Загальна характеристика засобів масової комунікації

ВСТУП

Актуальність теми ефективної взаємодії організацій, підприємств, установ та ЗМІ полягає у можливостях використання інструментів паблік рілейшнз для організації взаємодії зі ЗМІ, у покращенні взаємовідносин установ з пресою, покращення іміджу організацій для преси та забезпечення пабліситі.

Мета курсової роботи — аналіз шляхів і методів, спрямованих на організацію ефективної взаємодії зі ЗМІ

Завдання курсової роботи: проаналізувати загальні принципи та механізми побудови відносин зі ЗМІ.

Об'єкт дослідження — рекламна кампанія.

Предмет дослідження — процес взаємодії організацій зі ЗМІ.

Методи дослідження: спостереження, порівняння, аналіз.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що проаналізовані шляхи покращення відносин зі ЗМІ, досліджені результати поєднання різних методів організації взаємодії зі ЗМІ. Та запропонована власна модель проведення рекламної кампанії.

Курсова робота складається з 3-х розділів. У першому та другому розділах розглянуто базові поняття та принципи взаємодії зі ЗМІ, документи та заходи, які використовуються у повсякденній роботі з пресою. У третій частині на прикладі ЗАТ «Галичина», розглянуті практичні заходи для організації ефективної взаємодії зі ЗМІ.

РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПАБЛІК РІЛЕЙШЕНЗ ТА МЕДІА РІЛЕЙШНЗ

Зв’язки з громадськістю здійснювалися свідомо або спонтанно практично впродовж усієї історії становлення й розвитку суспільства. Однак усвідомлено, організовано і цілеспрямовано вони стали використовуватись лише в 19 столітті. В.Білоус стверджує, що вперше саме поняття «паблік рілейшнз» використав президент США Томас Джефферсон, коли у 1807 році він у першому варіанті свого «Сьомого звернення до Конгресу» вписав його замість викресленого ним поняття «стан думки». І лише наприкінці 19 - на початку 20 століть у США паблік рілейшенз утверджується як мистецтво формування й управління громадською думкою, як навчальна дисципліна і організована практична діяльність у всіх сферах суспільного розвитку.

Нині ПР на Заході та Сході активно розвиваються і як наука, і як мистецтво, а західний керівник роботою зі зв’язків з громадськістю займається близько третини свого робочого часу [2, с. 9].

Світ вступив в інформаційне століття, коли особливу роль відіграє громадська думка, якою потрібно грамотно управляти, наше суспільство тривалий час перебувало під тиском тоталітарної системи, в якій вся комунікація була ієрархічною, все робилося за наказом, суспільство було принципово командним. Демократичне суспільство, до якого ми переходимо, застосовує інші моделі впливу на населення. Це передусім усвідомлення, узгодження, порівняння, впевненість, переконання, задоволеність (працею, житлом, послугами, освітою, охороною здоров’я тощо) [2, с. 10].

Існує досить багато визначень поняття «паблік рилейшнз». Кожне з них акцентує на різних характеристиках, але їх об’єднує найсуттєвіше положення про те, що паблік рілейшинз — це відносини між певною організацією (державною, громадською, приватною) та громадськістю [2, с. 10].

В.Мойсеєв визначає паблік рiлейшинз як науку і мистецтво досягнення гармонії за допомогою взаєморозуміння, заснованого на правді й інформованості.

Ефективне їх використання сприяє поліпшенню відносин між суб’єктами соціального середовища, цілеспрямованому створенню їх «громадського обличчя», розширенню сфери їх впливу, поліпшенню контактів між людьми, фірмами (організаціями), виявленню джерел можливих конфліктів [9, с. 9].

Сем Блек дає і своє трактування поняття «PR» як «плановані, тривалі зусилля, спрямовані на створення та підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією та її громадськістю». Російська вчена Альошина визначає ПР як самостійну функцію менеджменту [1, с. 15].

Усі визначення збігаються в одному: PR стосується кожного, в кого є контакти з іншою людською істотою, або організацією, або соціальною думкою.

Узагальнюючи наявні підходи, В.Білоус сформував загальне визначення. Паблік рілейшнз — це наука і мистецтво організації та здійснення зв’язків суб’єктами управління економічною, соціальною, політичною і духовно-культурною діяльністю з громадськістю, досягнення взаєморозуміння і доброзичливості між особистістю, закладом та іншими людьми, групами людей або суспільством загалом за допомогою поширення пояснювального матеріалу, розвитку обміну інформацією.

В.Білоус визначає об’єкт ПР як систему реальних зв’язків суб’єктів управління та суспільної діяльності з громад кістю, громадська думка, закономірності та випадковості їх виникнення, функціонування й розвитку, принципи та методи управління ними [2, с. 11].

В.Мойсеєв стверджує, що ПР не є пропагандою, рекламою, роботою в пресі. ПР — це мистецтво переконувати людей, впливати на їхню думку, підтримувати готовність до необхідних змін, долати кризові ситуації. Без такої діяльності неможливі соціальне управління, політична практика, бізнес, адже реалізація будь-яких проектів, ідей починається із зацікавлення ними людини, спільноти, фірми (організації), управлінських органів. Фахівці ПР допомагають політикам, управлінцям, бізнесменам органічно взаємодіяти із соціальним середовищем, знаходити розуміння в суспільстві, ухвалювати державні рішення, які не викликають спротиву населення [9, с. 11].

У широкому розумінні ПР є частиною комунікаційної практики суб’єкта політики, фірми (організації), покликаної сприяти досягненню їх стратегічної мети. Ця діяльність повинна бути безперервною, планованою, орієнтуватися не лише на існуючих, але і на майбутніх партнерів, використовувати соціально-психологічні методи впливу. Без неї неможливе ефективне управління у будь-якій сфері діяльності. Методологія ПР базується на загально філософському підході як універсальному засобі пізнання дійсності; спеціальній методології як сукупності методологічних принципів ПР; власній методиці як сукупності методів, засобів і прийомів ПР [9, с. 12].

В.Білоус визначив основні завдання паблік рилейшнз як науки та мистецтва [2, с. 11]:

1. Вивчення, аналіз та управління суспільною думкою.

2. Аналіз і регулювання суспільних відносин інформативними методами.

3. Висвітлення урядових відносин, забезпечення двостороннього спілкування на основі правдивої, цілковитої інформованості.

4. Вивчення,аналіз, пояснення та використання в інтересах суб’єкта управління та громадськості певної організації виробничих, промислових, фінансових і міжнародних відносин.

5. Дослідження споживчих відносин, реклама товарів та послуг.

6. Створення іміджу організації, фірми та керівництва.

7. Виявлення можливих тенденцій і випадків та передбачення, наукове прогнозування їхніх наслідків.

Головним об’єктом впливу ПР-діяльності є громадськість —сформована у зв’язку з певними політичними, економічними, соціальними обставинами спільнота людей (специфічна її частина, індивіди), яка усвідомлює ці обставини та однаково реагує на них [10, с. 122].

Мойсеєв В. визначає громадську думку як тимчасовий стан суспільної свідомості, що виявляється як сукупність оцінних суджень різноманітних груп і верств населення, індивідуальних думок із певної проблеми, яка стосується групи людей. Формою буття громадської думки є судження, що відображають ставлення її суб’єкта до значущих для нього подій і явищ соціальної дійсності. Виявляється вона і в соціальному контролі, завдяки чому суб’єкт думки забезпечує однакові реакції об’єднаних у спільноту індивідів на стан її об’єкта.

Сформовану громадську думку важко змінити, особливо домогтися публічного визнання неефективності минулої діяльності, власних помилок. Водночас вона може різко змінюватися, тому з нею слід працювати на основі глибоких знань про закони й особливості поведінки спільнот, використовуючи сучасні комунікаційні технології. Робота з громадською думкою дає змогу політичним лідерам, керівникам, менеджерам фірм (організацій) цілеспрямовано підвищувати свою популярність, здобувати переваги над конкурентами, реалізовувати свої ідеї, проекти.

РОЗДІЛ 2
БАЗОВІ ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ ЗМІ

Відносини зі ЗМІ складають один з найважливіших аспектів у комунікаціях будь якої організації. Встановлення взаємовигідних ділових відносин з пресою дуже важливе для будь-якої організації. Завоювати повагу і довіру представників ЗМІ — значить отримати саме широке висвітлення діяльності вашої організації. Отже, велике значення мають концепції ефективних відносин з мас-медіа, в тому числі і питання про те, як встановити з журналістами нормальний діловий контакт.

Відносини з пресою та іншими засобами масової інформації носять двосторонній характер. Вони взаємовигідні і постійно поновлюються як журналістами, так і представниками ділових кіл, окремих комерційних, суспільних і державних структур.

Як вказує Кочеткова А.В. «Взаємна довіра сторін в цьому спілкуванні, в цьому обміні інформацією та послугами є основою паритетних, рівноправних відносин між ЗМІ та організаціями.» [8, с. 49]

Що стосується організаційних форм відносин державних, громадських і бізнес-структур зі ЗМІ, то вони приймають традиційне втілення у вигляді прес-служб, прес-центрів та різних їх модифікацій.

Кочеткова А.В. у «Теорія та практика зв’язків з громадськістю» зазначає: «Завдання, яке ставлять перед зв'язками з пресою, — досягти максимального числа публікацій з метою створення «нового знання і правильного розуміння». Слід мати на увазі, що поняття «зв'язки з пресою» передбачає взаємодію не тільки з органами друку, але і з радіо і телебаченням. [8, с. 50]

Весь опублікований матеріал обов'язково повинен представляти інтерес і цінність для тих, кому він призначений. Саме цим критерієм повинен завжди керуватися фахівець із зв'язків з пресою.

Необхідно зрозуміти систему публікацій газет, журналів та принципи випуску радіо-і телепередач. Робиться це в результаті ретельного аналізу різних публікацій і аналізу радіо-і телепрограм. Все це — дуже непросте завдання працівника відповідального за взаємовідносини з пресою.

Таким чином щоб встановити найбільш ефективні взаємовідносини зі ЗМІ необхідно з’ясувати наступне:

· Частоту публікацій, тобто визначити, як часто виходить видання - щодня, щотижня, щоквартально або щорічно.

· Терміни подачі матеріалу для публікації його в самому найближчому номері газети чи журналу.

· Регіон, в якому поширюється друкована продукція. Це може бути міжнародне, національне, регіональне, місцеве видання.

· Потенційних читачів: вікові групи, стать, соціальний статус, релігійні та політичні погляди, національність, особливі інтереси.

· Спосіб розповсюдження друкованої продукції: продаж в магазинах, поштова передплата, комп'ютерна мережа тощо.

Для досягнення ефективної взаємодії зі ЗМІ необхідно дотримуватись наступних принципів:

· Будьте корисні ЗМІ. Створюйте собі репутацію надійного та    своєчасного джерела інформації. У цьому випадку журналісти завжди будуть знати, до кого звернутися за корисною інформацією, і вам     вдасться налагодити ефективну двосторонню зв'язок.

· Проводьте якомога більше прес-конференцій та інтерв'ю, даючи можливість журналістам безпосередньо спостерігати за подіями, що   відбуваються в організації.

· Заводите особисті контакти з представниками ЗМІ, засновані на чесності та взаємне професійному повазі.

Загальна характеристика засобів масової комунікації

Із засобами масової інформації суспільство зустрічається щодня (газети, журнали, радіо ТБ), кожне з них формує ту чи іншу думку. Засоби масової інформації поділяються на візуальні (періодична преса), аудіальні (радіо), аудіовізуальні (телебачення, документальне кіно).Незважаючи на всі відмінності між ними, ЗМІ об'єднуються в єдину систему масової комунікації завдяки спільності функції і особливій структурі комунікативного процесу. Серед функцій ЗМІ виділяють наступні:

· інформаційну (повідомлення про стан справ, різного роду факти і події);

· комментарійно - оціночну (часто виклад фактів супроводжується коментарем до них, їх аналізом і оцінкою);

· пізнавально - освітню (передова різноманітну культурну, історичну, наукову інформацію, ЗМІ сприяють поповненню фонду знань своїх читачів, слухачів, глядачів);

· функцію впливу (ЗМІ не випадково називають четвертою владою, їх вплив на погляди і поведінки людей достатньо очевидно, особливо в періоди так званих інверсійних змін суспільства чи під час проведення масових соціально - політичних акцій, наприклад в ході загальних виборів глави держави);

· гедоністичні (мова тут йде не просто про розважальної інформації, а й про те, що будь-яка інформація сприймається з великим позитивним ефектом, коли сам спосіб її передачі викликає почуття задоволення, відповідає етичним потребам адресата);

Основні завдання ЗМІ передача інформації споживачам яка відбувається різними шляхами (газета, радіо, ТВ).