансових ресурсів, що є в їхньому розпорядженні: купують акції інших підприємств, інвестують свої засоби в нерухомість, надають їхній у борг банкам і державі і т.д. Держава ж регулює галузеву структуру суспільного виробництва, використовуючи свій бюджет і позабюджетні фонди, проводячи активну амортизаційну й митну політику, впливаючи на ціни тощо. У державному механізмі регулювання галузевих пропорцій однаково важливі як платежі в бюджет (доходи), так і бюджетне фінансування (витрати).

Економічні методи регулювання галузевої спеціалізації

Державне регулювання розвитку окремих галузей використовує ряд економічних методів.

До економічних методів відносяться:

1) бюджетно-фінансова політика;

2) податкова політика;

3) державні пільги і преференції.ї

Організаційні методи регулювання галузевої спеціалізації.

До організаційних методів регулювання галузевої спеціалізації відносяться:

1)формування цільових галузевих програм;

2)формування системи державних замовлень на продукцію окремих галузей;

3)сприяння формуванню наукових центрів розвитку окремих галузей;

4)законодавча база, яка регулює розвиток галузі.

Основні типи структур підтримки галузевого підприємства.

Бізнес-центри - це недержавні підприємницькі структури, створені на суспільних засадах за сприяння місцевої влади та іноземних організацій з метою підтримки підприємств в окремому регіоні.

Бізнес-інкубатори – це самостійне підприємницьке утворення, метою якого є створення і розвиток нових підприємств.

Головне призначення – переважна підтримка малого інноваційного бізнесу. Вченим-інженерам, винахідникам, які мають бажання організувати власний бізнес надається інкубатором пільговий доступ до всього необхідного для реалізації їх ідей.

Науково-технічні парки – це комплекс дослідницьких інститутів, лабораторій, дослідницьких підприємств, які створені на заздалегідь підготовленій території, поблизу великих університетів з розвинутою інфраструктурою.

Кластери – це територіально-галузеві або добровільні об’єднання підприємств, які тісно співпрацюють з науковими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності своєї продукції та економічного розвитку регіону.

На основі кластерів формується галузева інфраструктура, в межах якої відбувається конкуренція між окремими підприємствами, але на рівні галузі вони об’єднують свої зусилля, що дає їм можливість отримати додаткові конкурентні переваги.

Наукогради – це організаційні утворення, діяльність яких направлена на розвиток муніципальних утворень з градоутворюючим наукововиробничим комплексом.

Технополіси – організаційні форми об’єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнесів-інкубаторів на визначеній території з метою об’єднання зусиль і надання могутнього імпульсу для економічного розвитку регіону.