Статистика науково-технологічної та інноваційної діяльності

Тема 5. Глобальні науково-технічні та інформаційні комунікації в інноваційній сфері.

5.1. Теоретичні і практичні засади моніторингу інновацій

5.2. Статистика науково-технологічної та інноваційної діяльності

5.3. Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства: загальні положення

5.4. Склад інформації для створення наукомісткої високотехнологічної продукції

5.5. Інформаційні ресурси: можливості оцінки

5.6. Перспективи розвитку інформаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємства

Теоретичні і практичні засади моніторингу інновацій

Моніторинг економічної ситуації є комплексом дій: аналіз поточного стану й існуючих тенденцій розвитку; моделювання і прогнозування майбутнього розвитку; внесення коректив до існуючої системи державного регулювання з метою досягнення бажаних цілей або тенденцій розвитку країни. Це основні функції моніторингу, з яких випливає структура розробки системи економічного моніторингу. Має діяти система економічних показників, яка давала б кількісну комплексну оцінку економічного розвитку країни.

Ціль моніторингу сучасних проблем економіки можна сформулювати як постійне системне відстеження змін ситуації, її імітаційне моделювання та прогнозування.

Термін ,,моніторинг’’ трактується як спеціально організоване спостереження за станом будь-яких об’єктів.

Моніторинг, як форма організації інформаційних процесів у сфері управління економікою, пов’язана з обробкою економіко-статистичних даних, характеризується певними особливостями порівняно зі стандартною статистичною технологією:

– має чітко визначений цільовий характер, тобто є проблемно-орієнтованою системою, яка задовольняє інформаційні потреби органів управління в цілком конкретній проблемній галузі для розв’язання певних проблем, зокрема, для регулярної перевірки стану виконання прийнятих рішень в галузі економічної політики;

– аналіз ходу економічних процесів не обмежується фіксацією динаміки числових даних (статистика цифр), а включає також дослідження зв’язків різних економічних явищ і процесів (статистика зв’язків) та виявлення факторів, які впливають на досліджувані явища і процеси (статистика факторів), що знаходить вираз не лише у числовій, а й у якісній нечисловій інформації;

– безперервне спостереження за ходом економічних процесів охоплює, поряд з фіксацією подій, які вже відбулися, також короткострокове прогнозування їхнього розвитку на найближчу перспективу, чим досягається реалізація цільового характеру моніторингу;

– моніторинг виконує інтегруючу роль, об’єднуючи у цілісну систему цифрові і якісні (нечислові) дані, ретроспективну та короткострокову прогнозну (тенденції на найближче майбутнє) інформацію, а також систематичну інтерпретацію одержуваних даних.

Моніторинг інновацій – це безперервне комплексне спостереження і контроль за створенням, впровадженням, поширенням і використанням інновацій.

Вхідна інформація моніторингу заходів державної інноваційної політики поділяється на дві частини:

– дані про зміст заходів державної інноваційної політики;

– показники, що характеризують наслідки реалізації заходів інноваційної політики.

Процес збирання інформації для завантаження бази даних моніторингу включає декілька процедур, що здійснюються силами аналітиків:

а) відбір документів, виданих органами державної влади і управління, що містять заходи інноваційної політики (на початковому етапі роботи моніторингу, в період його випробування та відбору відповідних державних актів для завантаження бази даних може бути частковим – за певні роки або з певних розділів державної макроекономічної політики);

б) організація стеження за прийняттям нових державних актів інноваційної політики і залучення їх до масиву вхідної інформації моніторингу по мірі публікації актів;

в) вибірка з тексту державних актів та чітке формулювання заходів інноваційної політики;

г) експертне визначення очікуваних наслідків проведення заходів інноваційної політики та економічних показників, що характеризують ці наслідки (хід та ступінь виконання заходів);

д) представлення вхідних даних у формі, що відповідає прийнятій логічній структурі бази даних моніторингу (кодування їх для завантаження бази даних).

Після проведення перелічених процедур здійснюється завантаження бази даних моніторингу.

Метою створення системи моніторингу державних цільових програм різного рівня є інформаційна підтримка управління процесами формування, реалізації та контролю за виконанням державних цільових програм засобами інформаційних комп’ютерних технологій на основі створення і впровадження моніторингу державних цільових програм, виконання аналізу та підготовки необхідних управлінських рішень і рекомендацій щодо вдосконалення законодавчої і нормативної бази у цій сфері.

До структури системи моніторингу входять:

– блок збирання та попереднього аналізу інформації;

– блок формування та актуалізації баз даних;

– блок розробки інтерфейсу користувача та підтримки функціонування системи моніторингу;

– блок комп’ютерного аналізу інформації та моделювання варіантів рішень щодо оцінки та прогнозу стану управління державними цільовими програмами.

Об’єктів спостереження, тобто їх моніторингу, може бути безліч. Наприклад, моніторинг забруднення навколишнього середовища, моніторинг і захист гідросфери, моніторинг впровадження певного закону і наслідків від його дії, моніторинг окремих соціальних процесів, моніторинг громадської думки населення, моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів, моніторинг економіки тощо.

Статистика науково-технологічної та інноваційної діяльності

Моніторинг науково-інноваційної діяльності здійснюється на підставі даних державної статистичної звітності, аналітичної інформації центральних та регіональних органів державного управління, матеріалів спеціальних обстежень з окремих питань стосовно даного об’єкта моніторингу.

Нині існують такі групи показників, що описують деякі аспекти науково-технологічної та інноваційної діяльності. До них належать статистичні показники розвитку сфери досліджень і розробок (НДДКР), або статистика науки; статистика інновацій; патентна статистика; технологічний баланс платежів, що характеризують міжнародний трансфер технологій; бібліометричні дані про наукові публікації і індекс цитування.

Для моніторингу науково-технічної діяльності використовуються спеціальні форми статистичних спостережень у сфері науки, збирання і розробка яких здійснюється органами державної статистики. На основі цих форм звітності здійснюється систематичне (річне або квартальне) відстеження сфери досліджень і розробок (НДДКР) країни в цілому, окремого регіону чи певного виду економічної діяльності. Зокрема, це форми: №1-наука „Показники наукової та науково-технічної діяльності’’ до 2005р.; після 2005р. № 3-наука „Звіт про виконання науково-технічних робіт’’; форма 5-наука „Звіт про виконання завдань науково-технічних програм’’; ДН – „Картка обліку доктора наук’’ і КН „Картка обліку кандидата наук’’.

За минулий, більш ніж п'ятнадцятирічний період, кількість організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи, в нашій країні зменшилась на 10,3 %. в основному за рахунок організацій академічного сектору науки – на 30,3 % і вузівського сектору – на 17,8 %. Одночасно суттєво скоротилася кількість організацій заводського сектору науки – на 27,0 % (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 - Організації, які виконують наукові та науково-технічні роботи, за секторами

У 2010 році майже половина організацій (46,8%), що виконували наукові та науково-технічні роботи, відносилися до підприємницького сектору, кількість яких становила 610 одиниць. В державному секторі зосереджено 514 організацій (39,5% загальної їхньої кількості). У секторі вищої освіти наукову діяльність здійснювали 178 (13,7%) організацій, у приватному неприбутковому секторі – 1 організація.

З 2006 року організації та підприємства, які виконують лише науково-технічні послуги, звіт не складають. Отже, при формуванні інформації за секторами діяльності використовується новий розподіл організацій:

– до державного сектору належать органи, підпорядковані міністерствам, центральним органам виконавчої влади, які забезпечують управління державою та задоволення потреб усіх в цілому;

Таблиця 5.2 - Організації, які виконують наукові та науково-технічні роботи, за секторами діяльності

– до підприємницького сектору належать всі організації (підприємства), чия основна діяльність пов’язана з виробництвом продукції (послуг) з метою продажу;

– до сектору вищої освіти належать усі вищі навчальні заклади незалежно від підпорядкування, джерел фінансування та правового статусу, а також науково-дослідні інститути, експериментальні станції, клініки, що знаходяться під безпосереднім контролем або управління вищих навчальних закладів, а також підприємства, що безпосередньо обслуговують вищу освіту;

– до приватного неприбуткового сектору належать приватні організації, що не мають на меті отримання прибутку.

Слід зауважити, що число безпосередніх виконавців досліджень та розробок постійно зменшується: порівняно з 1995р. на – 50,2 %, з 2009 р. – на 3,03 %. Крім того, у 2010 р. до виконання наукових досліджень та розробок на засадах сумісництва було залучено 69,4 тис. науково-педагогічних працівників вузів та інших спеціалістів. Питома вага фахівців з науковими ступенями серед виконавців наукових досліджень і розробок станом на 2000 р. становила 18,2 %, а у 2005 р. – 20,1%, у 2010 р. – 24%. (табл. 5.3).

Таблиця 5.3 - Чисельність працівників у наукових організаціях України (тис.осіб)

Вказані форми статистичної звітності стосовно сфери науки дають змогу відстежувати тенденції джерел фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), стану матеріально-технічної бази наукових організацій, рівня технічної оснащеності й інформаційного забезпечення її працівників та результатів діяльності наукових організацій. До останніх можна віднести, наприклад, кількість і обсяги виконаних НДДКР та їхній розподіл за видами робіт, пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. У 2010 p. науковими організаціями України виконано 52,0 тис. наукових робіт, що становить 135,8 % від їхньої кількості у 2000 році.

Кількість робіт зі створення нових видів техніки склала 2,3 тис. одиниць, або 4,4 % від загальної їх кількості. Значне скорочення кількості розробок з нової техніки (в 1,7 рази проти 2000 p.) пояснюється не лише дійсним їх зменшенням, а й зміною з 1999 р. методики статистичного обліку (табл. 5.4).

Таблиця 5.4 - Кількість виконаних наукових та науково-технічних робіт (тис. одиниць)

Загальний обсяг наукових і науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становив у 2010 p. 9867,1 млн. грн., що в 5,0 разів більше, ніж у 2000 р. При цьому обсяг фундаментальних досліджень становив 22,2% від загального обсягу наукових та науково-дослідних робіт; 16,4% – прикладних досліджень; 51,0 % – науково-технічних розробок і 10,4% – науково-технічних послуг (табл. 5.5).

Таблиця 5.5 - Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, за видами робіт (млн грн)

Одним із об’єктивних показників результативності наукової діяльності є кількість друкованих робіт. Продовжує зростати публікаційна активність вітчизняних науковців. Так, у 2010р. кількість друкованих робіт збільшилась проти 2005р. на 42,7% і становила 345338 публікацій, у тому числі 23360 монографій, підручників та навчальних посібників; 194378 статей у наукових фахових журналах; 127600 інших робіт. В результаті цього загальна кількість друкованих робіт в розрахунку на 1000 виконавців наукових та науково-технічних робіт зросла і склала 2293,0 роботи (у 2008р. – 2441 робота, у 2009р – 2547 робіт; у 2010р. – 2812 робіт).

Статистика науки відображає лише першу стадію інноваційного циклу – процес генерації нових знань. Вид знань, їхні обсяги та суб’єкти інноваційної діяльності, які їх використали, залишаються поза увагою даної області статистики.

Для моніторингу діяльності підприємств з освоєння інновацій і створення на їхній основі інноваційної продукції використовуються наступні форми статистичної звітності: 1-інновація „Обстеження технічних інновацій промислового підприємства’’ (дані до 2002р. включно – за формою 12-нтз „Звіт про впровадження інновацій’’ та до 2005р. включно – за формою 2-пром (інновація) „Звіт про інноваційну активність підприємства’’. На основі цих форм статистичної звітності відстежуються зміни щодо кількості інноваційно активних підприємств, обсягів і напрямів витрат на інноваційну діяльність, отриманих результатів від неї і багато інших характеристик.

У 2010 р. інноваційною діяльністю займалися 1462 підприємства, що на 14,3 % менше, ніж у 2000р., але на 22,5 % більше, ніж у 2005 році і на 3,6 % більше ніж у 2009р. Із загальної кількості інноваційно активних підприємств 83,2% впроваджували інновації (11,5% обстежених промислових) (табл. 5.6).

Нові технологічні процеси у 2010p. впроваджували 522 підприємства. Кількість таких процесів становила 2043, з них маловідходних і ресурсозберігаючих – 479.

Крім згаданих форм статистичної звітності, для моніторингу інноваційної діяльності підприємств можуть використовуватись деякі дані з форми №1-підприємство „Звіт про основні показники діяльності підприємства”. У ній є спеціальний розділ „Витрати підприємств на інновацію та інформатизацію” з відповідними статистичними показниками.

Інноваційну діяльність малих підприємств певною мірою можна оцінити з використанням даних форми № 1-підприємництво (малі) „Звіт про основні показники діяльності малого підприємства’’ (піврічна-поштова).

За статистичною формою № 1-інновація „Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства’’ можна відстежити: витрати підприємства на придбання прав на патенти і ліцензії на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків; виплати ліцензіару; витрати на придбання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, не захищених охоронними документами. Проте інформації, зібраної у цій формі, недостатньо, щоб оцінити рівень трансферу (передачі) технологій в Україні. Форма звітності № 1-інновація охоплює лише промислові підприємствам, не враховує сектор послуг.

Таблиця 5.6 - Основні показники інноваційної діяльності підприємств України

Головний же недолік даної та інших форм статистичної звітності полягає в тому, що в них не відображаються багато кількісних та вартісних показників міжнародного трансферу технологій за різними видами існуючих у світі угод. Такими є угоди на: передачу патентів на винаходи; торгівлю безпатентними винаходами; патентне ліцензування, передачу ноу-хау. Окрім згаданих, це угоди на: товарні знаки; промислові зразки; послуги технологічного змісту (інжиніринг); наукові дослідження й розробки, що здійснюються вітчизняними спеціалістами за кордоном або фінансуються зарубіжними спонсорами. Додатково укладаються угоди на маркетингові, рекламні, фінансові, страхові, транспортні та інші послуги за реалізації основної угоди на обмін технологіями, які не мають технічного змісту (табл. 5.7).

Таблиця 5.7 - Розподіл загального обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності

На здійснення інновацій було витрачено у 2010p. понад 8045,5 млн грн.. проти 1760,1 млн. грн. у 2000 році. В основному це зростання відбулося за рахунок витрат на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення. У 2010p. ці витрати досягли 5051,7 млн. грн. проти 1074,5 млн. грн. у 2000 році. На придбання інших зовнішніх знань у 2010p. витрачено 141,6 млн. грн. порівняно з 72,8 млн. грн. у 2000р. Витрати на наукові дослідження й розробки у 2010 p. склали 996,4 млн. грн., що в 3,7 рази більше, ніж у 2000 р. (табл. 9.7).

Патентну статистику орієнтовано також на перший етап інноваційного циклу. Вона характеризує вузьку сферу інноваційної діяльності, і, крім того, має ряд інших недоліків. Так, багато продуктових інновацій не патентуються через швидке старіння технічних рішень, які покладено у їх основу. На ряд процес-інновацій патенти не оформляються з міркувань збереження таємності, оскільки в патенті розкривається чимало інформації. Значною перешкодою для патентування отриманих наукових результатів є відсутність коштів у наукових організацій та наукових працівників на цю діяльність і, головне, на подальшу підтримку дієвості патентів у різних країнах. Форми звітності: 4-нт ,,Звіт про надходження та використання об’єктів промислової власності’’; 7-нт (ліцензії) ,,Звіт про передачу права власності та надання дозволу на використання об’єктів інтелектуальної власності’’.

До вартісних показників міжнародного трансферу технологій належать:

– загальна вартість предмета угоди, наведена в угоді (контракті);

– чиста продажна ціна, за вирахуванням витрат: розмір витрат за статтями, які пов’язані або не пов’язані з даною технологією, проте мають бути сплачені її продавцем (витрати на фрахт, упаковку, транспортування, на виплату страхових сум, митних зборів, податків, комерційні знижки);

– надходження (виплати), що були здійснені за діючими угодами у звітному році.

З цього великого переліку видів угод і відповідних показників міжнародного трансферу технологій існує лише незначна інформація Національного Банку України щодо обсягів роялті та ліцензійних послуг, проведених наукових та конструкторських розробок, наданої науково-технічної допомоги. З усіх цих показників Національний Банк України публікує інформацію лише стосовно імпорту. Тобто, експортна діяльність нашої країни в цьому напрямі офіційною статистикою, Національним Банком України не відстежується. Це мотивується, в основному, незначними обсягами останньої.

Показники технологічного балансуплатежів характеризують лише потоки капіталу і технологій в уречевленій та неуречевленій формах, але не дають змоги оцінити вплив цих потоків на технологічну еволюцію та економічну, екологічну й технологічну її безпеку, а також на інноваційний клімат у країні.

Науково-технологічну діяльність характеризують бібліометричні та організаційно-фінансові показники.

Термін ,,бібліометрікс” був запроваджений як напрям статистичної бібліографії для кількісного дослідження наукового інформаційного простору при дослідницькій діяльності науковців. Бібліометричні показники можна застосовувати для макроаналізу (наприклад, оцінка частки даної країни в глобальному обсязі наукової літератури за певний період), а також для мікроаналізу, відображення оцінки результатів випуску наукової продукції, що є результатом фінансової підтримки наукових напрямів та окремих наукових колективів (тобто, роль даних інститутів, лабораторій у створенні документів з фундаментальних та прикладних областей науки тощо).

У науковій продукції відбиваються концепції та ідеї, уявлення, зв’язки вчених. Тому висувається положення, що бібліометричні показники є практичними інструментальними засобами, що мають використовуватися в комбінації з іншими індикаторами. Розглянемо перелік основних бібліометричних індикаторів та їх основні характеристики.

Бібліометричні індикатори віднесено до двох груп. Перша – головні кількісні індикатори науково-технічної діяльності, друга – ,,реляційні”, тобто показники зв’язку і взаємодії різних учасників науково-технологічної системи.

Індикатори науково-технологічної діяльності: кількість документів; кількість посилань; кількість співавторів; кількість патентів; кількість цитувань патенту.

Ці показники, по-перше, вважаються доцільними для порівняння з показниками інших країн, а по-друге, можуть сприяти запровадженню національної системи бібліометричних вимірів результатів науково-технологічної діяльності в Україні.

Основними організаційно-структурними показниками розвитку науково-технологічного потенціалу України є:

– кількість наукових, науково-дослідних і проектно-конструкторських установ, що проводять наукові дослідження;

– кількісна характеристика наукових досліджень, що проводяться у заданий період часу;

– кількість науковців, що проводять дослідження (з них – з науковими ступенями кандидата та доктора наук);

– кількість наукових шкіл та їх розподіл за регіонами;

– кількість науковців, що захищають дисертації в спеціалізованих наукових радах.

Рівень фінансування досліджень та розробок у країні відображається у таких показниках:

– загальний рівень фінансування наукових досліджень у державі;

– обсяги фінансування за окремими НДДКР і програмами ДНТП та середній обсяг фінансування НДДКР за певний період;

– загальна вартість наукових установок та обладнання, що використовуються для проведення НДР;

– загальні витрати за проектом на одного науковця тощо.

Розробка системи моніторингу першоджерел науково-технічної інформації на основі даного механізму формування і використання наявних систем електронних інформаційних ресурсів є ефективним вирішенням проблеми підвищення рівня інформаційного обслуговування процесів управління розвитком національної науки, наукомісткості виробництва, ефективності використання бюджетних коштів.