Тема. Моделі виникнення психосоматичних розладів

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………….............................................4

1 Теми та погодинний розподіл лекцій, семінарів і самостійної роботи..……….....7

2 Тематика, плани семінарських занять, самостійної роботи, рефератів.….............8

3 Рекомендації щодо роботи над рефератом………..…………….………..…...…..13

4 Тематика рефератів………………………………………………………………....14

5 Питання до іспиту..…………………………………………………..………...…....16

6 Критерії оцінювання знань студентів………………………………………...........17

Список літератури…………………….…………………….......……..…......….…....18

Додаток А Зразок оформлення титульної сторінки реферату……………….…......22

ВСТУП

Психосоматика належить до медичних дисциплін, вона тісно пов’’язана з психологічними науками. Психосоматика – це медична наука, що використовує сукупність знань біології, медицини та психології задля здійснення різних напрямів охорони здоров’’я (профілактичний, лікувальний і правовий напрями). Медичні дані багатьох медичних дисциплін розглядаються у психосоматиці в іншому аспекті, стосовно питань виникнення та підтримки захворювання, взаємозв’’язку психічного і соматичного та його відображення в клінічній картині страждання. Все це наближає психосоматику до таких наукових дисциплін як, психологія і психотерапія.

Вивчення основ психосоматики студентами психологічних спеціальностей важливе для їх подальшої практичної діяльності і формування висококваліфікованих кадрів психологів різного профілю і психотерапевтів.

Значне місце у вивченні психосоматики займає оволодіння великим арсеналом діагностичних шкал і методик, що спрямовані на виявлення особливостей особистості психосоматичного хворого. Психодинамічна парадигма психосоматичних розладів дозволяє розробляти психотерапевтичну стратегію допомоги особам, що страждають на такі розлади. Знання психосоматики необхідне для психологів тому, що досить часто психологічні проблеми у професійній, сімейній та інших сферах життєдіяльності мають психосоматичний супровід.

Значення психосоматики сьогодні зростає у зв’’язку з розширенням кола психотравмуючих чинників (природні катаклізми, збройні конфлікти, терористичні акти та ін.), з ростом різних зловживань (алкоголь, наркотичні та токсичні речовини), поширенням застосування новітніх діагностичних процедур, багаточисельних психофармакологічних засобів та ін.

Програма охоплює основні теоретичні положення психосоматики, завдання та методологічні принципи аналізу і формування практичних навичок діагностики, диференційної діагностики та корекції психологічного стану осіб із психосоматичними розладами. Також розглянуто види психосоматичних порушень окремих систем організму і відповідні методи психотерапевтичної допомоги при цих розладах.

Навчальний курс «Основи психосоматики» становить 120 год. і передбачає такі форми: лекції (18 годин), семінарські заняття (18 годин), самостійна робота (84 години).

Мета викладання навчальної дисципліни –ознайомлення студентів з базовими принципами, теоріями, поняттями психосоматики; розкриття змісту, причин, механізмів, проявів і наслідків психосоматичних захворювань; формування у майбутніх психологів навичок діагностичної, профілактичної та психологічної допомоги психосоматичним хворим.

Завдання вивчення навчальноїдисципліни:

– методичні – розкриття змісту базових теоретичних засад психосоматики; ознайомлення студентів з аспектами прояву різних психосоматичних захворювань, чинниками та механізмами їх виникнення;

– пізнавальні – вивчення теоретичних і прикладних засад психосоматики; ознайомлення студентів з різними напрямами психотерапії, що використовуються для лікування психосоматичних хворих;

– практичні– розвиток у студентів здібностей здійснювати самостійну аналітичну і науково-дослідну роботу в галузі психосоматики; ознайомлення студентів із психологічними методами діагностики та психотерапії психосоматичних хворих.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Основи психосоматики» студент повинен знати:

– основні поняття психосоматики;

– концептуальні засади психосоматики;

– чинники психосоматичних захворювань;

– загальні характеристики прояву та динаміки різних психосоматичних захворювань;

– основи діагностики, профілактики та психологічної допомоги психосоматичним хворим;

уміти:

– використовувати теоретичні знання для аналізу психосоматичних проблем;

– здійснювати самостійну аналітичну і науково-дослідну роботу в галузі психосоматики, застосовуючи психологічні методи і методики відповідно до мети, задач і методології дослідження;

– виявляти психосоматичні захворювання та їх чинники;

– диференціювати психосоматичні хвороби;

– здійснювати психодіагностику психосоматичних хворих;

– надавати психологічну допомогу психосоматичним хворим.

Міждисциплінарні зв’язки. Навчальний курс «Основи психосоматики» викладається магістрам у 10 семестрі після вивчення навчальних курсів: «Загальна психологія», «Історія психології», «Соціальна психологія», «Психодіагностика», «Вікова психологія», «Клінічна психологія», «Основи психотерапії», «Психологія праці», «Сучасні напрями зарубіжної психології».

У цих методичних вказівках подана структура лекційного матеріалу, завдання і література для проведення семінарських занять і самостійної роботи магістрів денної форми навчання для спеціальності 053 – «Психологія», рекомендації щодо написання і оформлення рефератів, критерії оцінювання знань, список літератури, питання для екзамену, психодіагностичні методики.

ТЕМИ ТА ПОГОДИННИЙ РОЗПОДІЛ ЛЕКЦІЙ, СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ТЕМАТИКА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ, РЕФЕРАТІВ

Змістовий модуль № 1

Самостійна робота № 1

Тема. Загальна характеристика психосоматики

Завдання для виконання

Підготувати структурно-логічну схему та словник термінів з питань:

Семінарське заняття № 1

Тема. Дослідження психосоматичних розладів за допомогою

Гісенівського опитувальника соматичних скарг

(за Є. Брюхлер і Дж. Снер, адаптація Д. М. Харченко)

Мета:ознайомлення студентів із різновидами психосоматичних розладів та соматичних скарг особистості, опанування методики їх дослідження.

План

1. Різновиди психосоматичних розладів та соматичних скарг особистості.

2. Гісенівський опитувальник соматичних скарг.

Теоретичні відомості

1. У першому питанні доцільно розглянути поняттяпсихосоматичних розладів та соматичних скарг особистості та їх різновиди. Зокрема, психологічні фактори виникнення такихпсихосоматичних розладів як:

– захворювання органів дихання та серцево-судинної системи;

– захворювання шлунково-кишкового тракту і порушення харчової поведінки;

– захворювання ендокринної системи та шкіри;

– гінекологічні захворювання та функціональні сексуальні порушення;

– захворювання опорно-рухової системи та больовий синдром;

– психовегетативні синдроми, депресія;

– інфекційні захворювання та онкологія.

Слід описати групи соматичних скарг, які лежать в основіГісенівського опитувальника соматичних скарг. Зокрема, «виснаження», «шлункові скарги», «болі в різних частинах тіла», «серцеві скарги».

2.Розвиток психосоматичного напряму в медицині з точки зору біопсихосоціальної моделі спричиняє необхідність розробки комплексного підходу і адаптації нових методів, спрямованих на опис суб’’єктивної картини фізичних страждань пацієнта. Скарги, про які повідомляє пацієнт, можуть дати важливу інформацію про характер розладів. Але, як показують чисельні дослідження, наявність скарг у середньому не високо корелює з наявністю об'’єктивного захворювання. В зв’’язку з цим необхідно розрізнювати об'’єктивний і суб'’єктивний рівні захворювання, суб'’єктивну і об'’єктивну картину захворювання, рівень скарг як суб'’єктивну інтерпретацію стану пацієнта і рівень скарг, котрий можна об'’єктивно оцінити. Подібний підхід обумовлений принципово іншим розумінням скарг у межах психосоматичного підходу. Не саме ушкодження в певному місці призводить до стабільного комплексу скарг, а пацієнт, що страждає, як особистість шукає контакту і допомоги у фахівця.

Актуальність проблеми обумовлює необхідність розробки методик, які б відповідали вимогам клінічної психодіагностики в різних галузях медицини і дозволяли б швидко й ефективно оцінити суб'єктивний рівень скарг пацієнтів. Таким вимогам певною мірою відповідає Гісенівський опитувальник соматичних скарг, який був запропонований фахівцями психосоматичної клініки Гісенівського Університету Є. Брюхлер і Дж. Снер 1967 року. Опитувальник GВВ з 1968 року широко застосовується в клінічній практиці і наукових дослідженнях у багатьох закладах Німеччини та інших країнах.

Гісенівський опитувальник соматичних скарг був апробований більше, ніж у 200 клініках на вибірці близько 20 000 осіб. Опитувальник соматичних скарг виник у зв'’язку з необхідністю для лікаря мати стандартний перелік фізичних скарг. Але опитувальник – це не лише список симптомів, за допомогою яких можна ідентифікувати органічну хворобу. Для таких цілей список скарг має бути значно детальнішим і мати специфікацію для конкретної картини хвороби. Опитувальник призначений для вияснення психосоматичної обумовленості або взаємообумовленості фізичних недомагань. За допомогою психосоматичного опитувальника можна фіксувати окремі скарги, реєструвати у вигляді чотирьох окремих шкал комплекси скарг, а також визначати сумарну оцінку інтенсивності скарг і схильність до них.

Спеціалісти рекомендують застосовувати Гісенівський опитувальник як в індивідуальних дослідженнях, так і в групових, як для первинного оцінювання, так і для ефективності лікування. Для ефективності психотерапії найбільш інформативними, за даними літератури, є показники першої шкали.

Опитувальник GВВ містить перелік 57 соматичних скарг, що відносяться до сфери самопочуття, вегетативні розлади, порушення функцій внутрішніх органів. До опитувальника не увійшли скарги із психічної сфери, для цього можна використовувати інші тести, наприклад, ММРІ. За допомогою опитувальника можна оцінювати диференційовано інтенсивність скарг, оскільки в межах такого підходу суб'’єктивне сприйняття важкості страждання є більш значущим, ніж зовнішня більш об'’єктивна градація за частотою виникнення. Ступінь інтенсивності оцінюється за п'’ятибальною шкалою: 0 – немає скарг, 1 – ледве, 2 – дещо, 3 – значно, 4 – сильний біль. Окрім власне скарг, з'’ясовується також їх обумовленість, з точки зору пацієнта, психічними чи фізичними чинниками. Передбачена можливість указувати на скарги, яких немає в переліку опитувальника, але відсутня можливість їх диференційованого оцінювання.

Стандартизація проводилася на двох вибірках: репрезентативній вибірці населення Німеччини – 1601 чоловік і пацієнтах амбулаторного відділення психосоматичної клініки Гісенівського Університету – 4076 осіб. На підставі факторного аналізу були виділені чотири основних і одна додаткова шкала. До шкал увійшли лише 24 питання із 57, що містить опитувальник. Кожна з основних шкал містить по шість пунктів, п'’ята є сумарним показником і враховує всі 24пункти, що увійшли до основних шкал.

До основних шкал були віднесені такі:

Шкала 1 – «Виснаження» (В)

1. Відчуття слабкості.

7. Підвищена сонливість.

29. Швидке виснаження.

32. Утома.

36. Відчуття приглушення (затьмарення свідомості).

42. Кволість.

Показник цієї шкали характеризує неспецифічний чинник виснаження, який указує на загальну втрату життєвої енергії і потребу пацієнта в допомозі.

Шкала 2 – «Шлункові скарги» (Ш)

3. Відчуття важкості або переповнення в животі.

15. Блювання.

18. Нудота.

23. Відрижка.

25. Печія або кисла відрижка.

51. Болі в шлунку.

Ця шкала віддзеркалює синдром нервових (психосоматичних) шлункових недомагань (епігастральний синдром).

Шкала 3 – «Болі в різних частинах тіла» або «Ревматичний фактор» (Р)

9. Біль у суглобах і кінцівках.
11. Біль у попереку або спині.

13. Біль у шиї (потилиці) або плечових суглобах.

27. Головний біль.

41. Відчуття важкості або втоми в ногах.

55. Відчуття тиску в голові.

Шкала відображає суб'’єктивні страждання пацієнта, які мають алергічний або спазматичний характер.

    Шкала 4 – «Скарги на серце» (С).

2. Серцебиття, перебої в роботі серця або завмирання серця.

      10. Головокружіння.

20. Відчуття клубка у горлі, звуження горла або спазм.

45. Колючий або тягнучий біль у грудях.

52. Напади задишки (ядухи).

56. Серцеві напади.

Шкала вказує, що пацієнт локалізує свої недомагання здебільшого в серцево-судинній сфері.

Шкала 5 – «Тиск» (інтенсивність) скарг (Т).

Ця шкала включає всі 24 наведених вище скарги і є інтегральною оцінкою 4 попередніх шкал. Шкала характеризує загальну інтенсивність скарг, «іпохондричність» не в традиційному розумінні цього терміна, а з огляду психосоматичного підходу – як «тиск скарг».

Слід зауважити, що вказані шкали не відображають клінічні синдроми, які дозволяють діагностувати певне захворювання. Вони являють собою сукупність фізичних недомагань, що відчуваються пацієнтом, хоча в цілому зовсім не випадково зустрічаються одночасно.

Усі шкали опитувальника прямі, тобто вибір правого полюса шкали завжди свідчить про виразність цього чинника. Для оцінювання ступеня суб'’єктивного відчуття фізичних недомагань окремого пацієнта автори методики пропонують розглядати її в порівнянні з табличними даними кумулятивних шкал як для вибірки пацієнтів, так і для контрольної групи здорових людей з урахуванням вікових і статевих відмінностей. У результаті обстеження за допомогою Гісенівського опитувальника соматичних скарг можуть бути отримані окремі п'’ять відсотково-рангових оцінок як для контрольної групи, так і для групи хворих. Авторами методики розроблено лист аналізу даних, за допомогою якого, залежно від оцінок шкал досліджуваного, можна визначити квартиль за даними контрольної групи та групи пацієнтів. Завдяки відсотковим і квартильним показникам, що надаються в таблицях, результати досліджуваного можна порівняти з середніми даними контрольної групи і групи пацієнтів.

Окрім інтерпретації за стандартними шкалами існує можливість аналізу даних досліджуваного і більш диференційовано за всіма шкалами, за наявності клінічного досвіду у психотерапевта.

1993 року Гісенівський опитувальник соматичних скарг був адаптований і стандартизований російськими науковцями психоневрологічного науково-дослідного інституту ім. В. М. Бехтерєва В. А. Абабковим, С. М. Бабіним,            Г. Л. Ісуріною, Є. В. Кайдановською, Б. Д. Карвасарським та інш. на 286 чоловік здорових і 467 хворих з невротичними і психосоматичними розладами.

Гісенівський опитувальник соматичних скарг

Інструкція досліджуваному. Нижче наведено перелік скарг. Обдумайте, будь ласка, які з них Вас турбують. Відмітьте у відповідній графі (ставте «+» у відповідній колонці). Скарги, які у вас відсутні, відмічаються в графі «ні».

Таблиця 2.1 – Бланк Гісенівського опитувальника соматичних скарг

Структура і обробка даних Гісенівського опитувальника соматичних скарг.

За результатами факторного аналізу було виділено 4 основних шкали і 5-та додаткова. У ці шкали увійшли лише 24 пункти опитувальника з 57. Кожна із шкал містить по 6 пунктів, 5-та додаткова шкала являє собою сумарний показник і включає всі 24 пункти, що увійшли в 4 основні шкали.

Обробка і інтерпретація даних. Оцінка за п'’ятьма шкалами отримується шляхом нарахування балів залежно від відповіді. Оцінка для перших чотирьох шкал знаходиться в діапазоні від 0 до 24 балів, для п'’ятої шкали – від 0 до 96.

Підрахунки балів проводяться таким чином:

Шкала 1 «виснаження» (В). Підраховується сума балів за пунктами: 1; 7; 29; 32; 36; 42. Показник цієї шкали характеризує неспецифічний чинник виснаження, який вказує на загальну втрату життєвої енергії і необхідності допомоги.

Шкала 2 «шлункові скарги» (Ш). Підраховується сума балів за пунктами: 3; 15; 18; 23; 25; 51. Показник цієї шкали характеризує синдром нервових (психосоматичних) шлункових недомагань (епігастральний синдром).

Шкала 3 «біль у різних частинах тіла» або «ревматичний чинник» (Р) підраховується сума балів за пунктами: 9; 11; 13; 27; 41; 55. Шкала передає суб'’єктивні страждання пацієнта, що мають алергічний або спастичний характер.

Шкала 4 «серцеві скарги» (С). Підраховується сума балів за пунктами: 2; 10; 20; 45; 52; 56. Шкала вказує, що пацієнт локалізує свої недомагання здебільшого в серцево-судинній сфері.

Шкала 5 «тиск (інтенсивність) скарг» (Т). Підраховується сума балів за пунктами: 1; 2; 3; 7; 9; 10; 11; 13; 15; 18; 20; 23; 25; 27; 29; 32; 36; 41; 42; 45; 51; 52; 55; 56. Ця шкала характеризує загальну інтенсивність скарг, «іпохондричність» не в традиційному розумінні цього терміна, а за психосоматичним підходом як «тиск скарг».

Для оцінювання ступеня фізичних недомагань автори методики пропонують розглядати дані в порівнянні з даними вибірки пацієнтів (П) та контрольної групи здорових людей (К), а також ураховувати вікові та статеві відмінності.

В якості такого критерію пропонується «кумулятивна відсоткова шкала», що видно з таблиці переведення «сирих» балів у відсоткові ранги. Це дає змогу порівняти ступінь скарг досліджуваного із середніми значеннями скарг контрольної групи (К) здорових людей і групи пацієнтів із психосоматичними скаргами (П). Наприклад, досліджувана отримує за шкалою Т «тиск скарг» 14 «сирих» балів. У таблиці переведення «сирих» балів у відсоткові ранги для жінок від 18 до 30 років цьому «сирому» балу в графі Т у контрольній групі (графа К) відповідає число 51, а в групі пацієнтів (графа П) – число 28. Це означає, що 51 % здорових жінок цього віку і 28 % пацієнток мають такий або нижчий ступінь інтенсивності скарг.

Таблиця 2.2 – Шкали переведення «сирих» балів у відсоткові ранги

                Жінки 18-30 років                               Чоловіки 18-30 років

Гісенівський опитувальник соматичних скарг (GBB) може використовуватися для попередньої селекції пацієнтів із психосоматичними розладами. За допомогою опитувальника може здійснюватися систематична реєстрація і об'’єктивний аналіз соматичних скарг, одновимірна діагностика та лонгітюдні дослідження з метою моніторингу динаміки результатів лікування та в наукових дослідженнях. Аналіз отриманих даних у групових спостереженнях може ілюструвати механізми дисоціації між покращенням, що почалося в клінічних проявах хвороби, і суб'’єктивним відчуттям тяжкості захворювання, про що свідчить зростання значень шкал «виснаження» та «інтенсивність скарг».

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття «психосоматичний розлад». Наведіть класифікацію психосоматичних розладів та соматичних скарг.

2. Яка мета застосування Гісенівського опитувальника соматичних скарг?

3. Які основні шкали включає опитувальник? Охарактеризуйте їх.

4. Для якого типу досліджень рекомендується застосовувати опитувальник, індивідуального чи групового?

5. Назвіть перелік соматичних скарг, які досліджуються за допомогою опитувальника?

6. За якою шкалою здійснюється оцінювання інтенсивності соматичних скарг?

7. Як проводиться обробка та інтерпретація даних опитувальника?

8. Чи була здійснена адаптація, перевірка надійності та валідності даного опитувальника?

Література: [10, с. 51-69].

Самостійна робота № 2

Тема. Моделі виникнення психосоматичних розладів

Завдання для виконання

Підготувати структурно-логічну схему та словник термінів з питань:

Семінарське заняття № 2