Правове регулювання надурочних робіт

Надурочним робочим часом вважається час, протягом якого працівник виконує роботу, обумовлену трудовим договором понад встановлену норму робочого часу, а саме:

1) роботи понад встановлену тривалість робочого дня (на­
приклад, при 8-годинному робочому дні — час понад 8 годин
при денному обліку робочого часу). Не є надурочною робота
понад встановлену для неї тривалість неповного робочого часу,
якщо вона не перевищує загальновстановленої тривалості
робочого часу на підприємстві, а також робота, яка викону­
ється працівником поза основним робочим часом на умовах
сумісництва.

2) роботи понад встановлену графіком тривалість зміни;

3) роботи понад нормальну кількість робочих годин за обліко­
вий період, якщо на підприємстві застосовується підсумований

105

облік робочого часу. При цьому тривалість роботи в один ро­бочий день може становити менше або більше передбаченої за графіком норми робочого часу, однак ці відхилення в сумі не перевищують норми робочого часу, встановленої для вибраного облікового періоду (крім ненормованого робочого часу).

Підставою для залучення працівників до надурочних робіт є видання наказу (розпорядження) відповідного роботодавця. Хоча робота, виконана за усним розпорядженням роботодавця (якщо наказу на підприємстві не було виданого), також вважатиметься надурочною.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються, їх проведен­ня можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. Стаття 62 КЗпП подає вичерпний перелік ви­падків залучення працівників до надурочних робіт. Такими є:

1.Проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також
відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії
і негайного усунення їх наслідків.

2. Проведення суспільне необхідних робіт щодо водопоста­
чання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, тран­
спорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних
обставин, які порушують правильне їх функціонування.

3. Необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок не­
передбачених обставин чи випадкової затримки з технічних
умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робо­
чий час, коли припинення її може призвести до псування або
загибелі державного чи громадського майна, а також у разі
необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого
устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт
для значної кількості трудящих.

4. Необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт
з метою недопущення або усунення простою рухомого складу
чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

5. Продовження роботи при нез'явленні працівника, який
заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках
роботодавець зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни
змінника іншим працівником.

Для проведення надурочних робіт необхідно отримати згоду профспілкового комітету. Порядок надання такої згоди вста­новлюється самим органом профспілки.

Закон встановлює максимальні норми залучення працівни­ків до надурочних робіт: 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік на кожного працівника. Галузевими колективними угодами, колективними договорами, положеннями про робочий

106

час на підприємствах вказана норма може бути зменшена (але не збільшена).

У КЗпП існує пряма заборона залучення до надурочних робіт вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років; неповнолітніх осіб; працівників, які навчаються в загально­освітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять. Жінок, які мають дітей віком від З до 14 років або дитину-інваліда можна залучати до надурочних робіт лише за їх згодою.

Оплата праці за роботу в надурочний робочий час здійсню­ється в підвищеному розмірі (ст. 106 КЗпП). Компенсація над­урочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.