Актуальні проблеми соціальної екології.

На ранніх етапах розвитку суспільства простежується тенденція залежності людини від природи. Мисливське збиральне господарство ставилося у сильну залежність від природи, і зона розселення людей обмежувалася зонами теплого клімату та достатком їжі. В міру розвитку продуктивних сил суспільства людина підвищувала свою відносну незалежність від сил природи. Але це лише так здається. Людина й сьогодні залежить від корисних копалин, сировини, тобто від природи.

Нафта тривалий період використовувалася тільки для тепла. Сучасна ж нафтохімія виробляє більш 8 тис. видів продуктів різноманітного призначення. Розвинувши виробництво переробки і використання різноманітних видів природної сировини, людина виявилася в ще більшій залежності від природи, аніж на ранніх етапах суспільної еволюції. Залежність виявляється у вичерпанні багатьох необхідних для людства корисних копалин, насамперед, руди чорних і багатьох кольорових металів, нафти, води, деревини, вугілля тощо. Зростає загроза самому існуванню людства з двох причин: забрудненню навколишнього середовища і вичерпанню природних ресурсів.

У світі споживання енергії на одного жителя становить більш 10 кВт. У розвинених країнах кожні 15 років подвоюється загальний обсяг товарів і послуг. За 70–90-ті роки знищено 2/3 лісів, що покривають Землю, щорічно зростає кількість шкідливих викидів у навколишнє середовище. Змінився склад біосфери.

У нових для людства умовах взаємодія суспільства та природи має будуватися так, щоб розвиток суспільства, всіх його компонентів не завдавав шкоди природі, а навпаки, сприяв розвитку, треба створювати такі умови, за яких природний фактор повніше б ураховувався і входив в структуру виробництва. В сучасній соціальній екології такий підхід до вирішення актуальних проблем взаємодії суспільства та природи одержав назву коеволюції. Вперше її ідеї висловлені В.В. Вернадським.

Фахівці відзначають, що екологічна криза в Україні в сучасних умовах охопила всі її сфери навколишнього середовища. За оцінкою деяких зарубіжних учених, щорічно втрати України від неефективного, нераціонального природокористування і забруднення навколишнього середовища складають від 15 до 20% її національного доходу і є ледве чи не найбільшими в світі. У нас склалася одна з найтяжчих екологічно економік: перенаселена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Трагедією в долі українського народу стала аварія па Чорнобильській атомній електростанції – перша в світовій історії глобальна екологічна катастрофа. Внаслідок аварії в навколишнє середовище викинуто 50 мільйонів кюрі різних радіонуклідів. Катастрофа охопила не тільки навколишнє середовище проживання людей України, Білорусі та Росії, але й Швецію, Німеччину, Італію, Австрію, Бельгію та ін.

Сучасне виробництво, взявши від природи 100 одиниць речовини, використовує всього 3-4, а 96 одиниць викидає із навколишнє природне у формі отруйних речовин і технічних відходів. Ми можемо зменшити техногенний вплив на природу, якщо створюватимемо екологічно чисте виробництво. Слід замінити старі технології на такі, що не впливають на природу; створити маловідходне і безвідходне виробництва; використовувати альтернативні види енергії; проводити природоохоронні заходи, розробляти і реалізовувати концепції всебічної екологізації суспільного виробництва; вести науково-технічну та інвестиційну політику, спрямовану на вирішення екологічних проблем, створювати ефективну систему державного і громадського контролю за регулюванням взаємодії виробництва і природи.

Різко зросли міграція населення і урбанізація (тобто зростання населення в містах). В сучасних умовах у світі в містах проживає близько половини населення.

Порушилася еколого-етнічна цілісність націй і народів. Це, насамперед, народності та етнічні спільності людей, які живуть в Пн. Америці, Австралії, Цн. Африці, Пн. Росії, Пн. Африці та інші.

Сучасне суспільство наблизилося до важливого етапу, коли необхідний перехід від епохи доекологічної до епохи екологічної. Існування нашої цивілізації, її подальша доля цілковито залежать від того, наскільки й як скоро стануть «екологічними» наші свідомість, поведінка, культура.