Стратегічне завдання державної регіональної політики щодо забезпечення розвитку людських ресурсів

      У рамках реалізації стратегічного завдання державної регіональної політики щодо забезпечення розвитку людських ресурсів передбачається:

 - надання підтримки молодим науковцям, залучення їх до виконання науково-дослідних робіт для потреб регіональної економіки;

- створення регіональних наукових центрів, які виконуватимуть інноваційні програми, розраховані на середньострокову перспективу, за рахунок місцевих бюджетів;

- сприяння і надання підтримки підприємницькій ініціативі безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, виконання регіональних програм розвитку малого підприємництва, а також залучення коштів іноземних інвесторів та благодійних організацій;

 - запровадження механізму спрямування грошових переказів трудових мігрантів на вигідних умовах з використанням вітчизняної системи банківських установ.

     Забезпечення розвитку міжрегіонального співробітництва відбуватиметься шляхом пайового державного фінансування програм та проектів розвитку транскордонного співробітництва.

     І, нарешті, створення інституційних умов для регіонального розвитку, як стратегічного завдання державної регіональної політики, передбачає розширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад.

     Також у Державній стратегії регіонального розвитку зазначається, що основними проблемами, які заважають повноцінному функціонуванню інституту місцевого самоврядування, є фінансово-економічна несамостійність територіальних громад, недостатня правова урегульованість механізму економіко-фінансового забезпечення їх діяльності, надмірна концентрація владних повноважень у центральних та місцевих органах виконавчої влади, обмеженість повноважень і ресурсів органів місцевого самоврядування у частині забезпечення діяльності територіальних громад.

     Розв’язанню даних проблем повинно сприяти удосконалення державної регіональної фінансової політики, яке повинно відбуватись за наступними напрямками:

 удосконалення механізму сплати місцевих податків і зборів шляхом проведення податкової реформи;

 підвищення рівня заінтересованості органів місцевого самоврядування у збільшенні обсягу надходжень до державного бюджету;

 зміцнення місцевих бюджетів розвитку;

 запровадження програмно-цільового методу формування та виконання місцевих бюджетів, а також практики середньострокового фінансового планування на місцевому та регіональному рівні;

 розширення доступу органів місцевого самоврядування на ринок внутрішніх та зовнішніх запозичень, законодавче врегулювання механізму запозичення, що здійснюється органами місцевого самоврядування;

підвищення ефективності діяльності фінансово-кредитних установ, що перебувають у власності органів місцевого самоврядування різних рівнів.

Висновок

    Слід пам’ятати, що фінансова політика є формою свідомої діяльності відповідних владних структур, але її принципи й цілі формуються відповідно до того, яка модель економічної системи прийнята в даній державі і яку кінцеву мету економічної діяльності визначено її політичними силами, що перебувають при владі. Тому завдання й принципи фінансової політики в кожному конкретному випадку, в кожній державі, в певний проміжок часу можуть змінюватися.

Використані джерела

1. Концепція державної регіональної політики від 25 травня 2001 року.

2. Кравченко В. Місцеві фінанси України: Навч. посібн. – К.: Знання,

1999. – 488 с.

3.Федоров В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в

Україні: проблеми і напрями: Монографія / За наукової редакцією

В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2002. – 387 с.

4. Шокун В.В., Пилипенко Л.П. Про вдосконалення фінансової системи

України // Фінанси України. – 1997.– № 6. – С. 18.

5. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України

/ Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Єфименко Т.І. та ін. – К.: НДФІ, 2004.–

712 с.

6. Завгородня О.О., Тарасевич В.М. Фіскальні ресурси держави та їх роль

в активізації інвестиційних процесів // Фінанси України. – 2000. – № 3.

– С. 18–25.