Які існують методи економічного оцінювання соціальної та соціально-економічної ефективності поліпшення умов праці?

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці запропоновані чотири групи показників: 1)зміна стану умов і охорони праці; 2)соціальні; 3)соціально-економічні; 4)економічні. Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищен­ням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників. Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшен­ням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приве­дених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів. Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризуєть­ся зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшен­ням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості. Зростання психофізіологічних показників визначається скоро­ченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці. Поліпшення естетичних показників характеризується раціо­нальним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо. Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням, Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:

— збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;

— зниженням рівня виробничого травматизму;

— зменшенням кількості випадків професійної захворювати ті, пов'язаною з незадовільними умовами праці;

— скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

— зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці. Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники — ступені задоволення працею та її пре­стижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціаль­них або соціально-економічних результатів до витрат, необхід­них для їх здійснення. Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охоро­ни праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захво­рювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві. Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефек­тивності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцін­ки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охо­рони праці використовуються такі показники: 1. Скорочення кількості робочих місць 2. Зменшення чисельності зайнятих3. Збільшення кількості машин4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму 5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму 6. Зменшення коефіцієнта частоти профзахворюваності 7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання 8. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність 9. Скорочення плинності кадрів Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці складається з: —економії від зниження професійної захворюваності; —економії від зменшення випадків травматизму; —економії від зниження плинності кадрів; —економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в не­сприятливих умовах.

Розкрийте суть механізму встановлення доплати до заробітної плати за несприятливі умови праці.

Грошо­вою компенсацією працівникам за роботу у шкідливих умовах є доплати за несприятливі умови праці, які можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, ураху­вання дійсного стану умов праці при їх встановленні. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду, що було введено в тарифну систему 1986 р. і в різних модифіка­ціях застосовується багатьма підприємствами, зокрема за умови праці передбачалися різні рівні тарифних ставок залежно від умов праці. У більшості ж галузей відхилення умов праці ком­пенсується встановленням доплати.З прийняттям Законів України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці» встановлені раніше обмеження з боку держа­ви щодо застосування доплати і надбавок втратили чинність.

Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:

— за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особ­ливо шкідливих умовах праці;

— за інтенсивність праці;

— за роботу у нічний час;

— за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робіт­ників на цих місцях. На підприємствах установлюють розміри до­плат: від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встанов­лювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законо­давством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди). Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих тех­нологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівники і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов пран спричиняють надання майже третині працівників промисловост будівництва, транспорту, с/г вир-в пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці.

Інформацію на які питання рекомендується одержати, оцінюючи стан умов праці на підприємстві (організації)?