Інформаційні ресурси: можливості оцінки

У процесі оцінки інформації важливим є питання визначення кількості отриманої інформації. Традиційною одиницею виміру є біт – одиниця виміру інформації в комп’ютерній техніці, але в цьому випадку нехтується зміст отриманих даних, що викликає велику похибку вимірювання. Для зменшення такої похибки застосовується підхід одного із засновників теорії інформації Шеннона – імовірнісний метод. В основі цього підходу лежить обчислення кількості інформації на основі підрахунку кількості переданих символів з коригуванням цієї кількості на ймовірність їх передачі по інформаційному каналу. Недоліком такого підходу є те, що в даному випадку нехтується контекстна інформація, цінність інформації для споживача, її зміст.

Вирішенням цієї проблеми може бути використання споживацького підходу до визначення кількості інформації.

Відповідно до споживацького підходу мірою кількості інформації є її визначеність, а формула загальної (визначена плюс невизначена) кількості інформації про конкретний об’єкт має вигляд:

де п – кількість параметрів, які характеризують п властивостей об’єкта; i – кількість загальної (визначена плюс невизначена) інформації; i1,i2,....in – кількість інформації, яка припадає на кожний із n параметрів, у відносних частках від загальної кількості інформації про цей об’єкт.

При рівнозначності вкладу кожного із n параметрів, формула (9.1) спрощується:

де і — кількість інформації у відносних частках від загальної кількості інформації про об’єкт, яку забезпечує кожний із п рівнозначних параметрів.

Формули (9.1, 9.2) дають чітке уявлення щодо кількості визначеної (відомої) і невизначеної (невідомої) інформації, числові значення яких обумовлюються визначеністю чи невизначеністю того чи іншого параметра об’єкта. Кількість визначеної інформації про об’єкт змінюється дискретно у відповідності до зміни числа визначених параметрів. Вона може бути повною (i = 1), частковою (0< i<1) чи відсутньою (i=0).

Споживацький підхід дозволяє також вирішити проблему визначення загальної одиниці кількості інформації, яка виникла у зв’язку з бурхливим розвитком інформатики. Біт не може бути такою одиницею, тому що машинна інформація втратила безпосередній зв’язок з носієм інформації – первинними відомостями про об’єкт, потрібний споживачеві. Пропонують різні варіанти визначення загальної одиниці кількості, зокрема, ранжируваний біт як „інформаційну одиницю, яка відображає величину системної, соціальної цінності конкретного повідомлення”. Непридатність ранжируваного біта як загальної одиниці кількості інформації очевидна, оскільки ранжування здійснює людина (експерт).

Відповідно до споживацького підходу, як загальна одиниця кількості інформації про конкретний об’єкт, може бути використана загальна (визначена плюс невизначена) кількість інформації, необхідна певному споживачеві для конкретного використання. Слід зазначити, що апріорно в мовній практиці загальна кількість потрібної користувачеві інформації вже давно виступає як одиниця кількості інформації. Так, наприклад, коли інженер виправдовується за невиконання технічного завдання, то мотивує це тим, що володіє тільки половиною (третиною тощо) потрібної для розробки інформації.

Як уже відмічалося, визначеність потрібної користувачеві інформації може бути повною, тому загальну одиницю кількості інформації пропонується назвати „повна”. Отже, одна „повна” – це та загальна кількість первинної інформації у відносному вигляді про конкретний об’єкт, яка повністю (на 100%) відображає властивості об’єкта в обсязі, потрібному користувачеві. Залежно від потреб користувача обсяг „повни” може змінюватися, але значення її завжди і=1.

Особливістю „повни”, як мірної одиниці, є її максимальне значення. Всі відомості щодо кількості інформації про конкретний об’єкт є похідними від „повни” і являють собою її частку. Ще однією особливістю є те, що „повна” як об’єктивна одиниця правомірна в межах, заданих користувачем. Для одного і того ж предмета, явища чи процесу ці межі можуть бути різними для різних користувачів.

В питаннях оцінки вартості інформації, доцільним є використання підходів традиційних для нематеріальних активів підприємства. Основними з них є:

1) витратний;

2) ринковий;

3) дохідний.

Актуальним питанням оцінки інформації є оцінка її якості. У цьому випадку важко відмовитись від суб’єктивних підходів, тобто використання методів експертної оцінки. Разом з тим, якість інформації не може бути оцінена кількісно, адже багато з її характеристик не мають числового вираження, тобто необхідна методика, яка б давала можливість виробити комплексну оцінку якості інформації з використанням як її числових, так і змістових характеристик. Одним із варіантів такого підходу є метод невартісного синтезу.

Розглянемо механізм невартісного синтезу із застосуванням балів на прикладі отримання однозначної оцінки науково-технічної інформації, значення якої зростає по мірі розвитку в Україні виробництва наукомісткої продукції. Така оцінка набуває підвищеного значення в тих випадках, коли дану інформацію важко чи взагалі неможливо виміряти величиною економічного ефекту чи за допомогою іншого кінцевого результату.

Запропонований механізм невартісного синтезу інформації такого змісту передбачає орієнтацію як на важливість об’єкта, котрий характеризується, так і на повноту інформації стосовно нього (див. табл. 5.8 і 5.9). Важливість об’єкта характеризується науковою цінністю, новизною, ступенем вирішення проблеми за кордоном і в Україні, можливістю реалізації результатів вирішення проблеми і масштабом реалізації, критичністю інформації. Повнота інформації характеризується вичерпністю, достовірністю, актуальністю інформації, простотою обробки, доступністю отримання. Кожна з цих ознак має декілька рівнів значущості.

Таблиця 5.8 - Оцінка важливості інформації

Наприклад, масштаб реалізації має три рівні (застосування на підприємствах декількох видів економічної діяльності, застосування в одному виді економічної діяльності на декількох підприємствах, застосування на одному підприємстві), а доступність інформації чотири рівні (інформація в мережі Інтернет, інформація в друкованих виданнях, інформація багатопрофільних наукових установ, інформація спеціалізованих наукових установ).

Таблиця 5.9 - Оцінка повноти інформації

Таким чином, така модель оцінки інформації за допомогою невартісного синтезу будується на двох компонентах, що дозволяють судити стосовно важливості об’єкта, який оцінюється, та повноти інформації щодо цього об’єкта.

Кожен рівень тієї чи іншої ознаки має певну кількість балів (див. табл. 9.13 і 9.14). Наприклад, першому рівню новизни об'єкта присвоєно 10 балів, а другому рівню достовірності інформації – 3 бали. На основі балів визначається ступінь важливості об’єкта і ступінь повноти інформації, для чого своєчасно готуються нормативні шкали – шкала важливості об’єкта і шкала повноти інформації (табл. 9.15 і 9.16). Отримані значення ступеня важливості об'єкта і повноти інформації використовуються для визначення категорії інформації.

Передбачені три ступені важливості об’єкта (особливо важливий об’єкт, просто важливий і ординарний; три ступені повноти інформації (повна інформація, часткова інформація і фрагмент інформації).

Під критичністю інформації для підприємства, розуміється необхідність даної інформації для безперебійного функціонування системи управління, наприклад, впровадження інновацій є неможливим без технічних умов виробництва, креслень тощо.

Кожна оцінювана інформація розглядається за всіма 7 ознаками важливості об’єкта (див. табл. 9.8) і за всіма 5 ознаками повноти інформації (див. табл. 9.9).

Актуальність інформації розглядається із двох позицій: актуальність – як вік інформації, і актуальність – як наукова активність у певній сфері наукової діяльності. Оцінка актуальності інформації здійснюється за даними таблиці 9.10.

Відповідно до результатів присвоєння рівнів актуальності проводиться оцінка інформації в балах за даними табл. 5.11.

За сумою балів, присвоєних тому чи іншому рівню актуальності інформації, проводиться визначення ступеня актуальності інформації. Отриманий ступінь інформації і береться до уваги при оцінці повноти інформації у таблиці 9.9.

Таблиця 5.10 - Оцінка актуальності інформації

Таблиця 5.11 - Бальна оцінка рівнів актуальності об’єкта

Таблиця 5.12 - Ступені актуальності інформації

По кожній оцінюваній інформації підраховується сума балів, що набрана, виходячи з рівнів важливості об’єкта і повноти інформації (див. табл. 5.13 і 5.14).

Таблиця 5.13 - Бальні оцінки рівнів важливості об’єкта

За важливістю об’єкта інтервал суми балів складає 7–55, а за повнотою інформації – 5–24. Для кожного ступеня відведені під інтервали, наприклад, якщо сума балів важливості об’єкта складає 55, то йому присвоюється ступінь "особливо важливий" Або ж, якщо сума балів повноти інформації складає 11 балів, то їй присвоюється ступінь "часткова".

Таблиця 5.14 - Балові оцінки рівнів повноти інформації

На основі отриманих проміжних оцінок за ступенем важливості об’єкта і за ступенем повноти інформації визначається кінцева (комплексна, синтезована) оцінка об’єкта, що вивчається, і вимірюваної інформації у вигляді тієї чи іншої категорії.

Таблиця 5.15 - Нормативна шкала важливості об’єкта

Таблиця 5.16 - Нормативна шкала повноти інформації

Всього встановлено 5 категорій (табл. 5.17) найвища – перша категорія, а найнижча – п’ята категорія. Відповідну категорію отримують:

першу – повна інформація щодо особливо важливого об’єкта.

другу: а) повна інформація щодо важливого об’єкта;

б) часткова інформація щодо особливо важливого об’єкта.

третю: а) повна інформація щодо ординарного об’єкта;

б) часткова інформація щодо важливого об’єкта;

в) фрагмент інформації щодо особливо важливого об’єкта.

четверту: а) часткова інформація щодо ординарного об’єкта;

б) фрагмент інформації щодо важливого об’єкта.

п’яту – фрагмент інформації щодо ординарного об’єкта.

Отже, оцінка інформаційної бази вимагає застосування в більшості експертних методів, основним недоліком яких є суб’єктивність, що викликає певну неоднозначність результатів. Необхідність такої оцінки в сучасних умовах господарювання є безумовною, так як інформація є одним із основних ресурсів підприємства, що забезпечує його ефективне функціонування. Недостатня, неякісна інформація може призвести до прийняття неправильних управлінських рішень, що може викликати катастрофічні наслідки.

Таблиця 5.17 - Категорія інформації

Розглянуті методи оцінки інформаційних ресурсів характеризують їх з трьох аспектів: обсяг, вартість, якість. Використання цих підходів дозволяє розглянути наявні дані комплексно з врахуванням більшості властивостей інформації. Разом з тим дана методика потребує подальшого дослідження і розробки.