Психологічні характеристики допиту.

 Допит можна розглядати з різних точок зору, з процесуальної, криміналістичної, судової, психологічної. У ньому, як ні в якій іншій слідчій дії, слід враховувати різні психологічні закономірності, індивідуальні особливості його учасників, використовувати саме психологічні методи впливу.

Які ж психологічні характеристики допиту як слідчої дії?

 1. Допит - це бесіда, форми якої строго регламентовані нормами кримінально-процесуального права.

 2. Учасники допиту перебувають у свідомо нерівному положенні: обидві: допитувач і допитуваний володіють різними правами і обов'язками, відстоюють різні інтереси (особливо це стосується недобросовісних свідків та потерпілих, ще більшою мірою до обвинувачених).

 3. Отримання показань, які повно і об'єктивно висвітлюють цікаві для слідства факти, нерідко пов'язане з певними труднощами. Це пов'язано, з одного боку, з впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, які тією чи іншою мірою впливають на повноту та правильність відтворення показань. З іншого боку, недобросовісний свідок, потерпілий, а ще частіше підозрюваний і обвинувачений навмисно чинять протидію слідчому, відмовляючись від дачі показань або даючи свідомо неправдиві свідчення.

 4. Під час допиту виникають ситуації, в яких необхідне застосування слідчим психологічного впливу. Це і прийоми активізації пам'яті свідків та очевидців, способи зняття емоційної напруги потерпілих, методи здійснення впливу на обвинувачених, підозрюваних з метою викриття помилкових показань. Для цього, в першу чергу, слідчому слід встановити психологічний контакт з допитуваним. Тому слідчий повинен володіти розвиненими комунікативними вміннями і навичками. В арсеналі засобів впливу слідчого його владні приписи, виховні заходи, процесуальні засоби примусу.

 5. Під час допиту відбувається взаємовплив його учасників, нерідко виникають конфліктні ситуації, що переростають у конфлікт. Тому слідчому необхідно володіти способами протидії різного роду впливам з боку не тільки допитуваних, але і зацікавлених осіб, а також прийомами вирішення конфліктів.

 6. При підготовці й проведені допиту необхідно враховувати, як індивідуальні особливості допитуваного (вік, стать, соціальне становище, процесуальне становище, рівень інтелектуального та загального розвитку та ін), так і його психічний стан під час допиту (стан здоров'я, емоційний стан, переживання, пов'язані зі злочином та ін.)

 Всі перераховані характеристики доводять першорядну важливість саме психологічних знань слідчого для успішного вирішення завдань розслідування злочинів.

Психологічні основи обшуку

 Ефективність таких важливих слідчих дій як обшук, впізнання та слідчий експеримент у чималому ступені залежить від правильного і вмілого використання слідчими психологічних знань, наукової розробки їх психології..

 Обшук є  дуже специфічною слідчою дією. Обшук носить по відношенню до обшукуваного примусовий характер. У цьому плані сутність обшуку полягає в примусовому обстеженні (на основі передбачених законом умов і за наявності достатніх підстав) приміщень, ділянок місцевості, громадян.

 Для обшуку характерна протилежність цілей слідчого та інших учасників обшуку, з одного боку, і обшукуваного з іншого. Якщо слідчий і працівники органу дізнання прагнуть виявити знаряддя злочину, предмети і цінності, здобуті злочинним шляхом, то обшукуваний, як правило, не зацікавлений в цьому. Обшук для підозрюваного (обвинуваченого), членів сім'ї означає вторгнення сторонніх людей у ​​їх квартиру, ознайомлення з матеріальними, особистими, інтимними сторонами їх життя.

 Обшук може у деяких асоціюватися з винністю обшукуваного, членів його сім'ї, звідси і вкрай негативне ставлення до них. Всі ці чинники обумовлюють наявність при обшуку конфліктної ситуації. Вона є другою особливістю даної слідчої дії.

 Третьою особливістю обшуку є його яскраво виражений пошуковий характер. Слідчому, працівникам міліції необхідно знайти знаряддя злочину, предмети, цінності, як правило, заховані обвинуваченим.

 При проведенні обшуку слідчий має зазвичай дуже обмеженими, неповними даними про умови його виробництва, об'єктах, які підлягають вилученню, місцях їх знаходження. Таким чином, обшук - своєрідне завдання з кількома невідомими, вирішувати її доводиться, як правило, маючи в своєму розпорядженні мізерними вихідними даними. Тому цей вид процесуальної діяльності слідчого має проблемний характер. Проблемність - четверта психологічна особливість обшуку. В тих випадках, коли слідчий перед початком обшуку не має навіть приблизних відомостей про місцезнаходження розшукуваних знарядь злочину, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, найбільшу складність представляє визначення можливих місць приховування.

Слід особливо підкреслити, що при проведенні обшуку, (як і інших слідчих, процесуальних дій) розумова, пізнавальна сторона діяльності слідчого завжди є домінуючою по відношенню до всіх інших. Наприклад, при проведенні обшуку слідчий, як правило, не може ставити перед собою нездійсненне завдання, з однаковою ретельністю досліджувати кожний квадратний сантиметр обшукуваної площі.

Обшуку повинен передувати вибір відповідного моменту, способу його здійснення, найбільш ймовірних місць приховування в залежності від фізичних характеристик розшукуваних предметів, приміщень, території, що оглядається, особистості злочинця. Така розумова діяльність слідчого в процесі обшуку знаходить своє вираження в розробці і висунення пошукових версій.

В процесі обшуку необхідно постійно спостерігати за обвинуваченим та членами його родини. 

У процесі обшуку є можливість посилювати елементи психологічної напруженості обвинуваченого, щоб легше помітити "критичні точки". Такий метод в криміналістичній науці та практиці отримав назву "словесна розвідка". Суть його в тому, що слідчий (або працівник, органу дізнання) запитує обшукуваного про розташування приміщенні, призначення тих чи інших предметів, приналежності певних речей і т.д. і при цьому спостерігає за його станом, психофізіологічними реакціями. При цьому в дію вступає новий додатковий подразник - словесний, який ще більше посилює процеси емоційного збудження обшукуваного, ускладнює можливості контролю над власною поведінкою і реакцією. Словесний подразник посилюється, якщо поставлені питання виходять з ситуації обшуку.

Ще більше значення має спостереження за поведінкою обшукуваного.

У криміналістичній літературі є рекомендації щодо проведення повторного і навіть неодноразового обшуку у однієї і тієї ж особи, якщо перший не дав позитивних результатів. Ефективність повторних обшуків психологічно цілком зрозуміла. Нерідко обвинувачений, у якого пiд час першого обшуку нічого не виявили, заспокоюється, повертає тимчасово переховані цінності, здобуті злочинним шляхом до себе додому.