Зовнішній матеріальний потік

Під матеріальним потоком, говорячи про принципи логістики, розуміють взаємозв’язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промис­лових підприємствах, в цехах, на виробничих дільницях.

Однак у господарській практиці матеріальні потоки сприймають у > вузькому, але конкретному змісті — як потоки матеріальних ресурсів, призначених для виробничого чи кінцевого споживання, оскільки матеріальні ресурси відіграють велику роль у суспільному виробництві.

Сто­совно виробництва виділяють зовнішні матеріальні потоки, що цир­кулюють у сфері обігу, і внутрішні — безпосередньо на підприєм­стві, тобто у сфері виробництва.

Зовнішні матеріальні потоки реалізують потреби матеріально-технічного забезпечення вироб­ництва чи іншої розумної діяльності людини

Матеріальні пото­ки в системі МТЗ поділяються на групи засобів виробництва: сировина, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі ви­роби, паливо, інструмент, інвентар, устаткування.

Для кожної з перелічених груп передбачається ще > поглиблена диферен­ціація, але до кожної порції специфікованої номенклатури з огляду на логістику матеріальні ресурси у специфікованій но­менклатурі утворюють простий потік, і саме такий потік пови­нен стати об'єктом управління.

Почат­ковою точкою зовнішнього матеріального потоку є склад готової продукції підприємства-виробника, а кінцевою — склад виро­бничих запасів підприємства-споживача.

В якій функції управління матеріальним потоком встановлюється траєкторія його переміщення

У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні на операції.

Але саме функція  «Планування» передбачає вирішення завдань, пов'я­заних з установленням оптимального напряму руху потоку, формуванням потоку як сукупності конкретних об'єктів, встановл.м його інтенсивності, розробкою розкладу (графіка) про­ходження, розрахунком потреби в ресурсах для здійснення по­току, мінімізацією часу просування потоку.

Недоліки залізничного та автомобільного транспорту

На залізничному транспорті розвиток транспортної підсистеми логістики має ґрунтуватись на поєднанні економічних інтересів відправника, залізниці та одержувача через створення комплексних транспортно-технологічних систем, технологічних маршрутів, за умов існування яких рухомий состав від клієнтури та залізниць використовується кооперовано. Подібні системи ефективні для металургії та шахт, що відправляють залізницею до 40 % усіх вантажів. Вони працюють на кінцевий, споживчий результат.

До основних недоліків залізничного виду транспорту належить:

1. Дорого коштує будів­ництво залізниць

2. Невелика швидкість доставки вантажів 250км/сутки

Найчастіше даний вид транспорту використовують для перевезення сільськогосподарсь­ких продуктів, корисних копалин, піску, автомобілів, хімікатів та ін..

Автомобільний транспорт дедалі >е починає конкурувати із залізницями при перевезеннях вантажів на далекі відстані, але при цьому змінюються запропоновані транспортними компаніями послуги. Даний вид транспорту також має деякі недоліки:

1. Низька провізна спро­можність

Дорожчий за залізничний

3. Дорого коштує будівництво доріг

Використовують для перевезення одягу, книг, ком­п’ю­терів, паперових товарів.

Основним недоліком залізничного транспорту є те, що виробництво залізниць коштує дорого, а також невелика швидкість доставки вантажів.

Основним недоліком автомобільного транспорту є низька провізна спроможність , дорогий вид і дорого коштує будівництво доріг.

Недоліки водного та повітряного транспорту

Основним недоліком водного транспорту є нерегулярність, обмеженність у застосуванні через територіальні обмеження, невелика швидкість доставки. Вплив кліматичних умов

Використовують для перевезення нафти, піску, зерна, гравію, металургійної руди, вугілля та ін..

Основним недоліком повітряного транспорту є мала провізна спроможність, нерегулярність, і те, що він є дуже дорогим видом транспорту. Вплив кліматичних умов

Використовують для перевезення приладів, швидкопсув­них харчових про­дуктів.

Переваги залізничного транспорту

Основними перевагами є велика провізна спроможність, дешевизна , регулярність.

На залізничному транспорті розвиток транспортної підси­стеми логістики повинен грунтуватись на поєднанні економі­чних інтересів відправника, залізниці та одержувача через створення комплексних транспортно-технологічних систем, технологічних маршрутів, за яких рухомий состав від клієнту­ри та залізниць використовується кооперовано.

Подібні сис­теми ефективні для металургів та шахтарів, що відправляють залізницею до 40 % усіх вантажів.

Вони працюють на кінце­вий, споживчий результат.

За витратами залізниці є найрен-табельнішим видом транспорту для перевезень вагонних пар­тій вантажів навалом (вугілля, руди, піску, сільськогосподар­ської та лісової продукції) на далекі відстані.

Останнім часом у деяких західних країнах створюються логістичні організації у вигляді спеціальних центрів чи інших структур.

Регіональні логістичні утворення на залізницях здійсню­ють аналіз вантажопотоків та розподіл їх у мережі.

За дани­ми аналізу роблять пропозиції щодо організації оптимальних вантажопотоків як залізничним, так і іншими видами транс­порту, способів розподілу перевезень між різними видами транспорту, комплектування груп товарів, порядку укладання договорів на перевезення. Мета таких пропозицій — підвищи­ти рівень роботи транспорту (дотримання термінів доставки вантажів, підвищення надійності та регулярності перевезень, збереження товарів).